Під час «Другої осені» у Дрогобичі – заході, присвяченому пам'яті Бруно Шульца – відбулася зустріч із Павелом Решкою – польським репортажистом, воєнним кореспондентом, який вже понад десять років висвітлює події в Україні.
У розмові - про те, як сильно змінюється війна в Україні, як люди переживають втрати, а також про відповідальність репортерів, документалістів під час війни, вміння бачити деталі і бути до них уважним.
- Деякі міста вже не існують. Це вже четвертий рік війни. Незабаром мине чотири роки війни. Багато міст, які я знав, які я любив, зникли. Багато людей, яких я знав, яких я любив, зникли. Ця війна триває на українській землі. Це жахливо, бо незабаром мине чотири роки, як вона триває на українській землі. Коли їдеш Україною, а ти сама про це знаєш, вона нагадує один великий цвинтар. Постійно бачиш прапори, постійно бачиш нові поховання, стоять свічки, бо щойно приїхав похоронний кортеж або кортеж приїжджає, люди стоять на колінах і чекають на людей, які повертаються за тілами загиблих солдатів, щоб віддати їм шану.
Схід України страждає, дуже сильно кровоточить. Українська армія страждає, дуже сильно кровоточить. З іншого боку, я нещодавно був на фронті під Куп'янськом і бачив, що є нестача солдатів, але також бачив, що це досить добре компенсується сучасною технікою, що воюють дрони, воюють машини. Цей фронт рухається, росіяни рухають цей фронт, але з великими труднощами і величезними жертвами.
Скажу тільки, що я був на такій висунутій ділянці фронту протягом двох діб і на нашій ділянці я знаю баланс. Ці дві доби закінчилися з балансом 16 вбитих солдатів противника і одним українським солдатом, який загинув. І, по суті, фронт на цьому напрямку, незважаючи на те, що це дуже складний напрямок, особливо не змістився за останні кілька місяців.
Це дає надію, що можливості армії, яка здійснює вторгнення, країни, яка здійснює вторгнення, також не обмежені. Я не бачу на фронті ознак паніки, я не бачу чогось такого, як зневіра. Я бачу втомлені обличчя солдатів, деякі з них воюють з 2022 року, але вони продовжують воювати і воюють добре. Зараз можна сказати, що Україна має найкращу, найпрофесійнішу, найтренованішу армію в світі. Залишається тільки намагатися допомагати якнайбільше і сподіватися, що їм вдасться захистити країну.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль
