У подкастах і частково в ефірі вже були передачі з моїх поїздок для ознайомлення з інформаційним простором Балкан. Переважають у розмовах чоловічі голоси, але і в Північній Македонії, і в Чорногорії я зустріла високопрофесійних, активних і енергійних жінок, які не лише прагнуть жити в кращому суспільстві, але й надзвичайно цілеспрямовано самі покращують це суспільство, а щонайменше його інформаційний простір. Сьогодні пропоную вашій увазі розмову з македонськими журналістками. Соня Танеска, журналістка медіаплатформи Racin.mk, і Біджана Йордановська, редактор «ГРАЖДАНСКО», як і інші мої співрозмовники, зазначають, що інформаційні простори балканських країн тісно пов’язані, а до Північної Македонії російська дезінформація часто потрапляє за посередництвом сербських джерел. Головна мета інформаційних впливів росіян, але водночас і китайців на цій території — сіяти й підживлювати міжнаціональні конфлікти. Мої співрозмовниці говорять про конкретні приклади дезінформації, зокрема й російської — переважно прихованої, а часто також захованої в дрібницях, які недосвідченим, а ще немісцевим оком дуже важко помітити. Говоримо й про глобальні зміни в інформаційно-комунікаційному просторі світу.
Перед поїздкою до Македонії я чула від однієї з журналісток версію, що Північна Македонія так ніби ревнує, що балканські країни стільки часу чекають на вступ до ЄС, а Україна за півтора року наблизилася до вступу більше. Це поле для можливих спекуляцій, тож я запитала про це Біджану Йордановську, чи немає такої заздрості, та чи люди орієнтуються в ситуації. Біджана сказала, що якщо говорити про щось таке як заздрість, то йдеться про інше, особливо в контексті прагнення Північної Македонії до ЄС.
Люди розуміють, може, навіть більше, ніж можна би подумати. І розуміють, що у європейських, а особливо скандинавських державах люди не переймаються тим, хто що робить у політиці. І от хіба що тут є заздрість, — що ця політика функціонує — чи йдеться про освіту, чи йдеться про охорону здоров’я, не знаю, транспортні комунікації, охорона навколишнього середовища, - усе це відповідно до потрібних стандартів, усе видно, ніби на цьому столі — як щодо зовнішньої, так і щодо зовнішньої політики. Ну а тут люди переймаються тим, що буде в політиці. Частина людей знають, що відбувається, частина, однак, це прихильники теорії змови. Чому? Та через пропаганду, дезінформацію та фейки, які надходять зі ЗМІ та соцмереж. Особливо цих останніх, бо у Північній Македонії найбільше інформації йде від соціальних мереж. Як громадянин Північної Македонії візьме телефон до рук і відкриє фейсбук, а всі державні македонські ЗМІ є також у фейсбуці, — то він вибірково читає, але відповідно до того алгоритму, який для нього встановлений, тобто що приятель його читає чи радить. Не піде дивитися на Македонську державну телерадіокомпанію чи на «Телма» чи інше радіо чи телебачення. Знаючи англійську мову, не йде подивитися, що відбувається у світі. Дай-но я перегляну BBC, CNN, Guardian, PAEVI, Daily чи що завгодно. Ні! Якщо це не було опубліковане на фейсбуці — його немає. Зараз якщо не маєш сторінки на фейсбуці, то ти мертвий.
Соня Танеска як приклад наводить спробу тиску, зокрема й інформаційного, на масштабний проєкт, яким охоплені мало не всі західні Балкани.
Коридор 8, який з 1 грудня 2022 року є частиною стратегічної Транс’європейської транспортної мережі, із самого початку планувався як мультимодальна транспортна система, що має з’єднати порти Барі та Бріндізі на півдні Італії з болгарськими чорноморськими портами Бургас і Варна. Це Сербія, Болгарія та Північна Македонія. Він складається з морських і річкових портів, аеропортів, автомобільних доріг і залізниць із загальною протяжністю залізниць 1270 кілометрів і доріг — 960 кілометрів. Окрім свого економічного призначення — забезпечення надійних торгових зв’язків Євросоюзу з партнерами і ринками в інших частинах світу — Коридор 8 має й особливе військове значення.
Пролягаючи на всій своїй довжині по території країн-членів НАТО, Коридор 8 за наявної геополітичної ситуації має стратегічну важливість для південного флангу НАТО. Йдеться про вирішальне значення для забезпечення швидкого перекидання особового складу, озброєння і військової техніки з Південної Адріатики на Балкани і далі в бік Чорного моря. «Коридор 8 важливий для нашого життя, для безпеки Європи. В умовах війни, яка точиться в Україні, немає потреби нагадувати про важливість безпеки в Європі», — заявив нещодавно спеціальний посланник Великої Британії на Західних Балканах лорд Стюарт.
«Не забуваймо, що рамковою країною багатонаціональної бойової групи НАТО, яка дислокується на території Болгарії, є Італія. А це означає, що в інтересах забезпечення оборони Східної Європи, повинен бути забезпечений коридор для військ з Італії через Албанію та Північну Македонію до Болгарії», — додав зі свого боку болгарський політик Велізар Шаламанов.
І от тепер не лише росії не подобається цей коридор із цілком зрозумілих причин, але й Китай намагається перетягнути кошти, ресурси й увагу на свій так званий 10 коридор, частину китайської ідеї «Поясу й Шляху» у центрі якої на Балканах опинилися, — хто би міг подумати — Угорщина й Сербія. У таких масштабних рамках з’явилася малесенька деталь, але як малесенький камінчик, що може спричинити величезну катастрофу у великому механізмі, вона теж мало не стала катастрофічною.
Соня Танеска, каже, що останні два-три місяці були проблеми з продовженням будівництва 8 коридору, бо Сербія разом з Угорщиною протиснули важливу для них частину коридору 10, щоби продовжити свою ідею «Поясу і Шляху». І в контексті цієї ситуації виступив міністр транспорту та зв’язку Північної Македонії. Коли про цей виступ писали сербські ЗМІ, зокрема Б-92, балканська агенція БГНЕС, а також її підхопили македонські ЗМІ, маніпулятори просто додали до його слів слова про те, що у будівництва коридору 8 є «похмурий сценарій», мовляв, ця ідея погано закінчиться. Таких слів насправді не було в його виступі, міністр їх узагалі не говорив, але дезінформація моментально поширилася на Балканах.
Ця дезінформація все ще є. Я перевірила кілька днів тому, бо я також говорила про дезінформацію, яка триває, особливо на Балканах, і про те, наскільки вона може бути підступною.
Новина все ще актуальна, але добре, що цю дезінформацію про коридор 8 помітив Європейський Союз і саме НАТО. Ці організації мали переговори з нашим урядом і урядом Болгарії, й було вирішено продовжити будівництво залізниці та розчистити цю ділянку. Тож я би назвала цю дезінформацію невдалою. Це не спрацювало для них або це не спрацювало для них так, як вони б хотіли.
Я сподіваюся, що російська пропаганда ослабла, хоча в Болгарії, можливо, Сербія зараз набагато більше присутня, ніж у Македонії. А наші громадяни, скажімо в Македонії, споживають більше через посередників.
Добре, що дезінформацію вже ідентифікують.
Ми були в Раді Європи минулого тижня, у Брюсселі, і євродепутати, з якими ми зустрічалися, і дипломати, які працюють над проблемами з Македонією, вказують, що наявність російської пропаганди вже широко визнана, проте Євросоюз не може відповідати таким же чином і тими ж методами, а реагує по-іншому, тобто вирішує проблеми, яких хоче досягти російська держава чи російська пропаганда, особливо на Балканах.
Тут російська пропаганда дуже часто впливає та підживлює здебільшого національні питання. Ви знаєте, що на Балканах, щоразу, коли націоналізм виходить на поверхню, то конфлікти можуть виникати знову, що, по суті, є найбільшою метою росії.
Але добре, що шляхи та методи Європейського Союзу все це враховують. І добре, що відповідальні особи кажуть, що вони не збираються відповідати таким же чином, тобто платити за ботів чи щось таке, щоб придушити цю дезінформацію, але виберуть спосіб, який не дозволить створювати конфлікти у будь-якій із цих сфер, тобто розпізнає цю навіть приховану дезінформацію, яка хоче порушити політичні, економічні чи будь-які відносини на Балканах.
Я перепитала, чи можемо бачити це як приклад вдалого втручання в процес дезінформації Європейського Союзу — і Соня погодилася.
Так, так, так. Я хочу це сказати. Навколо восьмого коридору, зокрема того прикладу, який я згадала, мається на увазі Європейський Союз, спілкувалися з обома країнами. Зазначалося, що кошти не можуть бути перенаправлені, конфлікт навколо 8-го коридору не має тривати, а коридор потрібно продовжувати будувати.
Біджана Йордановська зазначає, що дезінформація зосереджена переважно на політиці.
Переважно дезінформація пов’язана з тим, що відбувається щодня в політиці. Ось нещодавно відзначали День албанського прапора або День незалежності Албанії з відповідними заходами, культурними заходами і так далі аж до вечірніх годин, коли ситуація загострилася, та було кілька інцидентів. Одним із інцидентів було спалення македонського прапора, після чого у відповідь спалили албанський прапор у двох містах, після чого постріли з автоматів Калашникова, що супроводжувалося скандуванням і пошкодженням транспортних засобів. Такого типу інцидент, спрямований, скажімо так, на матеріальні блага чи блокування вулиць у столиці.
Що сталося після цього? Хоча соціальні мережі були заповнені фотографіями, відео тощо, це створило чудову платформу для створення дезінформації або поширення саме певної інформації. Наприклад, до відео з фестивалю були приклеєні відео з македонською музикою, щоб створити враження, ніби македонці албанців так підкорили, що навіть на власних заходах ті слухають македонську музику. Ви уявляєте? Що зовсім не пов’язано!
Також створити ситуацію: оскільки сам день є Днем албанського прапора, то албанські прапори переважають, але серед албанців у Македонії не обійтися без американського прапора. Нехай, це ясно. Однак на площі, де проходило офіційне святкування, на флагштоку височіє македонський прапор. Високо на щоглі. Створювався образ, ніби македонські прапори справді переважали над албанськими. Враховуючи те, що це дуже високо, — то хтось доклав зусиль, щоби показати це саме так. Ну, ми розв’язали цю проблему й показали, де насправді вони знаходилися.
Це мрія пересічного македонського націоналіста — підкорити албанців. Хоча це може здатися наївним, але всі ці моменти були використані в медіа для створення хибної картини того, якою тут є ситуація. І що найжахливіше, це ніхто це не прибирає, а отже, хтось у це повірить.
Інший аспект полягає не стільки в поширенні дезінформації, скільки в тому, як ЗМІ передали інформацію, яка спричиняла проблему. У багатьох ЗМІ за манерою написання, за лексикою не можна не помітити, що ніби опосередковано вони нагнітають цю міжнаціональну напругу, яку намагаються створити.
На базі цих кількох інцидентів, які трапилися.
З одного боку, це нормально, що соцмережі переповнені образами інцидентів, оскільки вони вже трапилися, але вони опосередковано, у перекрученій формі говорять про підпорядкування, а водночас є медіа, які опосередковано вже передають провину і навіюють думку, що це закладено в генетиці, що це історична спадщина. Особливо серед молоді, у школі чи вдома, але є також прем’єр-міністр, який у своїй заяві щодо інцидентів каже: «Але я попередив, що будуть інциденти». Вони є і будуть.
Це не єдиний випадок. Тому що одна з перших речей, які пан Міцкоскі зробив, коли прийшов на посаду прем’єр-міністра, — сказав, що країна ось-ось дестабілізується. І відразу вказав на винну в цій дестабілізації опозиційну партію, яка до вчорашнього дня була при владі.
Але тут у нас доведено, так було завжди: якщо ви хочете дестабілізувати країну, — влаштовуйте інциденти, влаштовуйте скандали, нагнітайте напругу, атмосферу, з будь-якої причини, викликайте міжнаціональну напругу. Ось і все.
Проблема в тому, наскільки громадяни тут готові на це реагувати.
Я не вважаю, що ми як народ чи як люди, які живуть на цій території, бойові чи сміливі. Навпаки, ми гнучкі, пристосовуємося до умов. Я маю на увазі політику і все. Так, ми готові оголосити кольорову революцію і вийти протестувати.
Проте тих, хто готовий витримати до кінця, дуже мало. У тому сенсі, що, по-перше, нас дуже важко вивести на вулицю. Нам потрібно одинадцять з половиною років, щоб повстати проти режиму Ґруєвського й вийти на вулиці.
Соня Танеска згадала також і про типовий шахрайський контент, який буває в соцмережах чи загалом інформаційному інтернетпросторі не лише Північної Македонії чи Балкан, але характерний для всіх соцмереж чи не в усьому світі.
Мій тато такий помітив на телефоні, коли читав деякі рецепти на «брокен македонській». Каже, що це виглядає як поганий переклад із російської. Є також зв’язок із певними російськими сайтами з дивним російським змістом, який абсолютно не пов’язаний, наприклад, із назвою чи іконкою, але зміст упізнається як російська дезінформація.
Дуже часто вони користуються групами в соціальних мережах, особливо на фейсбуку, з контентом, який викликає емоційний зв’язок, особливо у літніх людей.
Однак вони також знають молодих людей, повідомлення до молоді таргетують на TikTok. На TikTok їх теж чимало. В Instagram та інших соцмережах менше фейків, мабуть, можливо, через таку аудиторію, більше натреновану в різних прочитаннях, але російська пропаганда, на мою думку, націлена на старших і наймолодших. Ці групи стоять ніби осторонь щоденних подій як із зовнішньої політики, так і з внутрішньої, і вони набагато легше піддаються цій російській пропаганді.
І що відбувається? Деякі групи мають якісь емоційні картинки, символи чи якийсь емоційний вміст, зображення чи щось інше, збирають учасників, збирають лайки на основі цих емоцій.
Через певний період, коли вони набирають достатньо лайків і кліків, група змінює назву і раптово стає політичною групою, що ділиться контентом, який є в основному класичною пропагандою.
Отже, змінюється спосіб використання. Тому я наголошую, що дезінформація стає дуже підступною. Це не так, як раніше, коли було простіше її виловити. Зараз вона класично таргетована на певні групи й зосереджена на меті, якої вона хоче досягти.
Соня Танеска підкреслює відповідальність журналістів за покращення інформаційного простору та боротьбу з дезінформацією.
Я маю на увазі, що ми всі повинні бути обережними. Ця дезінформація також дійшла до мене, і ви знаєте, іноді як журналіст, коли ви чуєте «негативний сценарій», ви розумієте, що він насправді інфільтрує, хоча може бути таким крихітним і маленьким. Це може статися з усіма нами, і нам потрібно бути надзвичайно обережними, бо це може бути не пов’язане з російською пропагандою, але воно пов’язане з якоюсь пропагандою, і це має дуже серйозні наслідки для суспільств.
Отже, ми як журналісти завжди маємо відповідально перевіряти інформацію, і ми є тими, хто має зупинити це швидке поширення дезінформації.
Я вважаю, що тенденції швидкого оприлюднення інформації не варто дотримуватися, оскільки набагато важливіше опублікувати точну інформацію, над якою ви думали, обмірковували та консультувалися з колегами. Краще порадитися, втратити час і опублікувати точну інформацію, ніж публікувати щось поспішно заради кліків чи для якогось журналістського марнославства, щоби бути першим і так далі.
Ми повинні повернутися до того, чого як журналісти за фахом навчалися в університеті.
Одна з найважливіших речей, які професори кажуть нам, що ми несемо соціальну відповідальність як журналісти та засоби масової інформації за донесення точної та перевіреної інформації до громадськості.
Мою співрозмовницю зовсім не лякає засилля анонімних маніпулятивних акаунтів у соцмережах, вона просто бачить їх як іще одне завдання для журналістики.
Так, але ми, справжні журналісти, насправді можемо розвінчати цю дезінформацію, показати її. Крім того, у Македонії розпочалося журналістське саморегулювання, тож наполягаймо на тому, щоб це саморегулювання ЗМІ було набагато активнішим, проактивнішим, і ми самі стежмо за цим.
Так, були деякі ЗМІ, які поширювали російську пропаганду раніше, однак сьогодні вони вже трансформовані. Це сталося тому, що під час ковідної кризи, коли було багато дезінформації, постала ініціатива, що усі ЗМІ, які зареєстровані в Македонії, мали вихідні дані, вони повинні вказати, хто є головним редактором, зареєстровану адресу, компанію, яка за цим ЗМІ стоїть. І це свого роду початок, щоби змінити, розповсюдження інформації, за яку немає відповідальних.
У нас також є такі інституції як Рада честі при Асоціації журналістів Македонії, Рада з етики та інші органи.
Отже, я не кажу, що ситуація ідеальна, але це початок, треба йти далі, бо це має виходити від нас. Громадяни не можуть судити, чи це портал з фейковими новинами чи ні. Тому ми, медіа та журналісти, маємо підштовхувати цей процес. Борімося за правдиву інформацію.
У розмові з Біджаною Йордановською ми міркували також про глобальні зміни в інформаційно-комунікаційному просторі світу.
Ми як людство досягаємо стадії, коли думки, ідеї та креативність, здається, вичерпані. Ми перебуваємо в такому технологічному прогресі, що за дуже короткий час штучний інтелект стане номером 1 у тому, як політика ведеться у світі.
Геополітика в будь-якому сегменті. Водночас людина регресує як у мисленні, так і в творчості. Отже, ми повертаємося до того часу, коли Землю вважали пласкою.
Ми повертаємось до моменту, коли лікарі більше не мають значення, мають значення лише знахарі. Ми повертаємося до моменту, коли все є теорією змови, але саме це результат теорії змови. Що скрізь бачиться теорія змови.
Ми повертаємось до лікування народними засобами та оберегами і до того, що єдина надія на будь-яке диво, яке може нас врятувати, полягає в релігії, насамперед у вірі в Бога. Неважливо, який він, ісламський, православний, католицький чи якийсь інший. Отже, ми тепер розвернулися і йдемо супроти того шляху, яким ішли дотепер.
Ніби ми досягли якогось етапу, найвищого рівня людського інтелекту, і не дивно, що штучний інтелект вже перевершує нас. Тому що він вчиться на тому, що ми знаємо, але настане момент, коли він виправить помилки, які ми робимо. Він буде розумнішим за нас, спочатку позбавлений емоцій або того, що робить нас людьми, але навіть це засвоюється.
Соня Танеска дуже чітко та ясно бачить завдання журналістики у цьому новому й швидкоплинному світі.
Біджану Йордановську засмучує та розчаровує пасивність македонців, які так довго чекають, щоби почати протести проти влади, яка зловживає їхньою довірою. Частково вона це пояснює історією, пов’язаною з поневоленням. А водночас, попри повільність і млявість соціального життя, попри труднощі повсякденного життя, пов’язані з низькими зарплатами, поганим транспортним сполученням, поганою екологією та нестачею культурних подій в інших місцевостях, крім Скоп’є, Біджана Йордановська підкреслює непереборне прагнення громадян Північної Македонії до демократії.
Звукову версію програми слухайте в рубриці «Фейклови» та в доданому звуковому файлі.
Сніжана Чернюк