Голова Українського інституту національної пам’яті закликає польсько-український історичний діалог почати від фактів, які об’єднують два народи. Антон Дробович дав розлоге інтерв’ю українському інформаційному агентству Укрінформ.
Повідомляє кореспондент Польського радіо Павел Бушко:
Як приклад історії, що об’єднує поляків та українців, Антон Дробович назвав війну з більшовиками, сота річниця якої припадає цього року. Голова УІНП нагадав про постать Марка Безручка, генерала УНР, котрий командував обороною Замостя. Дробович звернув увагу, що 9 травня припадає сота річниця відбиття Києва польсько-українськими військами з рук більшовиків. Голова УІНП наголосив, що в Україні відбудуться врочистості з нагоди цієї річниці. Одночасно, як сказав Дробович, він не хоче уникати складних тем. «Дійсно, бували випадки, коли українці – в силу того, що вони відчували той чи інший тиск з боку польської влади, – вчиняли якісь злочини, у тому числі військові, коли озброєні люди приходили і вчиняли злочини проти місцевого населення. Але ми не будемо забувати, що з польського боку теж були такі випадки, коли польські військові зі зброєю приходили і вбивали українських цивільних. Ми будемо про це чесно говорити”, – сказав Антон Дробович у розмові з Укрінформом. На його погляд, це єдиний шлях, яким можна йти. «Інакше ми просто опинимося в черговому гирлі брехні», – підкреслив український історик.
Голова УІНП також серед іншого зазначив, що «люди, які пов’язані зі збройною боротьбою, мали далеко не завжди легкі моральні вибори. І національна пам’ять не може уникати таких проблем. Були складні рішення».
«Бо рішення зі зброєю в руках захищати країну – це всім зрозуміло, але діяти терористичними методами на території Польщі, де українці були дискримінованою меншістю, – це зовсім інша історія. І це не зовсім в’яжеться з тим образом абсолютно безгрішних героїв. Тому я – за таку складну історію і за таку складну пам’ять», – додав він.
«Я хочу, щоб такого не було: якийсь – з одного боку – священний маршал Жуков на білому коні і з крильцями, а з іншого боку – непорочний Степан Бандера на білому коні з крильцями. Нічого такого не буде, бо це неправда. Я проти оцих спрощень», – сказав він.
Директор Українського інституту нацпам’яті серед своїх пріоритетів назвав, зокрема, «порозуміння з сусідами, збереження української пам’яті у Польщі». «Вже є поступ. Уперше за багато років Польща офіційно засудила акт вандалізму, здійснений на горі Монастир, і ми очікуємо подальших кроків – розслідування, покарання, відновлення пам’ятника та інших наших місць пам’яті, щодо яких був здійснений вандалізм. Щодо всіх місць пам’яті, в яких в Україні був здійснений вандалізм, з початку російсько-української війни справи були розслідувані, відновлені тощо, ми очікуємо на те саме зі сторони Польщі», – підкреслив голова УІНП Дробович.
Згідно із даними польського Інституту національної пам’яті, від 1943 до 1945 року на Волині, у Східній Галичині та на Люблінщині українські націоналісти вбили близько 100 тисяч громадян ІІ Речі Посполитої, кількість жертв з українського боку польські історики оцінюють на 10 тисяч.
IAR, PAP/Я.С., Т.А.