Війна — це не тільки бойові дії з танками та піхотою, це, звісно, й інформація. В цій серії подкасту спробуймо провести паралелі між війною Росії в Україні та війною на Близькому Сході, саме в інформаційному та дезінформаційному сенсі. В першу чергу, я зустрівся з відомим ізраїльським психологом, з людиною, яка займається боротьбою з дезінформацією вже безпосередньо в головах як окремих людей, так і груп, і суспільства в цілому. В тому числі, організація працює і з українськими структурами, офіційними чи ні. Якщо говорити про першу реакцію на обстріли, про роботу служб під час них, про реакцію людей та роботу з травмами - ми можемо бути вдячними саме Олександрові та його коаліції щодо роботи з травмами Ми почали говорити з ним ще по дорозі в так званий штаб коаліції.
Олександр Гершанов: Отже, є така ізраїльська організація, вона називається «Ізраїльська коаліція по роботі з травмою», англійською «ITC» – «Israel Trauma Coalition». Це таке об'єднання організацій, там біля 40 організацій, які займаються травмою. Не тільки і не стільки, як наслідками травматичних подій, це підготовка населення до кризових станів, це побудова «першої лінії».
І також клінічний напрямок – це психологи, які працюють психотерапевтичними методами, коли люди звертаються з наслідками травматичних подій. І ми зробили такий висновок, що не всім потрібен психолог, це по-перше, а по-друге, психологів на всіх не вистачить. І ми почали таку діяльність по трьох напрямках.
Перший напрямок – це підготовка населення, як ми готуємо таких, можна сказати, волонтерів, які опановують дуже прості навички самозбереження та як допомогти стабілізувати психічний стан ближнього, коли щось трапляється. Ми назвали це, на англійську можна сказати, Neighbours Emergency Teams. Ми в Україні працюємо з 2014 року, і з 14 по 22 ми й навчали психологів або соціальних працівників, або працівників освіти, а також, кризові служби, є в нас співпраця з Міністерством внутрішніх справ, з Офісом Генерального прокурора, з відділеннямиохорони здоров'я по містах, параметики, освіта, соціальна сфера. І у тому числі ми зробили проєкт спільно ДСНС, плюс ОСББ. Перша лінія — це навчання людей, які кожен день працюють з людьми: освіта, поліція, рятувальники, парамедики, соціальні працівники, навіть чиновники, до яких звертаються кожного дня. Був у нас також проєкт в Україні з пенсійним фондом, з службою зайнятості. Але більш перша лінія — це освіта, соціальні працівники, кризові служби та медики.
Є навчання специфічне, воно більш розгорнуто, ніж для населення, для таких волонтерів. Ми навчаємо, як зберігти себе на своєму місці роботи, а також як протягом своєї роботи допомогти людині знизити вплив травматичних подій. Щось таке сказати або не сказати, зробити або не зробити.
Є дуже багато різних рекомендацій, які, на жаль, сьогодні вже не сучасні і вони навіть не відповідають часу. Чому? Тому що, наприклад, є багато організацій, які використовують, це називається PFA, Psychology for State, перша психологічна допомога, яку розробили в ООН кілька років тому. Щось трапилось, закінчилось, і ти надаєш допомогу, і людина далі продовжує жити якось після травматичної ситуації. Ми з українцями живемо в такій ситуації, коли оці травматичні події повторюються, ми живемо в пролонгованій, як ми кажемо, травматичній події.
Тобто, потрібні якісь нові методи роботи. І ми навчаємо людей, від яких залежить душевне здоров'я інших людей, цих вчителів, і ми працюємо над дестигматизацією. Щоб той вчитель не кричав: «о, дитина там плаче, потрібно до психолога». Наприклад, десь у Тернопільській області є переселенці з Харківської області, і дитина, наприклад, якось реагує на гучні звуки, на сирени, на щось таке. І вчитель казав, ось він так реагує — треба до психолога.
Ми навчаємо, щоб люди не доходили до психологів, тобто, щоб щось таке зробити на першому кроці, і знизило воно ризик розвитку.
Отже, вплив пропаганди набагато ефективніший, коли людина знаходиться в стресі, коли раціональна частина просто не залучається до дій і російська пропаганда в тому числі користується цим. Наприклад, під час обстрілу людина не підготовлена, звісно, не завжди може оцінювати тверезо свої дії, оцінювати ситуацію, а тому це доречно подати людині в такому стані будь-яку інформацію, в яку він чи вона може лего повірити. Наприклад, сказати, що це все, все, що він чи вона переживає - вина саме України, сил оборони, армії, президента, НАТО тощо.
Олександр Гершанов: Я завжди кажу, що оці методички КГБшні, вони дуже добре працюють. Чому? Вони побудовані на принципах психофізіології. Як воно працює? Якщо ти відчуваєш, що в тебе підіймаються емоції, от треба зупинитися, зробити видих, подивитися навколо, загальмувати, не приймати ніяких рішень, ніяких дій, чому?
Приклад я наведу, як вони працювали оці ФСБшні, КГБшні у 2014 році. Оці пам'ятають «Мальчик в трусіках». Чому такий образ був обраний?
Діти, і як зараз працює пропаганда пропалестинська, наприклад, також саме. Діти викликають емоції. Це щось незахищене, це в нас такі образи. А тут взяли його ще і розп'яли. А ще він в трусіках, тому що було холодно.
Взяли і натиснули на кнопочку емоцій, образів, які були з дитинства. Чому підняли слова «нацисти», «фашисти» і так далі? Бо всі більш-менш зростали на історії Другої Світової і якісь образи — вони склались протягом поколінь і коли ти щось таке кажеш — в тебе є готовий образ, до якого деталі дотягуються самі. Фільми, розповіді, щось таке. Але люди не вмикають тут мислення.
Яка задача пропаганди? Вимкнути лобні долі. Тут у нас прифронтальна кора і там дуже багато нейронних зв'язків, які відповідають за мислення, критичне мислення, прийняття рішень. Але є у нас інша частина мозоку, тут лімбична система. Є така маленька частинка, амігдала називається. І оця амігдала відповідає за сильні емоції. Зокрема, за емоцію страху. І коли мені страшно, лячно — я не приймаю рішень. Я не можу приймати рішення.
Я не можу усвідомити і критично мислити, на чому побудован весь терор. От на цьому — залякати населення, а потім можна надавати будь-який наратив і населення буде його сприймати, тому що вимикають критичне мислення.
Поки автівка прямую до центру неподалік Єрусалима, ми долучимо до розмови засновницю ГО «Ізраїльські друзі України» Анну Жарову. І поговоримо про те, як так сталось, що в Ізраїлі, населення в єдиному пориві змогли перемогти пропаганду пропалестинську, але вірять російській пропаганді
Анна Жарова: Це дуже цікаве питання, тому що коли ми говоримо про арабську пропаганду, пропаганду пропалестинську, то ми знаємо, ми тут живемо, ми знаємо історію, ми знаємо, що було в нас, я маю на увазі у ізраїльтян, в яких діти, чоловіки воюють і так далі. Тому тут дуже легко з цими фейками боротися, тому що це частина нашої реальності.
Чому вірять в російську пропаганду? Від незнання того, що відбувається в Україні і того, що немає додаткових якихось джерел, які б пояснювали, які б займалися адвокацією. Точно так, як в світі вірять арабським джерелам і дезінформації, яка дуже сьогодні потужна проти Ізраїлю.
Люди це роблять, не знаючи історичних фактів, не знаючи «матчастини». З ізраїльтянами проїсходить те ж саме. Потрібно зрозуміти, що до 2014 року середньостатистичний, можна так сказати, ізраїльтянин івритомовний навіть не знав, де Україна на мапі.
Я не кажу, що всі, але в Ізраїлі є така велика аудиторія російськомовних, неважливо, звідки ви приїхали: з Узбекистану, з Літви, з України — всі російськомовні. Тому російськомовні рівно рускі. Це почалося дуже змінюватися після Майдана.
Після 2013 року стала з'являтися організація, одна з них наша, яка почала займатися культурною дипломатією, яка почала роз'яснювати, яка почала робити фестивалі, заходи, конференції, знайомити бізнес, академію. Різні галузі зустрічати людей між Ізраїлем і Україною. Люди почали спілкуватись.
Сьогодні в Ізраїлі вже знають, що російсько-українська мова – це різні мови, не одне і те ж. І це, скажімо так, це процес. Процес пояснювальний дуже великих масштабів роботи.
Тому, мені здається, тільки один, на мій погляд, може бути таким фактором – це незнання історії, незнання того, що сьогодні відбувається. Навіть з точки зору війни. Знають, що Росія напала на Україну, а що там далі – невідомо.
Окрім того, російські обстріли так само сприяють дії дезинформації, вони сприяють всотуванню россійських наративів, бо діють за тією ж самою фізіологічною схемою. Олександр Гершанов пояснює як:
Олександр Гершанов: Російські терористи, вони діють як? Вони не дають спати, майже кожної ночі тривоги, обстріли, розхитують фізіологію, ритми сну. І також, всі обстріли спрямовані на те, щоб залякати населення.
Коли страшно, прифронтал-кортекс, він майже не працює. І на цьому тлі можна надавати будь-яку інформацію, вона буде «заходити». Але, я завжди на лекціях кажу, ми з вами добрі чаклуни, ми знаємо механізм, і тому ми його використовуємо на користь.
Тобто, всі наші протоколи першої допомоги, про що ми розмовляли, вони побудовані на те, щоб повернути критичне мислення і відчуття спроможності. Також терор, він вимикає критичне мислення і відчуття спроможності, що я щось можу робити. Відчуття контролю, спроможності і критичне мислення. От три таких критерії, по яких б'є терор.
Як побороти в собі це післяобстрілове розгублення - пояснює Олександр Гершанов теж. І саме це зможе повернути критичне мислення, а критичне мислення - головне в процесі боротьбі з пропагандою всередині кожного з нас
Олександр Гершанов: Є в нас таке гасло «Не заспокій, задій». Тобто, коли людина у такому розпачі, налякалася, наприклад, звучить тривога, треба кудись бігти, де тут бомбосховище, забігає в бомбосховище з великими очима, дихає. І ти йому кажеш:
«Як тебе звуть?
Подивись на мене. Контакт. Ім'я.»
Ім'я — це щось базове. Я з ним давно живу.
«А, дивлюся. Ти мене бачиш зараз? Я в окулярах? Так.»
Тобто, я повертаю його сюди, в оцю реальність. Потім я можу задіювати, сказати, «ти знаєш, мені потрібно», коли я так трохи стабілізував його, він тут, мене бачить.
Я кажу, «ти знаєш, мені потрібна твоя допомога. Візьми аркуш, візьми олівець, бачиш тут ще люди є, перепиши усіх, або порахуй всіх, у кого тут собака є, або з котиком забігли». І ми цьому навчали, до речі, психологів, які працювали у Києві, у Харкові в метро.
Ти йдеш в метро, береш отаких людей, задіюєш, ти їм знижуєш рівень травматизації, ти допомагаєш іншим, тому що ти приділяєш увагу людям, які там. Візьми з собою якийсь там планшетик офіційний, так, мені потрібна твоя допомога, задіюй.
Дійсно, ізраїльське суспільство побудоване в тому числі і на великій кількості переселенців або репатріантів, хоч це й не одне і те саме. Але це описує його як широке коло можливостей для пропаганди так званого руського міра, який може діяти там, де поширена російська мова та не діє критичне мислення, а коли воно вимикається - ми з вами вже зʼясували, засновниця організації «Ізраїльські друзі України»«Ізраїльські друзі України» Анна Жарова пояснює як з цим всім борються українці в країні
Анна Жарова: В принципі, одна з наших головних цілій — це боротьба з пропагандою, з дізінформацією. І можу сказати, що в Ізраїлі це дуже плідний ґрунт для дізінформації, для фейків, тому що в Ізраїлі є велика кількість населення, яка розмовляє російською мовою і дуже легко цим маніпулювати. В Ізраїлі наративи російські, вони дуже просуваються.
І навіть тим, хто приїхав до Ізраїлю давно — є якесь лобі російськомовне, яке підтримує Росію в Ізраїлі. Як ми з цим боремось? По-перше, ми робимо різні кампанії. Нам важливо навіть боротися з дізінформацією не тільки для нашої аудиторії, а ще багато чого ми робимо для євритомовних людей, тому що там зовсім, так як люди не знають, не мають контексту, в принципі, джерел інформації, де можна це перебірити або альтернативного джерела, тому такими людьми дуже легко робити маніпуляції.
В нас є група активістів, які збирають інформацію, якщо це про бізнес або про історичні події. Це є наратив Радянського Союзу про те, що Азов – це нацисти і в Україні дуже багато нацистів і так далі. Цей наратив, він в Ізраїлі міцно працює.
І, наприклад, ми 2 роки тому запросили в Ізраїль хлопців із Азову і представників асоціації «Родина Азову». І весь тиждень ми займалися тільки пояснювальною роботою, можна так сказати. Ми зустрічалися зі всіма можливими медіа – російськомовними, українськомовними, івритомовними в Ізраїлі.
Ми робили показ фільму, ми ходили до Кнесету. І можу сказати, що ми стикнулися з тим, що ізраїльтяни дійсно дуже багато чого не знають і чують тільки фейки, і це для них єдина правда. Роботи дуже багато, але ми робимо ще раз з волонтерами, активистами, які долучаються до цієї роботи і кожного разу щось нове ініціюють як боротьба з дезінформацією, пропагандою.
Чи можна побороти в людині базові переконання, наприклад, якщо установка «Вірити симоньян чи соловйову» працює з радянського дитинства - чи допоможе тут критичне мислення?
Олександр Гершанов: Якщо це у людини базові такі переконання, є такий термін «базові переконання», і їм скоріше легше перестати спілкуватися, але залишитися зі своїми переконаннями, що «ізраїльська воєнщина вбиває палестинських дітей». От все. І не розбиратися. Але це люди, які виросли вже в цьому поколіннях. Я знаю приклади українські, коли кажуть «нас обстрілюють», харків'яни, мої земляки. А старше покоління каже «не може цього бути». А хто обстрілює? Та от з Білгороду летить. Та ні, не може цього бути. І от навіть до того, що людина сидить під обстрілами, і вона не сприймає того, що летить там з боку Білгорода. Навіть до того доходило, що люди казали «мені легше перестати з тобою спілкуватися, ніж сприйняти те, що ти мені кажеш».
Тому що розвалиться, зруйнується весь світогляд. Але це більш у людей похилого віку. Більш-менш молодих людей можна ще врятувати, чи знову вмикати інші якісь джерела інформації, спонукати на те, щоб порівнювати. Дивитися, а ось тут, а ось тут, а ось тут, що є, що немає. Це ті радянські базові переконання, що російська армія – освободитєль. І ця людина виросла на фільмах.
Я також виріс на цих фільмах, але відрізняю. Може мені допомагало те, що мої слухали родичі «Голос Америки», я так знав, що є офіційна пропаганда, офіційні думки, і є щось таке, що надається, і ти так роздивляєшся і кажеш, а, ну так, дійсно, ось же воно.
Я наведу приклад такої єврейської освіти. Тому що тут кожна річ ставиться під сумнів. От релігійна освіта, воно не тільки те, що тут написано у п'ятикніжжі, у Торі, ніби так воно є.
Кожна річ обговорюється, вони сидять там, крутять, а от один мудрець сказав так, а інший – от так. А давай подивимося отак. І з цим ми зростаємо. Тобто навіть коли я не отримав релігійної освіти, але мій дідусь мені це розповідав, тому що раніше не було іншої освіти для євреїв, ніж ходити у цей хедер, це релігійна школа. І на цьому побудовано все.
Навіть зараз у звичайній освітській школі хтось там тяне руку, каже, а я не згоден. Йди сюди. Як ти гадаєш?
Міждержавні відносини теж відіграють величезну роль, насправді, бо вони формують саме ті позиції, які потім пошируються в суспільстві, тим паче в Ізраїлі, де кількість населенняч не така велика, як в Україні та Польщі, тут і допомагають такі організації, як «Ізраїльські друзі України».
Анна Жарова:
Дійсно, можна сказати, що з 2014 року наша головна мета була адвокація і просування стосунків між Ізраїлем і Україною в різних галузях. З 2022 року акценти трішечки змінилися або додалися. Боротьба з пропагандою і адвокація залучення ізраїльського суспільства, що з перших днів війни відкрито підтримує Україну, а ще залучення різних урядових інституцій, дослідницьких центрів та різних міністерств.
Загально з ізраїльтянами ми всі розуміємо і більш того, проводяться паралелі сьогодні між війною в Україні і в Ізраїлі. Боротьба за незалежність і громадянство, громадське суспільство і так далі.
Дуже багато було різних проекцій по передачі експертизи, обмін експертизами і так далі. І можу сказати, що зараз є такий «шифт», зміна в те, що і в Ізраїлі теж розуміння того, що сьогодні Ізраїль може взяти від України, якийсь досвід цієї війни, що в нас один ворог. Цей наратив, ми просуваємо на кожній нашій акції, на кожному нашому заході, ми кажемо про те, що Росія і Іран – це спільний ворог для України і Ізраїлі.
На жаль, ми не бачимо змін зі сторони уряду і мені здається, що поки той уряд, який є сьогодні при владі в Ізраїлі, він більше налаштований на якісь відносини з Росією, тому що вона велика, тому що вона була присутня в Сирії. І можу сказати, що останні зміни в Сирії, падіння режиму Башара Асада, навіть в Ізраїлі на євреїв почали говорити про те, що одним з головних аргументів ізраїльського уряду, чому ми не підтримуємо Україну — тому, що у нас свої інтереси в Сирії, там присутня Росія, вона нам надає можливість знищувати іранську зброю, яка передається, і так далі. А зараз навіть цей останній аргумент, його вже немає.
І далі питання, окей, а що сьогодні буде? Який сьогодні буде аргумент не підтримати Україну?
Отже, в будь-якій стресовій ситуації вмикайте критичне мислення або підготуйте себе до подібних ситуацій, це дуже важливо для того, щоб не потрапити на гачок пропаганди або дезінформації, для того, щоб дивитися на весь світ тверезо.
Олексій Бурлаков