Фейки, дезінформація, маніпуляції, спотворення дійсності, різноманітні абсурдні теорії змови, які дискредитують Україну й українців та які культивують неприязнь чи навіть ненависть до українців серед поляків. Все це частина потужної антиукраїнської пропаганди, що тривожними темпами поширюється у польському сегменті Інтернету, передусім у соціальних мережах.
Теми, які порушуються в антиукраїнських дописах, відповідають російській пропаганді і спрямовані на те, щоб розпалити серед поляків негативне ставлення до українців та України. У російській пропаганді Кремль активно застосовує антиукраїнську риторику й фальшиві наративи, аби розсварити суспільство, посилити страх перед міграцією, війною та навіть втратою національної ідентичності, використовуючи для цього, наприклад, тему складних сторінок польсько-української історії або українців, котрі знайшли прихисток від війни у Польщі та нібито «українізують» її.
Втім важливо розуміти хто, як і з якою метою створює й поширює подібну дезінформацію, яка багато в чому співзвучна з кремлівською, та наскільки шкідливий й небезпечний вплив вона має на суспільство. Адже стоять за цим не тільки анонімні боти чи фейкові акаунти, але й цілком реальні чи конкретні особи.
За даними дослідження асоціації Demagog та Інституту моніторингу медіа (Instytut Monitorowania Mediów), у 2023 році серед найпопулярніших акаунтів в X (колишньому твіттері), медіа, де було зібрано понад 80 відсотків антиукраїнських постів, що поширюють дезінформацію про Україну та українців: обліковий запис Ґжеґожа Брауна, ексдепутата Сейму Республіки Польща, одного з лідерів ультраправої коаліції Konfederacja, а нині теж одного із євродепутатів від Польщі.
Про антиукраїнську дезінформацію та пропаганду у польському сегменті Інтернеті від початку повномасштабної війни Росії проти України я поговорив із Філіпом Шуліком-Шарецьким із фактчекінґового проєкту Wojownicy Klawiatury («Воїни клавіатури»), завданням якого є боротьба й протидія дезінформації, і який є спільним проєктом Фонду Центр імені професора Броніслава Ґеремка та Польського фонду імені Роберта Шумана.
«Дезінформація, націлена на українців, біженців з України, насправді весь час змінюється і працює хвилями. Методи весь час дуже схожі, частина наративів дуже стабільна, а частина наративів тісно пов’язана з тим, що зараз відбувається у Польщі та які важливі події впливають й стають важливими контекстами в Інтернеті. Дозвольте навести приклад постійного наративу, який з’являється весь час і потрапляє до антисистемних, консервативних кіл через різні канали, іноді безпосередньо з телеграму, де багато російської пропаганди, якій навіть не соромно, що вона російська пропаганда. Дуже велика частина цієї пропаганди складається зі старих історій про те, що ЦРУ та Сполучені Штати створюють лабораторії біологічної зброї в Україні, щоб спровокувати Росію на війну, і що росіяни насправді захищаються від НАТО та американців, які раніше створили коронавірус у цих лабораторіях. Це теорії змови, які вже на такому високому рівні. Потрібно прочитати багато цієї пропаганди, щоб почати в неї вірити. І навіть якщо щось здається абстрактним для наших одержувачів, то чим більше ми повторюємо дезінформацію, навіть дуже абсурдну або дуже жорстку, якщо ми виділяємо її, часто показуємо таку пропаганду дуже великій кількості людей, то навіть скептично налаштовані люди все частіше можуть засумніватися в тому, як насправді було, і розглядати ці теорії змови як один із важливих голосів у публічних дебатах.
Отже, це і є ця проблема дезінформації. Це постійний наратив, який весь час повторюється. Ми можемо спостерігати його весь час.
З іншого боку, є події, які є тимчасовими або викликають принаймні певну метушню в Інтернеті. Наприклад, такою кризовою подією була повінь у Польщі у вересні цього року. Польські ЗМІ були зайняті повідомленнями про протипаводковий захист польських міст і про те, як деякі з цих польських міст, містечок і сіл зовсім не справлялися з цим. І російська пропаганда та дезінформація, спрямовані проти українців, митєєво використали цей момент, щоб створити наратив про те, що українці насправді йшли за хвилею паводку, щоб грабувати покинуті будинки.
Отже, деякі з цих наративів є постійними: "українці – фашисти, українці – проти християнської культури, українці – маріонетка в руках НАТО і Заходу" Це речі, які постійно присутні в польському інтернет-просторі, але є також елементи, які постійно змінюються та адаптуються до політичної та соціальної ситуації».
Філіп Шулік-Шарецький із проєкту Wojownicy Klawiatury також розповів про найголовніші антиукраїнські наративи, що сьогодні ширяться польським Інтернет простором:
«Це наратив про те, що українці зловживають і жирують на польській соціальній допомозі, що є дуже багато заможних українців, котрі користуються допомогою бідних поляків. Така риторика повторюється, вона небезпечна. Бо якщо у дуже радикальні теорії змови вірять люди, які дуже відірвані від реальності, то деякі наративи мають набагато більший потенціал для охоплення великої кількості одержувачів, і використання фінансової допомоги є одним із них. Інший – це, по суті, розпорошений наратив про те, що польська влада приховує масштаб злочинності українців у Польщі. Це означає, що якщо відбувається щось суперечливе, стається збройне пограбування чи вбивство, і така інформація з’являється в новинах, автори дезінформації відразу ж використовують це, щоб приписати українцям злочини чи правопорушення. І потім, звісно, переносять це, що, мовляв, всі українці бандити. Такі речі з’являлися і під час виборчих кампаній. Попереду ще одні вибори. Були конспірологічні теорії про те, що українці голосуватимуть, незважаючи на відсутність громадянства на виборах, і що вони висуватимуть своїх власних кандидатів, вони намагатимуться захопити деякі місцеві структури і, можливо, вони також спробують захопити деякі регіони Польщі, східну Польщу, щоб колись у майбутньому приєднати їх до України. Звичайно, це дуже радикальні й дуже конспірологічні речі, але, на жаль, ними рясніє майже кожна стаття.
На жаль, польські медіа, включно з традиційними, роблять помилки, які потім повторюють російська дезінформація або люди, які підтримують російську дезінформацію. Наведу приклад.
Деякий час тому на Onet з’явилася стаття про ринок житла в Польщі, і одним із аргументів, які там зазначалися, було підвищення цін на квартири в Польщі та те, що квартири купують іноземці. І була цифра, що у 2023 році громадяни України купили в Польщі 380 тисяч квартир. Пізніше статтю виправили і йшлося про те, що українці купили в Польщі 380 тисяч квадратних метрів квартир, що кардинально змінює цю суму, адже щороку стільки квартир не здається навіть в користування. Це було неможливо з багатьох причин і це було абсурдом. Попри це, це викликало хвилі мови ворожнечі, спрямованої проти української громади в Польщі, а виправлення цієї статті, яка пізніше була змінена та виправлена, практично ні до кого не дійшла. Проте скріншоти з цієї онлайн-статті циркулювали в багатьох групах для поширення дезінформації та маніпуляцій».
Найбільший потік дезінформації, звісно, передусім у соціальних мережах. На яких саме платформах найбільше цієї антиукраїнської дезінформації та пропаганди у польському сегменті Інтернету, запитую Філіпа Шуліка-Шарецького. Відомо, що, наприклад, телеграм не дуже популярний у Польщі:
«Ви маєте рацію, телеграм у Польщі не є популярним інструментом і популярним комунікатором, місцем, яким користується більшість людей. Це скоріше нішева річ, хоча, звичайно, там також є канали, які поширюють безпосередньо російську пропаганду, яка, у свою чергу, пізніше вставлена в інші платформи соціальних мереж, наприклад на X. Чому на X і TikTok так багато дезінформації? Ну хоча б тому, що в Х, тобто колишнього Твіттера, величезні проблеми з модерацією, хоча я не знаю, чи це треба називати проблемами модерації, чи радше цілеспрямованою дією, тому що модерація там практично не працює.
Організації перевірки фактів, такі як ми, "Wojownicy Klawiatury", а також fakenews.pl, Stowarzyszenie Pravda, Stowarzyszenie Demagog, це різні фактчекінґові організації, які виловлюють різні приклади дезінформації, повідомляють про це на різні платформи, і дуже часто ми стикаємося зі стіною, тобто творці цих платформ, власники цих платформ, не хочуть підтримувати цей контакт. Чому так? Так може бути з кількох причин.
По-перше, платформам просто невигідно це модерувати, тому що їм, перш за все, потрібно наймати модераторів, які б мали користуватися польською мовою, а це було б для них дорого. А друге дуже важливе питання, особливо воно істотне для X, - це те, що X хоче повністю позбутися будь-якої цензури, і в рамках реалізації цієї політики така платформа виступає проти будь-яким спробам протидії дезінформації, яка дає величезний простір для поширення мови ворожнечі. На жаль, ця платформа, відколи Ілон Маск купив X, перетворилася насправді в інтернетний смітник, в якому легше натрапити на теорію змови, аніж на правдиву інформацію».
А хто саме поширює антиукраїнську дезінформацію, антиукраїнську пропаганду та мову ворожнечі проти українців у польському сегменті Інтернету, у соціальних мережах? Це анонімні акаунти, тролі чи конкретні люди в Польщі, — запитую у Філіпа Шуліка-Шарецького:
«Це дуже складне питання, тому що це не одна група, а насправді таких груп багато. Ми маємо дезінформацію прямо з Російської Федерації, і це люди, які використовують польську мову або принаймні намагаються її використовувати. Вони використовують онлайн-перекладачі і просто створюють акаунти, які нібито нагадують акаунти громадян Польщі, пишуть польською, а насправді є громадянами РФ, які мають на меті розпалювання антиукраїнських настроїв, створення напруженості й таких переконань, що Україні не треба допомагати. Але вони також стають рупором пропаганди та місцем, що розширює охоплення такого типу наративу.
Тому проблема ця дуже складна. Це не просто та виключно результат російської дезінформації. Вона значна і важлива й відіграє дуже важливу роль, але вона не єдина.
У нас також є група людей, які або з різних причин поширюють цю російську дезінформацію в політичних цілях, з ідеологічних міркувань, бо їх вдалося обдурити, і для цього використовуються реальні акаунти, або також використовуються анонімні акаунти, тролі, боти, імітатори. Створюються фальшиві веб-сайти, які видають себе за сайти польських газет. Отже, справа надзвичайно складна, і я не можу сказати, хто є найважливішою дійовою особою, але в цій головоломці не можна заперечувати, що натхненник або, можливо, місце, звідки тече більшість, і яке пізніше використовують інші згадані мною учасники, це є сам Кремль».
Вже не перший рік поспіль Кремль використовує у своїй антиукраїнській, але й антипольській дезінформації та пропаганді складні сторінки польсько-української історії. Ця тема стає дуже легким інструментом й наживкою у руках російської пропагандистської й дезінформаційної машини для створення етнічної напруги та поділів між поляками й українцями. Те, як ця тема функціонує в антиукраїнській риториці й дезінформації нині у Польщі, розповів Філіп Шулік-Шарецький:
«Дезінформація, маніпуляція, використання окремих реальних подій для створення іміджу цілої соціальної групи — ось методи, які використовує серед інших, але перш за все російська пропаганда. Тему Волині і непросту польсько-українську історію вони також використовують дуже цинічно. Ми це бачили у 2022 році, коли росіяни вирішили зайти в Україну і напасти на Україну. У медіа-моніторингу ми побачили, що буквально за кілька хвилин до цього фізичного входу в польському публічному просторі з’являлося чимало дописів і ключових слів, які були образливими для українців, але водночас стосувалися історії Волині. Тому немає сумніву, що росіяни хочуть розпалити ці антагонізми між поляками та українцями і, звісно, вони дуже спритно намагаються замовчувати питання, пов’язані з Катинню та важкою польсько-російською історією, дозвольте сказати так делікатно.
Проблема в тому, що це складна тема саме тому, що це не тільки російська пропаганда. Деякі громадяни Польщі та польська влада хочуть говорити про цю історію. Це питання дуже чутливе і чутливе як для польської, так і для української влади, а я думаю, і для поляків, і для українців.
Тому це те м’яке підчерев’я, яке дезінформація намагається використати, щоб не переставати говорити про історію замість говорити про сьогодення. Насправді, ми повинні залишити історичні питання історикам і займатися ними, це моя приватна думка, на рівні урядів. Це не повинно впливати на нинішню політику і на наше теперішнє ставлення до людей, які не мають нічого спільного з цією історією. Але РФ дуже вміло використовує цю непросту тему для поширення цих упереджень. І в Польщі є люди, які дуже легко ведуться на це і через питання, пов’язані з історією, намагаються екстраполювати це на сучасну ситуацію».
Я поцікавився у Філіпа Шуліка-Шарецького, чи є статистика стосовно того, хто найбільш піддається впливові антиукраїнській дезінформації у польському Інтернеті. За його словами, дуже важко навести подібну статистику, позаяк подбіні дослідження дуже вадко проводити:
«Це дуже складне питання, тому що таке дослідження практично неможливо провести з кількох причин. Фейсбук ускладнює аналіз закритих дискусійних груп, тому не тільки ми, як організації, що перевіряють факти, але й державні установи мають дуже велику проблему з аналізом того, що відбувається в різних закритих групах, тому що вони просто не мають туди доступу, а аналітичні дані не надають такі корпорації, як Meta і Facebook на чолі. Тому я не наведу конкретні цифри. Але з іншого боку, я хочу сказати, що неможливо не помітити, що дуже значна частина цієї дезінформації, маніпуляцій, мови ненависті написана з точки зору консервативного та антисистемного одержувача, і це не змінюється.
Тобто, якщо ми подумаємо про типового одержувача дезінформації російського походження або дезінформації, створеної в Польщі і громадянами Польщі, але яка є антиукраїнською, тоді ми, мабуть, маємо на увазі крайні праві кола, надзвичайно консервативні, які вірять в теорії змови, які також пов’язані з іншими теоріями змови, наприклад, про вакцини, пандемію, особами, які ставлять під сумнів довіру до ЗМІ загалом і вважають, що світом править змова. Це люди, які безумовно сприйнятливі до цієї дезінформації, і це люди, які, також мають нижчі соціальні компетенції. Це лише моя гіпотеза та припущення, що ніхто не є куленепробивним до дезінформації, але ті люди, які є представниками дуже консервативних та дуже ультраправих тенденцій, безперечно, більш сприйнятливі до цього».
А які головні цілі антиукраїнської дезінформації та антиукраїнських маніпуляцій та фейків у польському сегменті Інтернету? Чому, гортаючи сторінки соцмереж, часто теж можна наштовхнутися на коментарі із відвертою підтримкою злочинних, терористичних, загарбницьких дій Росії в Україні, запитую у Філіпа Шуліка-Шарецького:
«Метою такого типу маніпуляції, дезінформації та пропаганди є передусім підірвати демократичні інститути, поставити під сумнів сенс існування НАТО, поставити під сумнів сенс існування Європейського Союзу, поставити під сумнів сенс підтримки України, але це не завжди пов’язано з прямою чи декларативною підтримкою Російської Федерації. Звичайно, такі люди є, але їх певна меншість. Загалом, люди, які підтримують російську сторону, становлять певну меншість у польському суспільстві. Але підрив цих інституцій, запровадження інформаційного хаосу і прославлення держави є метою творців дезінформації, а також метою Російської Федерації, що дуже чудово поєднується. І якщо нам вдасться переконати достатньо велику кількість людей використовувати різні види пропаганди і російську дезінформацію, тоді й суспільні настрої зміняться. Не можна заперечити, що це матиме вплив на польську політику. Бо політики реагуватимуть по-одному, якщо Росію підтримуватиме мала частка людей, але інакше будуть реагувати політики, якщо побачать, що це стосується, наприклад, дуже важливої частини суспільства, також їхніх виборців, і намагатимуться якось задовольнити цих виборців. Тому є небезпека, що в довгостроковій перспективі така дезінформація може вплинути на політичні рішення. На щастя, Російській Федерації в цьому випадку це не дуже вдається у тому сенсі, що хоча дезінформація та пропаганда в польському Інтернеті є всюдисущими, а деякі наративи мають дуже велике охоплення, проте є певний політичний консенсус практично серед більшості партій, що Україну треба підтримувати і людям з України потрібно допомагати. Насправді, найбільш скептично налаштована щодо допомоги українцям партія Konfederacja, яка, звичайно, є однією з важливих партій у польській політичній системі, але вона не є найбільшою, не має можливості керувати самостійно. Хоча там і є дуже радикальні течії, все ж не схоже, що це буде такою великою загрозою найближчим часом у тому сенсі, що ці суспільні настрої зміняться за одну ніч, і величезна частина польських громадян підтримає Росію в цій війні.
На щастя, це виглядає досить віддаленою перспективою. Реальною перспективою є поширення пропаганди, яка зменшує довіру та підриває сенс Європейського Союзу, почуття спільних дій».
Але чи може все більше антиукраїнської дезінформації та пропаганди якось серйозно радикалізувати настрої суспільства у Польщі, та чи може вилитися все це зі світу віртуального у світ реальний, запитую Філіпа Шуліка-Шарецького:
«Звичайно, така небезпека існує завжди, і тут не можна не згадати, що в якийсь момент деякі люди намагалися створити, наприклад, громадянські патрулі, які б перевіряли іноземців у Польщі та намагалися підтримувати порядок. Це небезпечно в тому сенсі, що хоча такі явища не трапляються повсюдно, але в критичні моменти, коли панує великий хаос і велика плутанина, на жаль, деякі люди намагаються діяти таким чином і намагаються дестабілізувати й створити плутанину в суспільстві.
І я тут наведу два приклади. Перший вже досить далекий, але саме під час цієї першої хвилі біженців з України, після початку повномасштабного вторгнення, з'явилися спроби створити такі громадянські патрулі, які б охороняли, щоб лише відповідні особи перетинали польсько-український кордон, і ці громадянські патрулі мали слідкувати за тим, хто "правильний", а хто ні. А з іншого боку, ці громадянські патрулі з’являлися або намагалися з’явитися знову, коли через Польщу проходила хвиля паводків, і було звинувачення української громади та українців, що вони будуть грабувати майно, яке залишилося після потопу.
І, звичайно, таке трапляється, це досить окремі випадки, які не є поширеними, але, звичайно, радикалізація, постійне підбурювання, мова ворожнечі, спрямована проти цієї конкретної соціальної групи, несе в собі той ризик, що може бути їх більше. І насправді багато залежить від того, чи влучить російська пропаганда в потрібний момент. Ймовірно, такої загрози в повсякденному житті немає, але коли трапляється така подія, як повінь, стихійне лихо, коли трапляються несподівані речі, і коли люди відчувають великий страх, тоді вони часто звертаються або намагаються зробити радикальні кроки, і ці радикальні кроки часом просто жахливі».
На завершення я поцікавився у Філіпа Шуліка-Шарецького, чи можливо ефективно протидіяти російській антиукраїнській дезінформацію та пропаганді? І які знаряддля й техніки для цього може використовувати будь-хто з нас, аби розрізняти брехню від правди:
«Це дуже складно, але таких рішень кілька. Перш за все, з точки зору держави та самого Європейського Союзу, можна накласти зобов’язання на соціальні медіа-платформи, щоб вони мали швидше реагувати на випадки дезінформації. Щоб зменшити шкоду, яку завдає її поширення в соціальних мережах. Тобто змушування цього нещасного X почати модерувати будь-що взагалі.
Друге, що можна зробити, звичайно, це навчити людей свідомо використовувати соціальні мережі. І це складно в тому сенсі, що кожного із нас, хто користується соціальними мережами, щодня засипають тисячами інформації, і дуже важко перевірити кожну. Але є певні елементарні кроки, які можна зробити, щоб перевірити інформацію: перевірте джерело взагалі, чи це анонімний акаунт, звідки він, і чи йому варто довіряти.
І третє, як на мене, найважливіше у всьому цьому. Ми говоримо про людей, які живуть у Польщі і мають українське походження. Мені здається, що величезною проблемою є недостатня інтеграція української громади з польською. Люди часто думають про інтеграцію українців з поляками або інших іноземців з поляками. Я вважаю, що також дуже важливо інтегрувати поляків з українцями та іншими соціальними групами, відкрити ці спільноти, тому що насправді найкраща вакцина проти дезінформації, спрямованої проти українців - це познайомитися з українцем чи українкою. Якщо ми знаємо таку людину і знаємо, що це така ж людина, як і ми, то набагато важче приписати цій соціальній групі якісь диявольські риси, звинуватити, що кожен українець є фашистом. На мій погляд, насправді найважливіше освоїти не лише наших гостей, яким має бути дуже добре в Польщі, але й ознайомити польських громадян з тим, що тут також є українці, і з ними варто знайомитись, не варто перед ними замикатися. І знайомство з цими людьми таким чином, я думаю, могло б допомогти багато чого змінити».
Нагадаю, що моїм співрозмовником був аналітик та спеціаліст з комунікацій Філіп Шулік-Шарецький, керівник проєкту Wojownicy Klawiatury, що бореться із дезінформацією в Інтернеті.
***
У лютому 2023 року з’явилося дослідження на тему антиукраїнської риторики, гейту та дезінформації, проведене асоціацією «Більше ніколи» (Stowarzyszenie «Nigdy Więcej») у співпраці з фірмою SentiOne. За даними звіту «Як порахувати ненависть? Гейтери про українців», за 12 місяців у польському інтернет-просторі з’явилося майже 400 тисяч антиукраїнських висловлювань, які набрали близько 550 мільйонів переглядів. За даними асоціації, найпопулярнішими ксенофобськими термінами, які з’являються в Інтернеті, є «ukrainizacja» та відповідний хештеґ «#stopukrainizacjiPolski», «banderowcy», «banderyzm», «banderyzacja» та «Ukropol»/«Ukrpol». Останнє – це абсурдна конспірологічна теорія, згідно з якою українці нібито будуть «правити Польщею замість поляків». Широко поширюється теж неправдива інформація про нібито привілеї для біженців за рахунок поляків у всіх сферах життя. Автори дописів також маніпулювали трагічними подіями з історії, щоб представити мігрантів з України жорстокими та небезпечними людьми й таким чином породити або посилити ворожість та неприязнь до них.
Про звіт «Як порахувати ненависть? Гейтери про українців» я поспілкувався із одним з його авторів із асоціації «Більше ніколи» Лукашем Якубовським. За його словами, обсяги антиукраїнської дезінформації та мови ненависті в Інтернеті від проведення дослідження у 2023 році, на жаль, тільки збільшилися:
«Ми провели це дослідження через рік після початку повномасштабної війни в Україні. Робили це у співпраці з компанією SentiOne, яка мала доступ до засобів штучного інтелекту, завдяки чому можна було швидко порахувати такі дописи, бо відомо, що їх є величезна кількість. Важко фактично перевірити їх без певних інструментів. За 12 місяців нашого дослідження ми перевірили майже 400 тисяч антиукраїнських висловлювань. Це величезна кількість. Сьогодні ця цифра, мабуть, ще більша. Цього року ми видали чергову „Коричневу книгу” („Brunatna Księga”), в якій розміщуємо матеріали із документуванням мови ворожнечі, спрямованої проти громадян України, громадян Білорусі чи біженців та мігрантів з різних країн. Це випадки, де є расизм, мова ненависті, ксенофобія. У цій „Коричневій книзі”, що охоплює період до 2023 року і цю частину 2024 року, можливо, не так численно, як у нашому звіті торік, теж є приклади антиукраїнської мови. Але постійно повторюються ті самі шаблони. Цей процес не змінюється, наратив той самий. Він триває понад два роки. Незабаром буде три роки від початку війни, а картина не змінюється».
У звіті «Як порахувати ненависть? Гейтери про українців» асоціація «Більше ніколи» вивчила найчастіші приклади антиукраїнського наративу та антиукраїнської пропаганди. Найпоширеніший з них - це «стоп українізації Польщі». Лукаш Якубовський теж розповів, хто його найбільше поширював у польському сегменті інтернету:
«Найпопулярнішим гаслом, яке використовувалося для поширення ненависті та дезінформації, була „українізація Польщі” та відповідний хештеґ „стоп українізації Польщі, який був дуже популярним у твіттері. Коли ми досліджували цей хештеґ, то він мав майже 12 мільйонів переглядів. Це показує масштаб його популярності, те, як він розповсюдився. Це гасло мало показати українських громадян як тих, хто не є біженцями. Їхня мета - не втекти від війни, а нібито захопити нашу країну, взяти владу, повільно змінювати образ суспільства. Адже тут живе все більше громадян України, з’явилися українські прапори. І хоча прапори на будівлях є насправді знаком солідарності з громадянами України, жінками-громадянками України, формується такий наратив, що громадяни України якось змінюють цей образ. А ці прапори на будинках вивішені для того, щоб показати, що українці панують тут над поляками, що вони тут влада, а поляки будуть витіснені на задвірки. Тому цей хештеґ став таким популярним. У звіті ганебним прикладом є депутат Європарламенту Ґжеґож Браун, з яким пов’язана ціла брошура, що є програмою цієї „стоп українізації Польщі”. Він її опублікував та розпропагував. На вулицях проводилися пов’язані із цим марші, де лунали такі гасла. Ми теж зауважили, що дуже активним поширювачем антиукраїнського контенту був канал wRealu24. Цей канал відразу після початку повномасштабної війни підхопив цю тему, а також хештеґ „стоп українізації Польщі”. Але завдяки нашим зусиллям YouTube попросив нас зробити звіт із перекладом на англійську мову дописів й контенту, який пропагував канал wRealu24, головним редактором якого був Марцін Роля. І нарешті ми досягли успіху й нам вдалося у липні 2022 року цей канал на YouTube закрити. На жаль, Марцін Роля, незважаючи на ці обмеження, заборону в YouTube, також намагався пропагувати цей антиукраїнський контент через свій приватний акаунт, і зрештою, у лютому 2023 року його приватний акаунт також було ліквідовано».
Другим найбільш поширеним антиукраїнським наративом, як продовжує Лукаш Якубовський, було представлення українських громадян як «бандерівців» («banderowcy»), і що вони несуть Польщі так звану «бандеризацію» країни:
«Це представлення громадян України як небезпечних, крайніх націоналістів, які сповідують тут ці погляди, і що в майбутньому вони нібито намагатимуться вчинити тут якісь вбивства. В Інтернеті з’являються навіть думки, що може повторитися ситуація, що була на Волині. Тобто це показ їх не як біженців, не як людей, які втекли від війни, а як небезпечних людей, які вчинятимуть якісь убивства польських громадян. Отже тут ми бачимо контент, що дуже насичений страхом, й насправді негативним змістом».
Третім найбільш поширеним прикладом антиукраїнського наративу й висловлювань в Інтернеті Лукаш Якубовський назвав конспірологічну теорію так званого «Ukropol»/«Ukrpol», яка також була опосередковано певним чином пов’язана із вже згаданою так званою «українізацією Польщі»:
«Це спроба донести, що Польща без згоди поляків перетворюється на нове державне утворення, тобто цей „Укрополь”, де владу знову ж таки будуть мати громадяни України, але, скажімо так, більш офіційно. Тобто нібито тут має бути створений український парламент, який буде керувати. І знову повторюється ситуація, що поляки нібито будуть витіснені на марґінес і не зможуть нічого сказати. У нашому звіті є теж приклади антиукраїнського контенту про те, що громадяни України та біженці якимось чином є нібито більш привілейованими порівняно з поляками. Вони нібито отримують більше коштів, більше грошей, але чому вони повинні їх отримувати, адже вони не є громадянами Польщі і вони не мають на них права. Звичайно, допомагати можна, але вони все одно не повинні отримувати цих коштів. І це проявляєтсья до сьогодні. Також були фейкові новини, дезінформація про те, що присвоєння номеру PESEL, який насправді мав полегшити проходження певних адміністративних дій у Польщі, означає, що громадяни України нібито вже мають виборчі права. Це спотворення реальності, дезінформація. Отже, як бачимо, є багато наративів, які ескалували і, звичайно, намагалися показати громадян України в найгіршому світлі».
Як розповів Лукаш Якубовський, до найхимерніших та найшкідливіших антисемітських теорій змови, поширених згаданим каналом wRealu24 у YouTube, і яка теж пов’язана із антиукраїнськими наративами в польському сегменті інтернету, належить теорія про так званий «Небесний Єрусалим», згідно з якою євреї з Ізраїлю планують заселити території південного сходу України. У цьому сенсі винні за початок повномасштабної війни нібито євреї. Також цей канал поширював теорії змови про навмисне «переселення» громадян України до Польщі:
«Це абсурдна теорія змови, пов’язана з історією. У це важко повірити, але її пропагували. Її суть у тому, що громадяни України нібито діють у змові з євреями. І взагалі вся ця війна в Україні розв’язана євреями, масонами, нібито це була закулісна змова, давно спланована. Нібито громадяни України навмисне переселяються до Польщі, щоб заволодіти польськими теренами, жити тут, панувати, а на теренах південної України мають жити євреї, які також мають там якісь давні права. Бо там жило плем’я, яке було юдейської віри, і євреї мають право на ці території, тому вони заселять південні регіони. І що нібито все давно була заплановано, і у поляків тут голосу немає. Цю теорію називають „Небесним Єрусалимом”, оскільки вона представлена так, що Ізраїль уже є непридатною для життя територією. Клімат там жаркий, води не вистачає, тому ця масова різанина в Україні дуже спокуслива для євреїв. Ця теорія настільки неправдоподібна, що можна сказати, що певною мірою, це наукова фантастика. Але, на жаль, як ми показуємо в нашому звіті, є люди, які в це вірять. Цю теорію дуже активно пропагував ютюб-канал eMisja.TV, яким керує Пьотр Корчаровський. Дуже часто говорить про цю теорію Люцина Кулінська. Це дуже антиукраїнська людина, яка, можна сказати, дуже ненавидить українських громадян і часто про це говорить. Канал wRealu24 також співпрацює з Люциною Кулінською, і там також згадували про теорію „Небесного Єрусалима”. Це настільки неправдоподібна теорія, що в неї дуже важко повірити, але це, на жаль, пропагується».
Отже, як бачимо, і як випливає зі звіту асоціації «Більше ніколи», першою категорією, котра найчастіше й найбільше пропагує антиукраїнський контент й риторику, є інтернет-канали, які мають великий вплив на громадську думку у сервісі YouTube. Другою групою, за словами Якубовського», є ультраправі політики. Тут теж неможливо не нагадати теж про скандального польського політика, котрий поширював не тільки українофобську тематику, але й відверто проросійську:
«Януш Корвін-Мікке дуже часто публікував проросійський контент, а також представляв насамперед те, що Україна нібито матиме територіальні претензії до Польщі. Отже він змінював наратив про те, що не Росія є загрозою для Європи та Польщі, а загрозою є Україна, яка озброєна і може становити загрозу в майбутньому і спробує повернути якісь території. Отже й така риторика з’являється».
Не важко зауважити, що антиукраїнська дезінформація у польському сегменті Інтернету тісно переплітається та дуже нагадує багато в чому російську. То ж чи є якийсь тут прямий зв’язок?
Як зазначив Лукаш Якубовський, асоціація «Більше ніколи» не вивчала можливих зв’язків із Росією окремих польських ультраправих політиків, котрі поширюють гейт та антиукраїнську дезінформацію. То ж що керує згаданими особами та як пересічні інтернет-користувачі підхоплюють цю пропаганду та фейки?
«Це може бути просто якась велика неприязнь до громадян України. Вона настільки велика, що ці люди певною мірою повторюють російський наратив, тому що вони просто такі. Вони настільки неприязні, мають таку ненависть до громадян України, що навіть може здатися, що вони стають на бік Росії в цьому наративі. Тому вони скеровують цю ненависть, розбудовують неприязнь до громадян України. Це добре видно на прикладі згаданих медіа, тих каналів, які мають таку ненависть до українців, що виставляють їх у найгіршому світлі. Більше того, вони представляють Україну як державу, яка зовсім не підходить для того, аби бути ЄС чи ще десь, що це країна, яка взагалі не може бути в Європі, що це зовсім інша цивілізація, якась нижча цивілізація. Це огидна риторика. В першу чергу ми зосереджуємося на публічних діячах, чи то каналах в Інтернеті чи людях, яких ми можемо перевірити, і ми знаємо, що ця конкретна особа несе за це відповідальність. Наприклад, Марцін Роля відповідає за wRealu24 й так далі. Він та ці люди охоплюють своїм контентом велику кількість інтернет-користувачів. Але в Інтернеті також є анонімні облікові записи, які безпосередньо можна пов’язати з Росією. Адже ні для кого не таємниця, що Росія активно діє на ниві Інтернеті. По коментарях звичайних людей в Інтернеті видно, як відбувається формування цієї неприязні. Анонімні акаунти створюють такі наративи, згодом звичайні користувачі Інтернету, коментуючи їх, діляться теж цим контентом. Вони абсолютно не перевіряють, що правда, а що ні, де брехня. Достатньо, щоб з’явилася неправдива інформація, що якийсь громадянин України отримав тут якісь привілеї або з’явилися якісь вигадані історії, що українці невдячні полякам, що вони забагато отримали, і це відразу викликає обурення, тому що люди, не перевіряючи, відразу коментують, мовляв, „так, звичайно, так, ці українці невдячні, ми їм допомагаємо, а вони так до нас ставляться”. На жаль, такий це вплив має».
Лукаш Якубовський також розповів про цілі, які мають на меті особи, котрі поширюють в інтернеті антиукраїнську риторику та дезінформацію:
«Перша ціль – відбити бажання допомогати українським громадянам. Фактично від початку повномасштабної війни ця риторика швидко прийшла до Польщі, тобто знеохочувати допомагати громадянам України, представляти їх у найгіршому світлі. Ширилася інформація, що кордон наскрізь відкритий і що окрім українських біженців, до Польщі разом з ними можуть потрапити теж небезпечні мігранти з польсько-білоруського кордону. Метою цих повідомлень було те, аби закрити кордони Польщі, не впускати громадян України і не допомагати їм. Хочу теж нагадати, що не так давно був доволі популярний так званий „Польський Рух Антивоєнний”, який організували Лєшек Сокульський та Себастіан Пітонь. Вони під виглядом пацифізму, і це в певному сенсі також збігається з тим, що пропагує Росія, пропагували, щоб Польща не втягувалася в цю війну, тому що „це не наша війна, вона нас не стосується, яке нам до неї діло. Не фінансуймо Україну, не допомагаймо їй, адже нас це не повинно хвилювати, це не наша війна. Ми пацифісти (звісно, в лапках), то чому нас має це хвилювати?”. У них був такий плакат із солдатом з протезом ноги, що мало бути таким застереженням, аби не вплутуватися у цю війну, бо громадян Польщі нібито примусово відправлятимуть в Україну безпосередньо брати участь у цій війні. Це нагнітання страху й тиску. Це спроба сказати, що якщо ми будемо допомагати Україні, то ми вплутаємося у цю війну і тоді Росія напевно нападе на нас, а якщо не будемо нічого робити і не будемо допомагати, то Росія не нападе на нас. Це теж спроба показати, що Росія не є нашим ворогом, вона взагалі не є ворогом Європи за риторикою „хай Росія атакує Україну, бо вона там зробить своє, а решта їй байдуже”. Отже ми бачимо повну зміну наративу. Це все представляється так, ніби насправді Росія має право вторгатися в Україну і захоплювати її територію. Це така протилежність всьому і прагнення знеохотити допомагати Україні, прагнення залишити її самою. Адже для Росії найкраще, щоб Україні ніхто не допомагав і тоді вона зможе захопити всю Україну».
Важко зрозуміти тверезу мотивацію цих осіб, котрі відверто спотворюють реальність, маніпулюють фактами, або просто брешуть, стаючи при цьому на бік країни-терористки Росії у її загарбницькій та жорстокій війні проти України. Адже без боротьби й спротиву українців російські окупанти вже давно би стояли біля кордонів з Польщею, а російські ракети й дрони реально загрожували би мирним польським містам та польським мешканцям. Чому ці люди не замислюються над цим, залишається тільки здогадуватися. Не говорячи вже про елементарну емпатію до мирних жителів, жінок, дітей, старших людей, котрих також вбивають росіяни. Лукаш Якубовський:
«Чесно кажучи, мені важко сказати, що спонукає й мотивує нараторів, які поширюють таку риторику. Бо представлення того, що Росія може окупувати Україну й на цьому зупиниться, є помилковим мисленням. Бо якби Росія завоювала всю Україну, я думаю, що тут її зупинити було би вже неможливо, бо вона стала би ще сильнішою. На додаток, вона посилила би свої гібридні дії у Західній Європі. Я думаю, що вона би вже не відступила. Росія, як імперська країна, створює загрозу й небезпеку для Європи. Але чому ці люди це пропагують, якою є їхня мотивація? Чи це фанатизм, чи настільки велика ненависть, чи це настільки великий біль, чи це така велика неприязнь через трагічні події у польсько-українських відносинах під час Другої Речі Посполитої? Чи просто ці особи не бачать загрози, якою є Росія, а бачать Україну, яка має бути знищена? Важко зрозуміти, чому так відбувається».
Ну а на додаток, антиукраїнська пропаганда та дезінформація – це дуже небезпечне явище, що може реально загрожувати українським громадянам у Польщі, погоджується експерт:
«На жаль, це явище переходить із віртуального світу у реальний. У наших звітах, у „Коричневій книзі”, ми описуємо випадки побиття громадян України, образи громадянок України. Є багато прикладів прямого контакту, нападів на громадян України просто тому, що прозвучала українська мова. Є навіть напади на громадян Білорусі. Достатньо почути українську або російську мову й це відразу викликає вибух неприязні, злості й агресії. У „Коричневій книзі” ми розповідаємо, що це, на жаль, відбувається не тільки в інтернет-бульбашці, але все це загострюється на вулицях і це небезпека, якої ми повинні позбутися. Я також думаю, що влада повинна пріоритетно звернути увагу на ці проблеми, на цю мову ненависті, спрямовану проти громадян України, жінок-громадянок України, а також взагалі проти мігрантів, біженців, людей з різним кольором шкіри, людей з різною сексуальною орієнтацією. Бо це небезпечна ненависть, яка буде ескалувати, буде все більше і більше злочинів, мотивованих цією мовою ненависті».
Вкрай важливо також захистити наших дітей та підлітків від негативного впливу цієї антиукраїнської ненависницької пропаганди та дезінформації, адже в польських школах нині навчається багато школярів з України, котрі також можуть стати жертвами цього небезпечного явища, нагадує Лукаш Якубовський:
«Також діти, підлітки піддаються цьому контенту, вбирають його. І тоді нам слід боятися того, що може статися у майбутньому, як ці особи можуть поводити себе. У польських школах також є українські учні. Молоді люди, діти чують висловлювання від політиків, бачать дописи в Інтернеті, дивляться ролики. На жаль батьки також передають їм деякі з цих антиукраїнських чи расистських установок. Батьки також мають дуже великий вплив на дітей, і тому ці діти переносять ці конфлікти у школи. Ми, як дорослі, просто мусимо застерігати молодих людей не поглинати цей контент і перевіряти те, що вони дивляться й слухають. Ми, як асоціація „Ніколи знову”, постійно присутні в школах, ми проводимо там просвітницьку діяльність про дискримінацію, стереотипи, як їм протидіяти, як протидіяти мові ворожнечі. Також потрібно повідомляти про такі випадки й сторінки адміністраторам, хоча ми знаємо, що це важко, бо на жаль, твіттер чи фейсбук не бажають видаляти цей вміст. Але просто варто повідомляти про такі випадки адаміністраторам і, звісно, якщо ви бачите такий антиукраїнський контент чи отримуєте якісь повідомлення, то слід надіслати це нам на електронну пошту, і ми також маємо можливість повідомити про це адміністраторам або оприлюднити цю тему. Ви можете просто надіслати її нам на адресу redakcja@nigdywiecej.org. І, звичайно, ми охоче цим займемося».
Тарас Андрухович