Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Рація за 30 доларів і 40 тисяч поштових скриньок: як захищають польську залізницю — головну артерію між Україною та ЄС

15.11.2026 21:15
У ніч на 16 листопада 2025 року біля села Міка, за сотню кілометрів на південний схід від Варшави, під колією вибухнув заряд військової вибухівки. Це лінія № 7 Варшава — Люблін, яка веде до українського кордону в Дорогуську: нею щодня проходить близько 115 поїздів, і саме нею Польща везе допомогу Україні. Премʼєр Дональд Туск назвав вибух безпрецедентною диверсією і сказав, що метою була залізнична катастрофа.
Аудіо

У ніч на 16 листопада 2025 року біля села Міка, приблизно за 100 кілометрів на південний схід від Варшави, під залізничною колією вибухнув заряд військової вибухівки. Йдеться про лінію № 7 Варшава — Люблін, яка веде до українського кордону в Дорогуську. Щодня нею проходить близько 115 поїздів, і саме цим маршрутом Польща перевозить допомогу Україні. Прем’єр-міністр Дональд Туск назвав вибух безпрецедентною диверсією та заявив, що її метою було спричинити залізничну катастрофу.

На іншій ділянці цієї ж лінії, ближче до Любліна, був змушений різко загальмувати поїзд із 475 пасажирами — там також пошкодили залізничну інфраструктуру.

Залізниця стала одним із напрямів гібридної війни. Однак найчастіше її атакують не вибухівкою, а через радіоефір, інтернет і людський фактор. Як це відбувається зсередини, розповіли двоє фахівців із кібербезпеки польської залізниці.

Роберт Стшода працює фахівцем із тестування на проникнення в PKP Informatyka — IT-компанії групи Польських державних залізниць.

Роберт Стшода: «Я редтимер у PKP Informatyka: займаюся тестами на проникнення, фішинговими кампаніями, навчаннями і загалом тим, щоб підтримувати належний рівень безпеки нашої організації та клієнтів».

Його колега Томаш Вєжбицький багато років працював у PKP, а тепер у безпековій компанії EFIGO веде залізничні проєкти. Він починає з головного: чому залізниця — питання держави.

Томаш Вєжбицький: «Залізниця — це критична інфраструктура за польським законом. Вона забезпечує безперервне перевезення ключової сировини, а також людей. І це основа щоденних поїздок мільйонів громадян по всій країні».

Для України ці слова мають особливу вагу. Польща — головний сухопутний шлях західної допомоги: за різними оцінками, через неї йшло від 80 до 95 % військових вантажів, насамперед через хаб Ряшів-Ясьонка, приблизно за 70 кілометрів від кордону. До кордону ведуть кілька залізничних артерій: Перемишль — Мостиська, Дорогуськ — Ягодин, а від Ізова ширококолійна лінія тягнеться аж до терміналу Славкув у Сілезії. Євросоюз уже виділив 76 мільйонів євро на європейську колію від польського кордону до Львова. Тож коли зупиняється польська залізниця, це відчувають і в Україні. А зупинити її можна в багатьох місцях, бо залізниця — це не одна компанія і не одна система.

Томаш Вєжбицький: «Залізниця — це система систем, де традиційні межі між загальновідомими ІТ-поняттями розмиваються».

Колія, рухомий склад, вантажі, квитки, звʼязок — усім цим займаються окремі компанії з окремими системами, і всі вони залежать одна від одної. Саме в цьому, каже Вєжбицький, головна вразливість.

Томаш Вєжбицький: «Залізниця — це широка поверхня для атак. Ми захищаємо не лише інфраструктуру компанії, треба дивитися набагато ширше: зазирати в промислову автоматику, типову для залізниці, в інтернет речей. Більше того, ці системи взаємозалежні. Вплив на одну систему, навіть на одну компанію, може спричинити величезний ефект метелика в масштабі всієї країни чи навіть континенту. Це створює дуже специфічні для залізниці ланцюгові реакції, які кожен із нас, чекаючи на поїзд, мабуть, відчув».

Цікавий факт: найвідомішу «кібератаку» на польську залізницю провели майже без компʼютера. У серпні 2023 року біля Щецина хтось передав в ефір сигнал аварійної зупинки, і понад 20 поїздів загальмували. За повідомленнями медіа, разом із сигналом звучав гімн Росії. Обладнання для такого, за оцінкою польського дослідника Лукаша Олейника, коштує близько 30 доларів. Поліція затримала двох чоловіків, 24 і 29 років. Що таке радіостоп, пояснює Томаш Вєжбицький.

Томаш Вєжбицький: «Радіостоп — це система в польських поїздах, яка спирається на аналоговий радіозвʼязок. Приблизно після передачі трьох тонів поїзд просто автоматично зупиняється. Це доволі часта атака на польські залізниці. Повторювати не раджу: коротко кажучи, вас дуже швидко затримають».

Фальшивих радіостопів у Польщі фіксують сотні на рік: 2019-го — понад 700, 2022-го — близько 480. Польща поступово переходить на цифровий залізничний звʼязок GSM-R, де таку команду просто так не передаш. Але є атаки, яким не потрібна навіть рація.

Томаш Вєжбицький: «З DDoS-атаками польські залізниці стикаються постійно. Не всі з них оприлюднюють, найгучніші можна знайти в інтернеті. Деякі спричиняють величезні затримки або проблеми, наприклад, із купівлею квитка, тобто послуга стає недоступною».

Наприклад, на межі січня й лютого 2025 року DDoS-атаки паралізували продаж квитків PKP Intercity. Друга вічна проблема — людина з поштовою скринькою.

Томаш Вєжбицький: «Фішинг — ще одна проблема. Лише в PLK працює близько 40 тисяч людей, це, здається, четверта чи пʼята за величиною компанія в Польщі».

PKP Polskie Linie Kolejowe (PLK) — управитель колії, стрілок і світлофорів. Як виглядають атаки на його працівників, розповідає Роберт Стшода.

Роберт Стшода: «Фішинги, які ми показуємо, — це реальні сценарії, що зачепили наших працівників, нам їх повідомляли. Коли залізничника атакують фішингом, мета — доступ до систем, які є критичними. А для будь-якого початкового доступу фішинг — найчастіший і найефективніший шлях. Це ситуації, з якими ми стикаємося щодня. Щодня наша команда отримує фішингові листи на аналіз, і нам постійно доводиться з цим мірятися».

Чому ж зловмисники рідко лізуть у найсерйозніше — компʼютерні системи керування рухом, які перемикають стрілки й світлофори? Відповідь Вєжбицького звучить майже як бізнес-аналіз.

Томаш Вєжбицький: «Компʼютерні системи керування рухом рідко стають жертвами, рідко є метою атаки. По-перше, це не найслабша ланка залізничної системи. По-друге, набагато легше викликати радіостоп або атакувати залізничну компанію з подібним ефектом, якщо ми просто хочемо спричинити затримки чи недоступність послуг. І третє: якщо щось атакують, з цього зазвичай має бути якийсь зиск. Затримки дають зиск середній. А найбільший — це, наприклад, атаки на вантажні поїзди, на ланцюги постачання. Я маю на увазі не інформаційний ланцюг постачання, а фізичний. Тож такі системи не те що зовсім не атакують — їх атакують рідко».

Ця логіка пояснює і вибух під Мікою: удар по фізичних ланцюгах постачання бʼє і по Україні. За словами Туска, виконавцями були двоє громадян України, які давно співпрацювали з російськими спецслужбами і після вибуху втекли до Білорусі. Таких людей зазвичай вербують через Telegram і платять криптовалютою. За підрахунком Міжнародного центру протидії тероризму, з лютого 2022 до лютого 2026 року в Європі сталася 151 диверсія, з них 31 — у Польщі, більше, ніж у будь-якій іншій країні. Чи бачать фахівці слід інших держав і в кібератаках на залізницю? Відповідь обережна.

Один із доповідачів: «Такі випадки фіксували, були й вказівки на це. Але водночас можу сказати, що це не була більшість. Усе залежить від конкретної ситуації. Але так, звісно, таке трапляється».

Попри все, залізниця не зупиняється надовго. Чому — пояснює Томаш Вєжбицький.

Томаш Вєжбицький: «Залізницю побудовано так, що системи дуже часто працюють у тандемах. Якщо ми атакуємо одну систему і вона стає недоступною, вмикається друга, яка має копію в реальному часі. Так часто влаштовані системи керування рухом, і загалом так виглядає багато систем. Друге: є залізнична приказка, що залізничні правила пишуться кровʼю. Досвід минулого, який не стосується кібербезпеки, потім переноситься на створення програмного забезпечення, і завдяки цьому послуги вдається дуже швидко відновлювати».

І ще одна думка — про те, що насправді найнебезпечніше.

Томаш Вєжбицький: «Але атаки на залізницю вдаються. Я б сказав, що найнебезпечніші — не ті, де щось зупиняють, а ті, де трапляються величезні витоки даних і під загрозою опиняються звичайні люди. Принаймні я так вважаю».

Висновок фахівців простий: залізниця — система систем, тож захищати доводиться все, від рації в кабіні машиніста до поштової скриньки бухгалтерки. Для українців ця тема — не абстракція. На початку 2026 року НАТО мало запустити другий логістичний хаб у Румунії, щоб допомога не залежала від одного польського коридору. Але саме польські колії лишаються головною артерією між Україною та Євросоюзом. Тож коли польські залізничники перевіряють підозрілі листи й слухають ефір, вони захищають і український тил.

Мирослав Трофимук

Побач більше на цю тему: залізниця Теракт Польща