Анета Камінська — польська письменниця, яка вже понад 20 років займається перекладом української поезії.
Вона, між іншим, переклала на польську вибрані вірші Назара Гончара «Якби я», Галини Ткачук «Я та інші красуні», Христини Венгринюк «Довгі очі», Бориса Гуменюка «Вірші з війни» та низку авторських антологій.
«Насправді тема війни була зі мною ще від 2014 року. Я вже тоді перекладала багато віршів, а після 24 лютого 22-го фактично більше нічим іншим не займалася, я лишень перекладала вірші про війну», — розповідає Анета Камінська в ефірі Польського радіо для України.
Вона також переклала збірку віршів українського поета та військовослужбовця Максима Кривцова «Ток-шоу Війна» (Talk-show Wojna).
Максим Кривцов — поет, який пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022-му повернувся на фронт. «Далі» — позивний автора.
«Взагалі сам факт, що автор, поет, також є військовослужбовцем і пише в окопах. Це означає, що він має доступ до цієї війни, яку ми зазвичай не бачимо, він має доступ до реальності, з якою ми зазвичай не контактуємо», — зазначила Анета Камінська.
Перекладачка так і не зустрілася з Максимом Кривцовим особисто. Спілкувалися здебільшого онлайн. Жінка зізнається — писати Максимові повідомлення було складно.
«Максим тоді вже весь час перебував на фронті, тому у нас не було можливості зустрітися особисто. Але я спілкувалася з ним через інтернет. Максим надсилав мені тексти, а я робила переклади. Я часто запитувала про реалії війни, тому що з'являлося багато лексики, іноді неологізмів, а іноді розмовної лексики пов'язаної зі зброєю або з якимись військовими реаліями. І це було навіть трохи складно для мене, тому що я насправді не наважувалася турбувати його постійно. Я знала, що він на фронті, знала, що він воює, і чомусь завжди боялася, що якщо я напишу, то моє повідомлення прийде невчасно», — згадує Анета.
Втім Максим завжди хотів відповідати на її повідомлення. Він відповідав. Втім так і не тримав збірку власних віршів, перекладених польською мовою, у руках. 7 січня 2024 року під останнім його дописом у фейсбуці мати Максима повідомила, що він загинув.
Поет і військовослужбовець Максим Кривцов із позивним «Далі» понад усе мріяв, щоб його вірші читали. Останній твір поета, опублікований у фейсбуці за два дні до його смерті, став для нього пророчим.
Він закінчується словами:
«мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою».
«І цей вірш для мене дуже зворушливий, тому що я відчуваю, що фіалки більше ніколи не будуть для мене фіалками. І, коли почалася весна, я часто гуляла місцевими парками, шукала фіалки, щоб побачити цвітіння фіалок Максима. І я думаю, що фіалки назавжди будуть асоціюватися для мене з Максимом Кривцовим», — додала перекладачка.
Цей вірш польською мовою та мовою оригіналу, а також розмову з перекладачкою Анетою Камінською можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі.
Анна Львова