79 років тому, 2 жовтня 1940 року, німецькі нацисти створили Варшавське ґетто, найбільше в окупованій Європі. «Єврейський житловий район у Варшаві» був заснований наказом очільника дистрикту Варшава Генерального губернаторства Людвігом Фішером. Розпорядженням окупаційної влади передбачалося переселення до ґетто усіх євреїв, котрі жили у Варшаві, а також тих, котрі вирішать туди переїхати.
Закрита територія охоплювала майже 3 квадратні кілометри центру столиці, в основному терени району Муранув, що оточили стіною. На початку 1941 року там мешкало приблизно 400 тисяч євреїв. Важкі умови життя, а також терор призвели до високої смертності єврейського населення. Тільки за період від закриття району до середини 1942 року загинула одна четверта її мешканців.
22 липня 1942 року німці розпочали ліквідаційну акцію у Варшавському ґетто. За два місяці вони перевезли до табору смерті у Треблінці щонайменше 254 тисячі євреїв. Та акція була частиною розпочатої навесні 1942 року операції «Райнхардт», метою якої було знищення усіх євреїв у Генерал-губернаторстві. Після масової ліквідації у ґетто залишилося кількадесят тисяч осіб.
Менш ніж за рік, 19 квітня 1943 року, нацисти почали остаточну ліквідацію «Єврейського житлового району у Варшаві». Тоді почалося повстання, що тривало чотири тижні.
Під час повстання у Варшавському ґетто у результаті боїв, страт і внаслідок пожеж загинуло 13 тисяч євреїв, 7 тисяч було відправлено у табір смерті в Треблінці. Ще 36 тисяч євреїв вивезли до інших концтаборів, зокрема, в Аушвіц та Майданек. Потім на терені ґетто німці здійснили масові страти мешканців Варшави – польських політв’язнів та євреїв.
Загальна кількість жертв Варшавського ґетто складає приблизно 400 тисяч осіб, з яких приблизно 100 тисяч загинули або померли у Варшаві від голоду, хвороб, масових вбивств, двох ліквідаційних операцій, а також загинули під час повстання.
IAR/Т.А.