У четвер, 1 серпня, у 75 річницю початку Варшавського повстання, Сенат Польщі вшанував усіх варшавських повстанців - солдатів, гарцерів (скаутів), добровольців, медиків, священиків та мирне населелення Варшави. Про це говориться в одноголосно прийнятій резолюції до 75-річчя Варшавського повстання.
У документі нагадано, що «1 серпня 1944 року за наказом командування Армії крайової у Варшаві почалося повстання, метою якого було визволення столиці від німецьких окупантів та виборення незалежності». Зазначено, що «початок повстання звільнив значну частину центральних районів міста від окупанта».
Наголошено, що «ціль повстання, однак, не була досягнута». «Тільки за перші тижні повстання німці в акті геноциду вбили понад 50 тисяч жителів Волі та Охоти, а потім протягом двох місяців захоплювали квартал за кварталом місто, безжалісно вбиваючи як солдатів, так і цивільне населення, зокрема поранених, жінок і дітей. Унаслідок боїв, що тривали 63 дні, ззагинуло щонайменше 150 тисяч жителів столиці та 20 тисяч солдатів і офіцерів Армії крайової, а також 15 тисяч було взято до неволі. Загинули священики, котрі допомагали пораненим і медичний персонал, а також солдати Війська польського, котрі йшли з-за Вісли на допомогу, всупереч радянським наказам і без підтримки з боку командування Червоної армії», - зазначено в резолюції.
Підкреслено, що коли у січні 1945 року Червона армія зайшла до зруйнованої столиці, совєти почали арештовувати солдатів Армії крайової. У резолюції нагадано теж, що «у березні 1945 року командувачів незалежницького польського підпілля підступно були заманені генералом НКВД Іваном Сєровим (серед іншого, керівник операції масового убивства військовополонених польських офіцерів у Катині - ред.), вивезені до Москви і у червні 1945 року засуджені за обвинуваченням у диверсії в тилу Червоної армії та колаборації із німцями».
Троє іх шістнадцяти обвинувачених - останній командувач АК генерал Лєопольд Окуліцький, делеґат еміграційного уряду в країні та віце-прем'єр Ян Станіслав Янковський та один із членів Крайової ради міністрів Станіслав Ясюкович - були засуджені на багато років ув'язнення і вони загинули у радянських казематах, так і не дочекавшись звільнення. Казімєж Пужак, голова Ради національної єдності, після повернення з Москви, був арештований польськими комуністами і помер у сталінській в'язниці. У 1945-1956 роках тисячі варшавських повстанців, котрі не змогли емігрувати з країни, що залишилася під владою комуністів, потрапили до в'язниць», - нагадано у документі.
У резолюції також нагадується, що у період Польської Народної Республіки у поляків намагалися відібрати право урочисто святкувати річниці повстання, зокрема, на варшавському Військовому кладовищі Повонзки, де є повстанські могили із характерними білими хрестами.
Зазначено, що «нині щороку 1 серпня о 17:00 - годині «W» - поляки у країні і за кордоном зупиняються на хвилину, аби вшанувати безпрецедентну мужність та жертву варшавських повстанців і героїчного міста».
«Польща пам'ятає, що повстанський опір у нерівному бою з німцями мав на меті не лише визволення столиці, а й гарантування незалежності всієї країни та припинення відчутної совєтизації Польщі, що надходила із наступом Червоної армії (...). Він був теж спробою зміцнення позиції Польщі в антигітлерівській коаліції у зв'язку з дедалі більшою роллю СРСР - на жаль, наші союзники (американці та англійці) вибрали союз із одним із окупантів задля перемоги над іншим», - зазначено у резолюції.
Напередодні 75 річниці початку Варшавського повстання Еуґеніуш Тирайський «Сенк», «Ґенек», солдат полку Армії крайової «Башта», віце-голова Об’єднання варшавських повстанців, серед іншого, сказав, що «командувачі Армії крайової хотіли показати росіянам, що поляки самі звільнять Варшаву».
«Чому почалося повстання? Це важливе запитання. А тому, що командували росіяни і командувачі польських підрозділів Армії крайової хотіли показати, що поляки самі визволять Варшаву, а не росіяни. Таким було наше розуміння мети початку повстання», - сказав Тирайський. «На жаль, правда була іншою: росіяни не зупинили, не допомогли нам, а німці були ліпше озброєні», - додав він.
Нагадаємо, Варшавське повстання 1944 року - це головна військова операція польського опору Армії крайової проти Третього Рейху з метою звільнення Варшави і відновлення некомуністичної Польщі. Повстання збіглося з наближенням частин Червоної армії до східної околиці міста та відступом німецьких військ. Але радянський наступ зупинився, дозволивши німцям перегрупуватися і знищити місто під час придушення повстання, яке тривало 63 дні. Повстання було найбільшою військовою операцією, здійсненою будь-яким європейським рухом опору під час Другої світової війни.
PAP/Т.А.