Прем’єр-міністри країн Вишеградської групи, тобто Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, а також очільник німецького Бундестагу зустрілися в Празі з нагоди 30-х роковин Оксамитової революції. Присутні наголосили на успіху демократичних перетворень 1989 року. Хвиля мирних протестів довела до падіння комунізму в тодішній Чехословаччині. Оксамитова революція протягом кільканадцяти днів поклала край правлінню чехословацьких комуністів.
За зусилля опозиціонерів дякував прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш: «Я сам був членом комуністичної партії і не пишаюся цим. У мене не було стільки відваги, що у Вацлава Гавела». Андрей Бабіш також нагадав про роль сусідніх народів у виборенні свободи: «Не забуваємо, що поляки першими вибороли собі вільні вибори. Не забуваємо, що угорці першими зробили діру в залізній завісі. Те, що в Польщі тривало 10 років, в Угорщині – 10 місяців, завдяки Вам у Чехословаччині тривало лише 10 днів».
Польський прем’єр-міністр Матеуш Моравєцький зазначив, що країною, яка розпочала процес політичних перетворень, була Польща, а 30 років тому в країнах нашого регіону «впали мури і режими»: «Сформувався 10-мільйонний рух „Солідарність”, що довело до перших частково вільних парламентських виборів у червні 1989 року. (...) 1989 року сповнилися наші мрії про свободу і демократію. Сьогодні надалі є країни, які борються за ці самі права, також у Європі. Країни, які хочуть зінтегруватися з Європейським Союзом, які сприймають нас сьогодні – Польщу, Чехію – як зразок. Тому ми наголошуємо на важливості розширення Європейського Союзу, його політики сусідства та міжнародної місії».
У Празі прозвучали також слова про спільноту цілей Центрально-Східної Європи. Їх автором був прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан: «Співпраця країн Центральної Європи є в серцях жителів регіону. Я думаю, історія Центральної Європи, Вишеградської групи, Чехії буде історією успіхів. Ми маємо свою впевненість у собі, почуття цінності. 30 років тому ми вважали, що нашим майбутнім є Європа. Тепер бачимо, що це ми є її майбутнім».
Прем’єр-міністр Словачини Петер Пеллегріні нагадав про роль двох лідерів – Вацлава Гавела та Алєксандра Дубчека, які виступали проти домінування СРСР. За словами очільника словацького уряду, тоді, після 44 років, «могло початися повернення наших народів до Європи»: «Ми пройшли складну політичну та економічну трансформацію. На відміну від наших сусідів, нам довелося вирішувати правові та державні проблеми. Але ми змогли так само оксамитово розділити спільну державу, не дестабілізуючи регіону. І хоч зміни були складнішими для словаків, нам вдалося 15 років тому разом опинитися в Європейському Союзі».
Голова Бундестагу Вольфґанґ Шойбле звернув увагу, що революції 1989 року були «такими різними, як народи, що їх здійснили», а «Празька весна» для багатьох представників громадянського руху в Німецькій Демократичній Республіці була відправною точкою в їхніх опозиційних змаганнях.
17 листопада 1989 року комуністичні сили безпеки жорстоко придушили демонстрацію в Празі у 50-річчя закриття Німеччиною чеських вищих шкіл. Унаслідок цього почався студентський страйк, до якого приєдналися актори. Опозиційні групи перетворилися в Громадянський форум на зразок польської «Солідарності». Наступними днями на вулиці вийшли сотні тисяч людей, а в демонстрації 25 листопада взяло участь 800 тисяч протестувальників.
10 грудня 1989 року сформувався новий уряд, до якого ввійшли представники опозиції, а 29 грудня найвідомішого чеського опозиціонера Вацлава Гавела обрано, як виявилося, останнім президентом Чехословаччини.
IAR/Н.Б.