Подкаст Української служби Польського Радіо про дезінформацію та боротьбу із нею. Глобальний світ, який відкривається завдяки інтернету і гаджетам, разом із багатьма перевагами, несе і великі небезпеки. Це не лише інформаційний шум через надмірну кількістю контенту і складність його верифікації, а й інформаційні війні, які боряться за думки світової громадськості за допомогою пропаганди, дезінформації та постправди. Тому важливо бути пильним і обізнаним, аби слідкувати за власною інформаційною гігієною. Про технології, інструменти і алгоритми, за допомогою яких росія поширює неправдиві наративи, які працюють проти України, говоримо із соціальним технологом і засновником Інституту когнітивного моделювання Віктором Березенком. Експерт зауважує, що російська пропаганда розвивалася упродовж століть.
«У системному вигляді фінансування росією пропаганди і дезінформації триває кілька століть. Джерела вказують на те, що у 1816—1817 роках тодішній міністр закордонних справ російської імперії Граф Іоан Каподистрія, посилаючи дипломатів у європейській столиці, виділяв окремий бюджет на налагодження контактів із місцевими ЗМІ задля розміщення публікацій, які б покращували імідж царя та російської імперії загалом. Олександр І перечитував західну пресу і пильнував випадки негативних висловлювань. Після розпаду російської імперії, це перейшло у спадок Радянському Союзу. І було створено низку різних Совнаркомів, у тому числі при Мінкультури, орієнтованих на західні країни, які були генезою проявів сучасного Russia Today. А потім радянська спадщина перейшла у сучасну російську федерацію, і все-все, що ми спостерігаємо зараз. Тож для того, щоб протидіяти серйозній системі, яка багатьма десятиліттями передавалася з покоління у покоління, необхідно протидіяти адекватними методами», — зауважив Віктор Березенко.
Потроху інформаційна обізнаність і безпека людей в усьому світі зростає. Зокрема, в України з’являється більше проєктів, які вчать розрізняти та захищатися від шкідливого контенту. Але, чи пропорційно тому, як шириться ворожий контент? Технології впливу відносно до аудиторії, на яку спрямовані, різняться. Тому росія витрачає шалені кошти не лише на внутрішню пропаганду, спрямовану на росіян, а й на західні країни-партнерів України, аби позбавити зовнішньої підтримки.
«Ми спостерігаємо в Україні багато програм із медіаграмотності, які підтримують, зокрема, донори щодо протидії російській дезінформації. Водночас, їх немає у такій кількості у країнах на заході. Навпаки, коли йдеться про створення загальної стратегії протидії дезінформації і пропаганди у ЄС, чиновники поводяться дуже обережно, остерігаючись, що це може мати присмак диктатури чи цензури і т.п. Російська ж пропаганда і дезінформація працює системно та з величезними бюджетами. На 2025 рік Держдума рф затвердила рекордний за всю історію бюджет на пропаганду і на підтримку російських ЗМІ, у тому числі на підтримку медіа, які працюють у зарубіжних країнах. Це близько двох мільярдів доларів. На жаль, у західних партнерів і союзників, ми бачимо певний "рух за течією" і дуже слабкий спротив. Результати можна побачити на прикладі Німеччини і перемоги проросійської партії, яка відверто є друзями путіна, — "Альтернатива для Німеччини" на чолі з Тіно Хрупалла. Не пройшов і тиждень після перемоги, як політик запропонував лідерам європейських країн визнати, що Україна вже програла, а росія перемогла. Це навіть не прихована пропаганда через ботів або ботоферми, це офіційний політичний заклик до зняття санкцій з росії і припинення допомоги Україні. Партія "Альтернатива для Німеччини" наразі є за рейтингами другою. А у лютому відбудуться вибори до Бундестагу і як далі розвиватиметься, ми можемо собі тільки уявляти. Чому це стало можливим? Це стало можливим, тому що російські пропагандистські і дезінформаційні ресурси потужно опрацьовували больові точки електорату на основі соціологічних досліджень. Я кажу, що поки ми насміхаємося над тупістю і недолугістю російської дезінформації, у західних країнах на виборах починають перемагати проросійські політики. Тобто ми не маємо права недооцінювати ворога. Пропаганда і дезінформація формує громадську думку, електоральні симпатії і це впливає безпосередньо на результати виборів. До влади приходять проросійські політики, які приймають антиукраїнські рішення. Цього року було виявлено 50 тисяч акаунтів у соцмережі X, колишній твітер, які щодня розповсюджували по 200 тисяч російських пропагандистських меседжів німецькою мовою, які стосувалися болючих для німців тем: цін на комуналку, кризи в країні, інфляції і т.п. І це тільки те, що викрили в результаті розслідування, а скільки ще не було помічено, складно уявити. Візьмемо, до прикладу, наймасштабнішу кампанію Кремля з дезінформації "Доппельгангер", яка проводилася у західних країнах. Вона полягала у тому, що декілька комунікаційних агенцій з російської федерації створили візуальні дублікати топових західних медіа з невеликими поправками в доменних іменах сайтів, у назвах. Умовно кажучи, є BBC, а створювалося BBBC і використовувалися подібні візуальні кольори і логотипи. І через акаунти цих дублікатів у соцмережах розповсюджували протилежні офіційним і правдивим меседжам антиукраїнські, кремлівські пропагандистські наративи. І дуже багато людей читали і вірили у це. Кремль розуміє, що їм треба впливати на політику західних країн, тому що це безпосередньо пов'язано з підтримкою України і її можливостями до спротиву. Зараз я бачу набагато більше російських зусиль, спрямованих саме на західну аудиторію. Тому наша книжка "Майстерня брехні" (співавтор Дмитро Царенко — ред.), яка була презентована цьогоріч на Франкфуртському книжковому ярмарку, адресована у переважній більшості саме на західну аудиторію. Цікаво, що участь у Франкфуртському книжковому ярмарку взяли близько 100 країн, а з п'яти тисяч представлених книжок, лише одиниці були присвячені дезінформації, пропаганді і протидії їм. Найближчим часом нашу книгу буде видано англійською, іспанською, чеською і іншими мовами, аби презентувати їх у всіх ключових столицях західних країн, у тому числі в Вашингтоні, Лондоні, Берліні, Мадриді і т.п., із залученням максимальної кількості представників преси, політиків, дипломатів, для того, щоб доносити до людей правду», — розповів Віктор Березенко.
Отже, дезінформація впливає на громадську думку, а таким чином — на рішення політиків. Тому Польща, як один із найближчих союзників України у війні, зокрема, є постійною ціллю росії. Звідси — численні кібератаки, публічні погрози з боку росії, а також інформаційні маніпуляції, аби посварити дві країни.
«Польща дійсно дуже дружньо і відкрито прийняла найбільшу кількість українців свого часу. Загалом Польща і Німеччина залишаються лідерами за кількостю українців, які отримали захист у цих країнах. Їхнє суспільство було дуже об'єднане допомогою українцям і обурено діями росії. Меседжі, які використовує росія, різнобічні, починаючи від побутових, типу "українки уводять польських чоловіків із сімей". Розповсюдження подібних повідомлень спостерігалося у різних пабліках, на форумах і навіть з'явилися у пресі. Головна мета російської дезінформації, в тому числі проти Польщі, це погіршити відносини з українцями, сіяти конфлікти і ворожнечу. І не має значення, це відбудеться під час розмови двох людей на кухні, чи на кордоні свої відносини з'ясовують фермери, чи просувають інформаційні кампанії, аби українці налаштовувалися гірше проти поляків і навпаки. Ми знаємо безліч болючих тем в історії кожної країни, які Кремль дістає, гіперболізує і вкидає сірник у ту кімнату, де дуже давно не було полум’я, саме у той момент, коли їм це потрібно, коли потрібна допомога Україні, аби її ослаблювати. Кремль розуміє тільки мову сили. Якщо якась країна не має ядерної бомби чи інших важелів, тоді це розмова у тональності гопника. Тому вони нехтують державностями, переписують історію і у цьому є суть дезінформації — викривляти реальність та видавати правду за брехню, а брехню за правду. Вони дотримуються принципу Геббельса, що брехня, яка була повторена тисячу і десять тисяч разів, стає правдою. Таким чином вони формують брехливу, викривлену реальність у свідомості людей», — пояснив Віктор Березенко.
Серед багатьох інструментів, за допомогою яких росія здійснює і поширює дезінформацію і пропаганду, соцмережі стабільно відіграють важливу роль. Тож, чи впевнені ви, що всі відео, які трапляються вам, до прикладу, у тіктоці є звичайними?
«Соціальні мережі є майданчиками, які залежать від власника і його інтересів. Є низка досліджень, які показують закономірності у алгоритмі тіктоку. Наприклад, на китайську аудиторію він демонструє контент, який більше стосується саморозвитку, а на західну аудиторію такий, що пов'язаний з розвагами, тупим гумором, аби тільки відволіктися, забутися і т.д. Зокрема, це одна із причин, чому американці наразі ведуть переговори з розробником тіктоку, аби викупити права адміністрування на локальну аудиторію, за цієї умови він зможе продовжувати працювати у Сполучених Штатах, адже в іншому випадку, це є зовнішнім впливом. Алгоритми соціальних мереж не знає ніхто, окрім тих, хто ними володіє. Те саме статується штучного інтелекту, на який так багато нині є сподівань у наведені ладу з дезінформацією. Штучний інтелект, як і всі нейромережі, які існують, працює в інтересах свого власника. У Китаї є свій штучний інтелект, у західних корпорацій — свій, що стає ресурсом у руках власника. Головне — зрозуміти, що за наш інформаційний простір несемо відповідальність лише ми самі. Навіть найвідоміші ресурси з бездоганною репутацією можуть розповсюджувати дезінформацію, не бажаючи цього. Не обов'язково це є злий умисел, може бути помилка. Тому, розуміючи, що ми знаходимося у дуже бурхливому потоці пропаганди і дезінформації, треба вмикати критичне мислення, піддавати сумніву навіть власні автоматичні реакції на інформаційні повідомлення, і перевіряти джерела. Якщо ми бачимо, що якийсь заголовок викликає дуже емоційну реакцію, що хочеться одразу піти з кимось посваритися, треба зупинитися і відслідкувати джерело, перевірити це повідомлення у інших джерелах, перш ніж тиснути кнопку "поширити"», — застеріг Віктор Березенко.
Та й нарізки з російських серіалів, фільмів, або ж скетчкомів, які трапляються нам у шортсах у соціальних мережах, є не випадковими.
«Після початку повномасштабної війни відбувся ментальний розрив. Звісно, не у всіх, але у багатьох. І ці нарізочки із російських фільмів, якісь старі пісні, кадри з дитинства, з'являються невипадково, аби трошечки пробудити ностальгію і "відчуття нормальності", щоб люди не втрачали звичку. Адже перша реакція у лютому 2022-го була дуже емоційною, всі все перекреслили, а тут болючі точки, мовляв "всі ми родом з дитинства", "всі свої". І якщо з'явиться можливість, використати це і вплинути на громадську думку. Вони працюють системно, дуже довго і монотонно роблять одне і теж, і в кінцевому результаті воно часом має сильний результат, адже був закладений міцний фундамент на підсвідомості. І, щоб люди не забували про це минуле, необхідно, щоб у них перед очима постійно був цей інформаційний фон. При цьому вони не нагадують про ГУЛАГ, Голодомори і все інше, що стояло за цією обкладинкою, а показують те, що їм треба. Тому протидія має бути відповідною, не емоційною і системною», — застеріг Віктор Березенко.
Отож, пильна уважність, критичне мисленні і перевірка джерел інформації залишаються базовими правилами інформаційної гігієни кожного.
Про російську пропаганду і дезіформацію для спеціального проєкту Української служби Польського радіо розповідав соціальний технолог і засновник Інституту когнітивного моделювання Віктор Березенко.
Запрошуємо послухати матеріал.
Христина Срібняк