Після початку повномасштабної війни Росії проти України цілий ряд європейських країн поспішив на допомогу українцям, серед них й Іспанія.
Варто наголосити, що Королівство Іспанія відіграє надзвичайно важливу роль у контексті допомоги Україні у війні з Росією. Іспанський уряд, у відповідь на агресію Росії, активно долучився до постачання зброї, військової техніки, навчання українських солдатів, а також до надання гуманітарної допомоги Україні. Це при тому, що на чолі уряду стоїть лідер Іспанської соціалістичної робітничої партії Педро Санчес, який впродовж всього часу є залежний від дуже непростих електоральних пактів з крайньолівими чи то з партії Podemos, чи то блоку Sumar, а також змушений заручатися підтримкою каталонських та баскських націоналістів. Ліві баскські і каталонські партії, так само як і іспанські ліві великою мірою близькі до проросійських позицій щодо війни в Україні.
Тим не менше Мадрид передав Києву допомогу на понад 1 мільярд євро. У травні 2024 року між обома країнами було підписано угоду, згідно з якою іспанський уряд зобов’язався відправити Україні озброєння та військове спорядження на суму 1 мільярд 100 мільйонів євро.
Крім того, Іспанія також виконує роль стратегічного пункту в логістиці транспорту допомоги, що є ключовим для забезпечення українських Збройних сил і підтримки біженців. Іспанські міста, такі як: Мадрид, Барселона і Валенсія, стали осередками багатьох ініціатив, спрямованих на збір коштів та організацію акцій допомоги Україні.
На додаток, Іспанія є дуже важливою країною завдяки своїм тісним історичним, культурним та економічним зв’язкам із Латинською Америкою. Тому вона має потенціал відігравати значну роль у просуванні підтримки України в цьому регіоні. Співпраця в гуманітарній, політичній та освітній сферах може сприяти глобальній мобілізації на підтримку України.
На жаль, Іспанія також стала об’єктом дезінформації та пропаганди з боку Російської Федерації. Кремль, намагаючись дискредитувати Захід і послабити підтримку України, поширює фейкові нарративи про нібито вплив Заходу, насамперед США, на внутрішні справи Іспанії, зокрема на економічні чи міграційні кризи. Такі дезінформаційні дії мають на меті підривати підтримку України серед громадян Іспанії та послаблювати урядові рішення щодо подальшої допомоги. Росіяни намагаються переконати, що подальша підтримка України загрожує Іспанії втягуванням у глобальну війну.
Згідно з даними Департаменту національної безпеки Іспанії (DSN), за більшістю антиіспанських кампаній у світі стоїть Кремль. Зокрема, Москва намагається поширювати викривлене уявлення про ситуацію в іспанських анклавах в Африці — Сеуті та Мелільї, а також сіяти сумніви серед іспанців щодо членства їхньої країни в НАТО. Російська пропаганда також намагається підірвати позитивний імідж Мадрида в Латинській Америці, переконуючи, що за іспанською політикою в цьому регіоні начебто ховаються неоколоніальні інтереси.
Слід підкреслити, що іспанська мова нині є другою за поширеністю у світі після англійської. Кількість іспаномовних людей у світі оцінюється приблизно в 600 мільйонів. Саме на таку широку аудиторію спрямована дезінформаційна кампанія провідних пропагандистських центрів Кремля, таких як телеканал RT і агентство Sputnik, які ведуть мовлення іспанською.
Як виглядає проблема російської дезінформації і пропаганди в світлі війни в Україні? З цією метою я вирушив у відрядження до Іспанії, до Мадриду.
Спочатку я вирішив пройтися центральною мадридською Пуерта дель Соль (в перекладі з ісп. означає Ворота Сонця), яка є пульсуючим серцем столиці Іспанії і її прилеглими вулицями, що виходять з неї, як сонячні промені, щоб поцікавитися думкою пересічних іспанців про війну Росії проти України, а принагідно представити декілька російських фейків і побачити, як люди реагують на них. Одними з перших мені трапилася компанія старших чоловіків, як виявилося, кожного з них звати Рафаель.
-Я вважаю, що це несправедлива війна. Її не повинно було бути. Ніхто не має права вторгатися на чиюсь територію, але що ж, ми знаємо як виглядає міжнародна політика. В кінцевому підсумку, в разі чого всі дивляться в інший бік.
-Мені так само здається. Це варварство. Вони ведуть злочинну війну, просто, нищать людей, щоб нищити. Робите таке, щоб забрати собі трохи газу, на мій погляд, це варварство.
А ось реакція на фейк про те, що Росія веде «спеціальну військову операцію» задля «денацифікації України».
-Я думаю не має більшого нациста, ніж Путін. Тамтой другий теж дуже правого спрямування, але дурниця, що Путін може про таке заявляти.
І думка з приводу нібито існування в Україні таємних американських біолабораторій та хімічної зброї, яка може загрожувати Росії.
-Мені здається, це якісь вигадки. Це виправдання задля того, щоб потім напасти на територію, яка не є їхньою. Я вважаю, що це чиста вигадка задля виправдання того, що вони роблять.
А ось зовсім інша думка, Вісенте, молодого чоловіка з Валенсії:
-Ця війна не повинна підтримуватися Європою. Це стратегія Сполучених Штатів. Протистояння з Росією не має жодного сенсу. Все це зумовило переміщення стількох людей з країни лише через небажання прийняти, що більшість людей є проросійськими на частині території. Треба було домовлятися, а не вступати у війну.
Вісенте схильний вважати, що в Україні є проблема з нацизмом.
-Гадаю, що історія України має щось спільне з неонацистами. Щось там таки є, але не думаю, що це стосується уряду. Не думаю, що український уряд є неонацистським. Мені здається, що Путін використовує це як привід для війни. Проте з геополітикою вже так є, що люди насправді не бачать великих інтересів. Є більші інтереси, ніж просто війна за територію.
Звичайно не обійшлося і без згадки про НАТО.
-Як мені відомо, була угода між Росією та НАТО щодо території між Росією і НАТО, і що там не можна було розміщувати ракети. НАТО не дотрималося цієї угоди, тоді Путін, який думав над цим роками, використав цей аргумент, аби напасти на Україну.
А ось як Вісенте бачить можливе закінчення війни:
-Що ж щодо рішення, то нехай буде укладена умова між Україною і Росією, у відповідності до якої треба Росії віддати частину території, яку вона хоче собі забрати. Ця війна з мільйонами переміщених осіб не має сенсу.
Зі свого боку, Міґель, хлопчина студентського віку з Мадриду, засуджує війну як таку.
-Всі війни — це зло. В кінцевому підсумку ті, хто тут втрачає, це цивільні. Мені здається, ані Путін, ані Зеленський не виграє.
Міґель не вірить в фейки про секретні американські біохімічні лабораторії.
-Я думаю, що це не так, що це в кінцевому підсумку вигадки. Багато говориться про різні речі, які в підсумку не відбуваються, не підтверджуються. Але побачимо, що буде далі.
Те саме стосується кремлівської брехні про неонацистський режим Зеленського і українських неонацистів як причину російського вторгнення.
-Я також не вважаю це достовірним. Не вважаю, що Україна є пронацистською країною. Я не думаю, що це правда. Просто був конфлікт інтересів. І гадаю, що все вирішиться, коли Україні дозволять ввійти в НАТО. Я думаю, що якщо так далі продовжуватиметься, то настане момент, коли США дадуть можливість підписати договір про вступ України в НАТО, і війна закінчиться. Ми всі цього чекаємо.
Міґель також вважає, що Київ буде змушений піти на територіальні поступки задля збереження решти української держави і отримання гарантій безпеки від Північноатлантичного альянсу.
-Врешті слід піти на угоду. І хоча Україна не за Путіна, але частину територію доведеться віддати Росії. Проте це треба зробити, щоб не втрачати більше життів. Це те, про що я говорив раніше. Краще досягнути порозуміння з НАТО, щоб зберегти життя цивільному населенню, щоб більше намарно не гинули люди. Треба віддати частину території, щоб більше не гинули люди через політику.
На мадридській площі Пуерта дель Соль мені вдалося поспілкуватися з групою жінок з сонячної Андалусії, які, заявили про свою позицію щодо війни Росії проти України. Говорить Пепа:
-Мені здається жалюгідним, що відбуваються такі речі в наші часи на цивілізованому континенті. Мені здається, що є чимось неймовірним, що таке щось почалося, і ще більше дивує, що коли пройшли роки це триває. Вже не пам’ятається, хто це почав, але страшно, що це продовжується.
Думка її приятельки Салюд:
-Це ганьба, що таке відбувається в наші часи, і що Європа дозволяє те, що дозволяє. Звісно, вона в цьому зацікавлена. Їй це на руку, бо треба продати багато зброї.
Ні Пепа, ні Салюд не вірять у фейк про «денацифікацію» України Росією.
Пепа:
-Я думаю, що ні, я думаю, Росія прагне теренів. Не думаю, що є якісь інші причини. Крапка. Нацисти? В когось вдома може бути нацист, але не думаю, що це проблема. Хоча, насправді, ми цього не знаємо.
Салюд:
-Росіяни досі не прийняли того, що вони втратили Україну. Україна має дуже хороші землі, до речі, раніше це була житниця Європи. І українці захотіли відділитися від росіян. В мене вдома жила особа з України. Ми чимало про що говорили. До речі, вона не хотіла говорити російською. Я їй казала, що вона росіянка, і вона спалахувала і казала, що не хоче нею бути. Росіяни хочуть українських земель, які багаті на мінерали та інші речі. І тому Росія не хоче відмовлятися від України.
На площі Пуерта дель Соль я зустрів також двох українських жінок з Івано-Франківська, двох активісток, які стояли під блакитно-жовтим прапором зі скринькою для збору пожертв на допомогу Україні, оточені плакатами, зі свідченнями звірств російських окупантів.
Іванна Сулима і Галина Чопик вже в Іспанії живуть понад 20 років. Вони жаліються, що збирати кошти стає все важче, хоча на початках російського повномасштабного вторгнення був вибух солідарності з Україною.
Іванна Сулима: Зараз дуже погано. Зараз всі стараються… Ну, кажуть, що йде закінчення війни, що Трамп її закінчить. В більшості підходять наші люди, які приїжджають з Америки, з Канади, Англії, різних країн, які приходять сюди як туристи і допомагають, бо знають, що в нас біда, треба допомагати. А іспанці? Ну, приходять, допомагають також, але зараз чимраз тим менше.
Галина Чопик: Колись ми збирали великі суми і навіть машини купляли, а зараз 50, 100 євро… От стоїмо цілий день. Я наприклад, онкохвора, але мушу стояти.
Я не міг не запитати про фейки, з якими, можливо, цим українським жінкам доводиться зустрічатися в Іспанії, Іванна Сулима каже, що їй доводилося особисто зіткнутися в реальному житті з такою брехнею. Звертає увагу на агресивних росіян, які підходили до неї на вулиці:
-В нас тут могли підходити кричати щось в нашу сторону, що це неправда, що Росія не вбиває нікого, що це все фейки, що ми самі вбиваємо своїх людей. От недавно ми тут стояли, і до нас приходить одна жіночка і каже: «це неправда — Росія дітей не вбиває. Вона тільки кидає ракети на воєнні частини. А в основному я.. Так то я тільки про таке по інтернету могла читати. От так».
Галина Чопик відзначає, що серед росіян в Іспанії є ті, хто усвідомлює злочинний характер війни в Україні.
-Я хочу ще сказати то, що є рускі, які підходять і дають навіть по 100 євро. Говорять: «вибачте нам». Є що признаються, за що дякую. От такі ще є рускі. Ну, це як народ, як всі…
Вона теж розказала про приклад активної допомоги українцям з боку сина господині, в якої вона працює.
-Я працювала у Марії, я взагалі і далі там працюю, але хочу сказати, що її син Бельтран дуже багато зі своїм татом дали допомоги. Дуже багато допомоги для України. Пішла одна машина і всьо, що вони там купували, їду і те все. Вони дуже багато дали.
В Мадриді я теж поспілкувався з цілою низкою експертів про проблему російської дезінформації в Іспанії у світлі війни в Україні. Серед них професор Хосе Луіс Орелья, історик і політолог з Університету святого Павла:
-Засоби масової інформації в Іспанії в загальному мають неплюралістичну позицію, що змушує суспільство шукати альтернативні джерела інформації. Цей пошук веде до того, що люди натрапляють на джерела інформації промовані, в даному випадку, Росією, які з огляду на свою оригінальність розглядаються як правдиві, позаяк вони контрастують з офіційною мовою. Цей пошук правди веде того, що такі люди наштовхуються на інформацію, яка фаворизує Росію, що сприяє проросійським симпатіям в цьому відношенні. Російсько-український конфлікт з огляду на свою віддаленість зумовлює слабке знання ситуації. І тому ця відсутність інформації спричиняє, що коли щось надходить до нас через дезінформацію, має більший вплив і резонанс на формування точки зору на цю справу.
Ось, що каже Хосе Луіс Орелья про розуміння суті цієї геноцидної війни Росії проти України серед іспанців.
-Загалом, на рівні теорії точки зору є прихильні до України. В тому сенсі, що всі бачать дві суверенні держави, і одна з них стала об'єктом нападу з боку сусіда, який значно більший. Тому громадськість навіть не знаючи нічого щодо цієї теми, схильна стати на бік слабшого, в даному випадку це країна, яка є жертвою. Коли ця точка зору дещо міняється? Тоді, коли починають з'являються політичні точки зору. Скажімо, якщо хтось належить до кіл радикальної лівиці чи сепаратистського руху, то тоді ця особа має більше проросійські симпатії з огляду на давню ідеологічну близькість з совєтським світом, і таким чином такий хтось стає більш піддатним на російський пропагандистський вплив. От саме тут відбувається зміна точки зору.
Зі свого боку, професор Хосе Марія Фаральдо з Університету Компультенсе, автор книжки «Русофобія. Ессе про упередження і пропаганду», вважає, що російські впливи в Іспанії дуже сильні і присутні в різних спектрах політичної сцени, серед людей з часто дуже протилежними поглядами.
-Я вважаю, що є потужний російський вплив, і на додаток це функціонує в дуже різних формах. Не можу сказати до якої міри, скажімо, є надходження російських грошей чи економічний вплив, хоча ми намагалися вивчити це питання. Проте, схоже, це існує. Однак є чимало корисних ідіотів, зокрема такий собі полковник Педро Баньос. Це свого роду божевільний русофіл, який говорить досить абсурдні речі, але він має величезний вплив. Цей тип є іспанським імперіалістом та націоналістом, який проголошує полум'яні пропутінські промови. Такі явища мають місце як серед лівиці, так і серед правиці. Це дуже цікаво, як в Іспанії два екстремальні політичні опції згідні в тому, що Росія є країною, яку зневажають. Вони також вважають, що поширеною є русофобія, коли це є брехнею. В Іспанії навпаки є велика русофілія. В очах цих людей Росія як країна, що протистоїть Америці, краще, щоб вона була нашим другом. Тому, так, я вважаю, що сьогодні є колосальна російська дезінформація в Іспанії.
Яким чином, щоб непримиренні вороги на внутрішньополітичній сцені Іспанії є такі єдині в позитивному сприйняті Росії і Путіна? Як можливо, щоб Кремль використовував свою розлогу мережу контактів серед лівих сил, які виступали на боці Совєтського Союзу, і водночас має своїх численних симпатиків серед крайньоправих і консервативних кіл. Ось що говорить на цю тему професор Орелья.
-Як правило, це відбувається завдяки проекції образу, який представляє Владімір Путін. В якому сенсі? Йдеться про сильне і укріплене лідерство на чолі потужного російського націоналізму і в ситуації, коли Росія відбудовує свою позицію на міжнародній арені. Сьогодні ж ми маємо ослаблені європейські країни і певні кола суспільства вимагають, щоб їхні країни повернули собі сильні позиції на міжнародній арені. Тому ці кола дивляться на Росію як на приклад до наслідування. В цьому плані теж може служити приклад Туреччини Ердогана. Таким чином, тут можна говорити про симпатії серед правих не стільки з огляду на те, чим Росія була в минулому, скільки з огляду на пропагандистський образ сучасної сильної Росії. І дехто, хотів би, що Іспанія була б такою. Тому є люди, які кажуть: «я не згідний з тим, що робить Росія, але вважаю, що Путін російський патріот».
Зі свого боку, незалежний аналітик Карлос Родрігес, який працює в Банку Іспанії, відзначає, що російські пропагандистські і дезінформаційні осередки вміло знаходять ключ не лише до правих і лівих кіл. Росіяни теж дуже вміло працюють з середовищем каталонських та баскських націоналістів, особливо лівого спрямування, тобто з прихильниками незалежності Каталонії і Країни Басків з соціалістичним чи навіть комуністичним устроєм. Причому, це не викликає когнітивного дисонансу в їхніх ворогів, серед тих, хто заперечує існування каталонців і басків як окремих націй.
-Кремль дає кожному адресату те, що він хоче почути. Отож, каталонським і баскським націоналістам говориться, що Росія є прихильницею самовизначення і сприяє незалежності народів. Це треба ще довести, але здається, вона фінансує незалежні групи каталонців і басків. І навпаки, іспанським націоналістам, які проти незалежності Країни Басків та Каталонії, Кремль пропонує образ України, яка нібито є свого роду Країною Басків чи Каталонією, яка хоче бути незалежною від Росії, яка тут виступає еквівалентом Іспанії. І є ще один нарратив, який використовується щодо іспанських націоналістів, а саме обігрується ностальгія за іспанською імперією. Їм вкладається в голову, що Росія залишається останньою імперією, яка ще живе, тому її треба підтримати, бо Росія є немовби продовженням імперій, які існували в минулому.
Карлос Родрігес переконаний, що загрозою в Іспанії є не стільки неприхована пропаганда, скільки криптопропаганда і дезінформаційне тло в мейнстрімних іспанських ЗМІ. На його переконання, це досить поширене явище.
-У випадку російської пропаганди, мене не стільки турбує відверта брехня, бо це має не особливий вплив на середньостатистичного іспанця, скільки не в прямій формі просочуються брехливі повідомлення про ситуацію в Україні. Якщо це з'являється в якомусь заголовку, то мені здається, це набагато більше небезпечніше. Візьмемо до прикладу Віктора Гарсію Герреро — це кореспондент іспанського національного телебачення, який в прихованій формі представляє російську пропаганду у випусках новин. Він більш небезпечний, ніж Педро Баньос, бо те, що говорить Баньос легко деконструювати. Водночас, те, що подають такі особи як Віктор Гарсія Герреро, створює більше труднощі, бо ширить демотивацію серед іспанського суспільства щодо підтримки України.
Тут вже два рази прозвучало ім'я Педро Баньоса і варто більше уваги присвятити цьому персонажу. Отож, мова йде про полковника запасу Педро Баньоса, який у 2018 році майже очолив Національний центр розвідки (CNI) — головне розвідувальне відомство Королівства Іспанія. Ще до повномасштабного вторгнення Баньос як частий гість російських дезінформаційних каналів Russia Today й агенції Sputnik заявляв, що Росія «це країна, яка має все, що потребує Іспанія».
Баньос вважає, що Росія має повне право прагнути до створення власної зони впливу в сусідніх із її кордонами регіонах. Це лише деякі з його висловлювань перед 2022 роком. «Європа не може віддалитися від Росії», або «Ми хотіли б, щоб в ЄС був лідер, який мав би хоча б половину підтримки, якою користується Путін у Росії».
А ось до прикладу, що полковник Баньос говорив вже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
- «Варто пам'ятати, що перед тим, як почалася війна показники популярності Путіна в Росії сягали 80%. І хоча вони мають пусті холодильники, відчуття, що це їхня країна захищається від того Заходу, який хоче покінчити з ними, а особливо, коли у всьому світі запанувала велика русофобія, росіяни вже не сприймають це не як агресію проти режиму Путіна, як це нам кажуть армія Путіна, режим Путіна. Вони це сприймають як агресію проти матушки-Росії, своєї матері-Батьківщини. І обережно з цією темою, бо ми отримуємо зворотній ефект від бажаного».
Педро Баньос має цілий набір російських нарративів: в Україні панує нацизм, санкції контпродуктивні, війна в Україні зумовлена політикою США і служить її інтересам тощо.
Його представляють як знавця геополітики, експерта з військових питань. Реномоване іспанське видавництво «Ariel» публікує його книжки. Зокрема в кінці жовтня 2024 року там вийшла друком книжка «Геоіспанідад. Іспанська потуга в новому геополітичному порядку». Що цікаво, польське видавництво «Bellona» опублікувало в лютому 2021 його книжку «Як управляти світом. 22 таємні стратегії глобальної потуги».
Однак Карлос Родрігес переконаний, що після початку великої війни Росії проти України престиж Баньоса суттєво впав, принаймні серед мейнстрімної публіки і ЗМІ.
-На щастя, Педро Баньос, який у лютому 2022 року вважався експертом, сьогодні вважається фріком. Був момент, коли він був близький до того, щоб зайняти високий пост в іспанських спецслужбах. Коли стало відомо, що його планують призначити, з урядом сконтактувалися відповідні люди і зазначили, що цей персонаж підозріло проросійський, і тому його призначення було зупинено. Після цього він став частим гостем засобів масової інформації, передовсім телепрограми Ікера Хіменеса «Горизонт», де зайнявся захистом проросійських і прокитайських позицій.
Водночас після лютого 2022 року завдяки роботі різних груп, зокрема товариства «Con Ucrania», завдяки зусиллям журналістів близьких до цієї асоціації інформація про нього була донесена до великих ЗМІ. І тепер Педро Баньоса вважають більше фріком, аніж експертом.
Ікер Хіменес залишається проблемою, бо продовжує мати широку аудиторію. Нещодавно ми мали трагічну подію, стихійне лихо, повені в регіоні Валенсія, на південно-сході півострова. І форма, як представив «Ікер Хіменес ці трагічні події дуже вдарили по його престижі, і знизився його рейтинг серед публіки».
Ситуація з телепрограмами «Четверте Мілленіум» і «Горизонт» Ікера Хіменеса, які виходять на Четвертому і Пятому каналі телебачення, що належить медіахолдингу Mediaset є досить таки хрестоматійною для явища російської дезінформації. Ці програми журналістських розслідувань з'явилися в часи пандемії ковіду. Запрошені експерти, зокрема вже згаданий Педро Баньос, однобоко коментували тему коронавірусу. Частими гостями були кліматичні негаціоністи. Після початку повномасштабної війни в Україні Ікер Хіменес зосередив свою увагу на цій темі, і однією з його зірок є репортер Рубен Жісберт. Ось що про цю особу говорить дослідниця Марта Тер Феррер, авторка книжки «Медійна система і пропаганда в путінській Росії».
-В Іспанії одним з головних блогерів, які надавав підтримку путінському нарративу був і є Жісберт. Ця людина, до прикладу, була у Бучі і заявляв, що там немає трупів, що там не було ніякої бійні і таке інше. Цей чоловік став відомим. Коли у Валенсії була повінь, він почав поширювати фейки. Його зафіксували на відео безпосередньо перед включенням в прямому ефірі, коли той став на коліна, щоб замастити себе болотом, і тоді люди побачили, що те чим займався Жісберт це розповсюдження фейків і влаштовування шоу. І напевно люди, які бачили його в Україні, в Бучі оповідаючи проросійський нарратив, коли побачили, що він витворяє тут, в Іспанії, ймовірно, подумали, що їм впихали історію, яка, можливо не була правдою. І це людина, яка мала тисячі підписників в соцмережах, де цей чоловік давав поживу всім цим історіям, що нема чого озброювати Україну, що там справді є нацисти, Росія все робить добре, що немає масових вбивств тощо. І, звичайно, полковник Баньос це ще одна постать, яка має дуже помітна в соцмережах і ширить всі ці історії одна за одною.
Можливість зблизька зіткнутися з цим проросійським експертом мала голова мадридської Асоціації «Con Ucrania» (в перекладі з іспанської «З Україною») Лілія Миколаїв, яка є дипломованим іспанським адвокатом і активно захищає інтереси України та української спільноти в Іспанії. Ось що вона розповідає про свій досвід спілкування з полковником Баньосом під час однієї з передач згаданого вже неодноразово Ікера Хіменеса.
-Я була на їхній програмі, в 2022 році я була з Ікером Хіменесом, і я була якраз з Педро Баньосом. Були запрошені декілька експертів. І я сиділа якраз з Педро Баньосом. Було дуже цікаво. Через те, що в 2022 році нас запрошували всюди: і на радіо, звичайно, і на різні передачі. І мені було дуже цікаво, що мене не попереджали ні про те, що буде говоритися докладно, просто загальна тема, звичайно, ні про те, які будуть питання, і які будуть відповіді. І я, звичайно, йшла на цю програму «гола і боса», говорячи те, що мені в той момент спадало на думку. Тоді коли, так я сиділа біля Педро Баньоса, я бачила, що в нього було все розписано, всі питання, всі відповіді, і в кольорах занотовано, всі ці нотатки. Я одразу собі так здивувалася. Тобто, як людина може аж так підготуватися для якоїсь передачі. Ну, звичайно, ми не можемо підтвердити, які в нього інтереси в його позиції. Тобто, чи є певне фінансування, чи це його персональні інтереси, але було видно саме з його поведінки, що він до цього ставиться дуже-дуже серйозно. В нього було навіть таке захоплення саме Росією. І був якийсь момент на перерві, що він до мене підійшов чи якось наблизився і сказав мені: «Ліля, я вас дуже шкодую, мені вас дуже шкода, але ви програєте. Росія — вона велика, вона могутня, вона непереможна, і ви програєте». Тобто, оце бачення таке персональне, така впевненість мені говорить про те, що він не тільки підтримує позицію Росії чи фінансово, чи просто так, але що в нього ще є захоплення Росією.
Лілія Миколаїв таку характеристику дає телевізійній діяльності Ікера Хіменеса і питанню присутності в ній російської дезінформації.
-Ікер Хіменес, взагалі-то він відомий тут в Іспанії через декілька передач, які він має, і зазвичай ці передачі, вони більше пов'язані з такими нереальними подіями. Тобто зазвичай це були такі дуже популярні передачі, в яких з самого початку говорилося про нереальні факти, про привидів. Це було дуже забавно подивитися, послухати. Потім він відкрив передачу «Горизонт», де він починав говорити вже про сучасні теми і також про вже важливіші теми. Наприклад, як ситуація війни в Україні. В них були такі експерти, які шукали сенсацій, які не шукали конкретних фактів, а шукали, як якось здивувати глядача. Наприклад, як я було, то до мене підійшла його дружина. Це також його співведуча. І вона сказала, наприклад, що ми маємо тут новини, що українці розіп'яли хлопчика. Це була ця «новина», яка вже повторювалася 10 років назад. І я їй це зразу сказала. А вони сказали: «Ах! То ми не можемо про це розказати». Тобто, от таке вони шукають, і таке вони хочуть розповсюджувати, щоб звертати увагу публіки.
Тим часом професор Хосе Марія Фаральдо відзначає, що мета російських каналів дезінформації в Іспанії є передовсім створити в іспанському суспільстві враження непевності щодо реальності геноцидної війни проти України.
-Кожного разу, коли є якась бійня, скажімо, починаючи від Бучі, бійня, яка, здавалось, ніколи не існувала, бо було створено стан, коли все ставилося під сумнів. Все це можна знайти в соцмережах практично постійно. Ми стикаємося з дивною ситуацією, коли ставиться під сумнів будь-який російський злочин, незалежно від доказів, які наводяться. Створено відповідний стан громадської думки, коли люди нікому і нічому не довіряють. І в підсумку, все ніби вивітрюється, якби цього не було. Мені здається, вони цього досягли. Так, насправді, дуже рідко можна зустрітися з рішучим засудженням злочинів російської армії в Україні, коли хтось скаже, що тут не можна їх ставити під сумнів.
В Мадриді мені вдалося поспілкуватися з Фернандо Мартінесом Лоече, який довгий час був викладачем іспанської мови у Львівському національному університеті імені І. Франка та Українському католицькому університеті, а сьогодні працює в одній зі столичних публічних інституцій. Його дружина є львів’янкою і переїхала з ним до Мадриду.
Зокрема, я запитав Фернандо, як, на його думку, змінилося ставлення до війни в Україні від часу гібридної агресії Росії і вже після повномасштабного вторгнення.
-Під час вторгнення на Крим і в Донбас частина іспанців це сприймала нормально. Вони сприймали, що Крим це раніше була російська територія, і природно, що росіяни її окуповують. Те саме стосується Донбасу. І вони це сприймали як таке, що відбувається далеко, як ще одну війну у світі. Вони не відчували ніякої загрози. Можливо, саме через це була певна відстороненість щодо того, що відбувалося в Україні. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то, можливо, цієї відстороненості вже було менше, але не скажу, що це стосувалося всіх. До прикладу, мої родичі питали мене, чому я так переживаю за все це. І це при тому, що в мене є друзі і родичі дружини в Україні. Тому є таке відчуття віддаленості, відчуття чогось, що відбувається за тисячі кілометрів, і що не вплине на життя людей тут. Але війна має свій вплив. Маємо зростання цін пального і продуктів харчування. Інфляція зумовила зростання цін.
Фернандо також вважає, що є серйозна проблема з представленням війни в Україні в публічному і громадському дискурсі, де домінує погляд лівого спрямування, який апріорі прихильний до Москви і дуже піддатливий до російської дезінформації.
-Russia Today зробила чимало зусиль в цьому плані, особливо щодо серед політичної лівиці, працевлаштовуючи журналістів чи відправляючи журналістів в Україну. І це дуже вплинуло на лівицю. Якщо ти запитаєш когось з цих кіл, то вони або не надають великого значення цій війні, або будуть на стороні Росії, або будуть виступати за мир, який насправді є миром, який шукає Росія.
Якщо ти зайдеш на профілі головних іспанських газет, то там більшість коментарів є проросійськими. Можливо це також зумовлено входами російських тролів, які туди входять, щоб коментувати. В кінцевому підсумку це створює образ в Іспанії. І я вважаю, що не лише в Іспанії, але й у всій Європі є сильна російська пропаганда.
Цю оцінку підтверджує професор Фаральдо, який зазначає, що російська пропаганда ширить, особливо в крайньолівих колах, дефетизм, представляючи Росію непереможною, а Україну приреченою на поразку.
-Ідея, що війна програна вже з самого початку одразу ж була сприйнятливою, особливо серед лівих, передовсім йдеться про Podemos, крайньолівих, а не скажімо серед соціал-демократичної лівиці. Мається на увазі Іспанська соціалістична робітнича партія. Ці крайньоліві сили дуже податливі на пропаганду про те, що Росія настільки велика і могутня, що Україна нічого не може вдіяти. Отож, для чого, щоб українці страждали? Нехай вони здаються. І з плином війни ця ідея знову виринула саме з такої перспективи. І сьогодні, коли партія «Podemos» вийшла з уряду, то тепер їм простіше озвучувати цю точку зору про неможливість перемоги України у цій війні. Це все вбрано в шати пацифізму, абсурдного пацифізму. Адже, якщо ти не захищаєшся, то тебе вб’ють.
-Мені здається от цей дискурс наробив шкоди в іспанському суспільстві, значно більшу шкоду, ніж би ми цього хотіли. Я би сказав, що це втома від новин. Людина втомлюється від новин і втрачає зацікавленість слідкувати за ними. І під впливом жахливої пропаганди, яка особливо вплинула на лівих, в Іспанії прослідковується бажання, щоб війна закінчилася якнайшвидше і без значення яким чином це відбудеться. І як вже казав, все оповите в оповідь про те, що так краще, щоб бідні українці вже перестали страждати. Звичайно, ми всі хочемо, щоб українці перестали терпіти, над якими тяжіє ярмо російського імперіалізму, і ми знаємо, що відбувається на окупованих територіях.
Слід сказати, що попри те, що російська пропаганда і дезінформація щодо війни в Україні є потужною і становить серйозну проблему, опитані мною експерти переконані, що не підірве підтримку українців з боку Іспанії в їх боротьбі з російською агресією. Вони переконані, що незалежно від того, чи при владі буде Іспанська соціалістична робітнича партія і її союзники, чи її опоненти в особі Народної партії, чи навіть крайньоправої Vox, Мадрид буде вести політику у відповідності до політики мейнстріму у Європейському союзі. Ну, що ж — побачимо…
З вами був Назар Олійник та подкаст Української служби Польського радіо про дезінформацію та боротьбу з нею.
Матеріал підготував Назар Олійник