— Ситуація впливає не лише на Близький Схід, а й на відносини та інтереси США, Росії та Польщі. Поговорімо про те, що насправді стоїть за цією війною. П’ятниця, 13 червня, стала справді роковим днем у конфлікті Ізраїлю та Ірану. Чи справді напад Ізраїлю на ядерні об’єкти Ірану — тригер для глобального конфлікту? Чи це вже є Третя світова війна?
— Якщо ми беремо, скажімо, згідно з міжнародним законодавством ознаки того, що таке світова війна, то це означає, що в ній мають бути задіяні представники країн з різних континентів. Якщо ми розглядаємо війну в Україні — це, швидше, початок чогось масштабного. Але, щоб точно сказати, чи це Третя світова, потрібно мати її чітке визначення. Ми можемо оцінювати світові війни як континентальні конфлікти — за аналогією з Першою та Другою світовими війнами. Історикам складно дати визначення, бо війни нині виглядають інакше. Якщо говорити про війну в Україні, з якої, на думку багатьох, почалася ця глобальна нестабільність, ми розуміємо: проти нас воює Росія, Північна Корея допомагає — це вже Азія проти Європи. Бачимо, що Іран постачає безпілотники до Росії. Є Китай, країни Африки, в яких Росія купує зброю або набирає найманців.На іншому боці — Україна, якій надають підтримку країни континентальної Європи, США (це вже інший континент), Австралія передає бронетехніку, Японія так чи інакше задіяна через союз із Америкою. Тобто маємо глобальне військове втягування. І це ще без урахування економічного виміру: коли глобальні корпорації, виробники зброї з різних континентів, постачають озброєння військам, що беруть участь у конфліктах — і з боку України, і з боку Росії.Але це ще не Третя світова війна. Я вважаю, що ми на порозі чогось іншого — краху диктатур, які консолідувались після нападу Росії на Україну. Вони почали вважати себе сильними, а демократичні країни — слабкими. Але подивіться, що сталося після того, як у Сирії впав режим Башара Асада, одного з союзників Росії. Ахамінеї, можливо, й виживе, але через внутрішні протиріччя навряд чи зможе зберегти повну владу. З диктатур лишається ще Північна Корея. Подивимось, наскільки тісними залишаться стосунки між Росією та Іраном після того, як Ізраїль фактично знищив іранську систему ППО, яку той отримав від Росії. Це важливий момент: російська зброя показала, що вона не дає жодної гегемонії чи домінування у світі. А це саме те, на що Путін претендує, коли говорить про "баланс сил". Але його зброя цього балансу не забезпечує. Іран не зміг ефективно протидіяти ізраїльським ракетам. А філософія західної зброї — це не лише Європа, це і США, і Ізраїль. Інший момент — навіть попри формальний договір між Іраном і Росією про взаємну підтримку, Росія далі за "стурбованість" не пішла. Це теж показово. Ми спостерігатимемо за тим, скільки триватиме ця операція. Але вже зараз видно її специфіку: Ізраїль знищує виключно військову компоненту Ірану.
Продовженя цієї розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі
