У 1920 році польське питання стало центром європейських справ. Про це у четвер у Варшаві заявив голова Інституту національної пам’яті Польщі Ярослав Шарек, який взяв участь у дискусії «Генезис Київської операції». Він також нагадав, що Юзеф Пілсудський усвідомлював імперіалізм Росії.
«1920 рік є одним з найважливіших у минулому столітті. Це рік, у якому польське питання стало центром європейських справ. Від того, як закінчилася би наша історія у 1920 році, залежало не тільки наше майбутнє, але й усієї Європи», - сказав Шарек, відкриваючи зустріч істориків у Бельведерському палаці, присвячену генезису Київській операції, тобто наступу польських та українських військ проти Червоної армії. Він нагадав, що Юзеф Пілсудський, як лідер молодої польської держави, мусив боротися не тільки з більшовицькою навалою, але також з втомою поляків після їх великих втрат під час Першої світової війни.
«Юзеф Пілсудський однак знав, що цей імперський елемент є чимось постійним в історії Росії, незалежно від того, хто керує Росією», - сказав Шарек, зазначивши, що у зв’язку з імперською російською політикою (також у період більшовизму) Пілсудський шукав союзу з сусідніми з Польщею народами на сході. У цього контексті він нагадав про успішну польсько-латвійську операцію початку 1920 року, якою командував генерал Едвард Ридз-Сьміґлий, завдяки якій з Даугавпілса вдалося витіснити більшовиків.
«Там це вдалося. Ми допомогли латвійцям повернути незалежність. З Україною цього не вдалося. Наслідки цього були величезними. Ми не займаємося альтернативною історією – „що було б, якби”. У кожній конфігурації (…) якби кордон був тоді на Бузі, то я не знаю, чи Польща би вистояла, але ями з жертвами Голодомору були би поблизу Станіславова, Львова і Тернополя (…). І якби так, як польський народ пішов за Пілсудським, український народ пішов би за Симоном Петлюрою, не було би тих мільйонів жертв Голодомору та Великого терору в Києві та в Україні», - сказав Шарек.
Київська операція війська польського (1920) - наступальна операція війська польського і армії УНР в квітні 1920 року метою якої було відбити Київ у більшовиків. У Житомирі маршал польської армії Юзеф Пілсудський зробив промову до українського народу, наголошуючи, що українці мають право на свою незалежну державу. А потім, протягом доби пройшли 90 км і спинилися біля брами Києва, не зустрічаючи опору. 6 травня була захоплена Біла Церква. Наступного дня частини Червоної армії втекли з Києва. Незабаром у Київ вступили кавалерійські частини війська польського (а 8 червня - піхота). Але 14 травня в Білорусі почався наступ радянського західного фронту. А 12 червня в Київ увійшла Червона Армія.
PAP/Т.А.