«Поляки не є байдужими до нещастя сусіда», - сказав у середу посол Польщі у Києві Бартош Ціхоцький, коментуючи повернення до України групи українських дітей, котрі провели канікули у Поморському воєводстві у межах проекту Польської допомоги.
Проект, координований Міжнародною асоціацією польських підприємців в Україні - «Психологічна підтримка для дітей – жертв війни на Донбасі» - складався із двотижневого перебування дітей у місцевості Осєк у Поморському воєводстві, де є реабілітаційно-оздоровчий центр «Добрий брат».
Під час канікул у другій половині серпня 24 українських дітей та 3 мам перебували під опікою психолога, який проводив з ними заняття з арттерапії. Це мало полегшити їхні проблеми, пов’язані із посттравматичним синдромом.
«Я радий, що ми могли підтримати відпочинок у Польщі українських дітей із родин, котрі безпосередньо постраждали унаслідок агресії Росії в Україні. Молоді українці під час візиту до Польщі завітали, зокрема, до Ґданська, Сопота, Ельблонґа і Торуня. Вони теж брали участь у професійних психотерапевтичних заняттях. Щиро дякую усім причетним за присвячений час і доброту», - заявив посол.
Думку посла підтримав Пьотр Цярковський, президент Міжнародної асоціації польських підприємців в Україні, що координувала проект.
«Ми хотіли вивести цих дітей із їхньої буденності, показати їм частинку іншого світу. Ця ініціатива є актом солідарності у потребі», - сказав Цярковський.
Польський підприємець також зазначив, що проект є результатом попередніх заходів посольства Польщі у Києві, тобто допомоги для тих, хто був змушений покинути свої домівки через війну на сході України, підтримки для українських родин військовополонених та січневої зустрічі родин загиблих українських військових польського походження під назвою «Нащадки поляків борються в Україні».
Учасники цих проектів звернулися до польських дипломатів із проханням про допомогу у пошуку професійної психологічної підтримки для своїх дітей, котрі страждають через воєнні травми, щодо яких батьки є безсилими.
Багато з них не може знайти себе в оточенні ровесників, має проблеми зі сном та інші ознаки посттравматичного синдрому. Проблемою є теж напруга і нерозуміння між дітьми, батьки яких загинули, воюючи в українській армії, та із внутрішньо переміщених родин. У зв’язку з цим було вирішено створити спільну групу дітей, що складається із дітей військових та тих, котрі є вихідцями зі сходу України.
«Було дуже весело. Найбільше мені сподобався сплав байдарками та ліплення з глини. Завдяки тому, що нас оточують діти, котрі мають подібну життєву ситуацію, ми можемо нарешті перед кимось відкритися. У моїй школі в Києві мало хто розуміє мене, бо у класі немає дітей, котрі мусили втікати від війни. Я хотіла би залишитися у Польщі, адже тут всі показують нам стільки доброти. Я не можу дочекатися, коли розповім про все бабусі», - сказала 12-річна Єва Безпальчук, вихована бабусею сирота із Донецька.
«Я радію, що мої дві дочки взяли участь у цій поїздці. Від смерті чоловіка минуло п’ять років, але ми щодня стикаємося із подальшим життям без голови сім’ї», - сказала Світлана Сухенко, мама двох дівчат-підлітків. Чоловік Світлани загинув 29 серпня 2014 року, коли українські підрозділи були оточені біля Іловайська значно більшими силами проросійських терористів та військами Росії. «Можна довго говорити про стрімкий розвиток Польщі та всі плюси, що випливають від її вступу до Європи. Різницю між Польщею та Україною видно вже з літака», - зауважила жінка.
«Я радію, що мої дочки могли побачити Польщу, тим більше, що наша родина має польське походження. Мій прапрадідусь, Марек Бєрнацький, після арешту загинув десь на Далекому Сході. Прабабуся і прадідусь з моїм трирічним дідусем були репресовані та засуджені до ГУЛАГу. Уся наша родина із покоління у покоління страждає через Росію», - додала Сухенко.
На цей проект Міністерство закордонних справ Польщі призначило 30 тисяч євро.
PAP/Т.А.