Втеча Вітольда Пілецького з концтабору Аушвіц-Біркенау дала можливість розповісти світу про масштаб злочинів у німецьких таборах смерті, - вважає історик професор Вітольд Становський. 77 років тому, в ніч з 26 на 27 квітня 1943 року ротмістр Польського війська Вітольд Пілецький, разом з двома іншими в’язнами Яном Редзеєм та Едвардом Цесєльським, організували втечу з табору смерті.
Польський історик нагадує, що у вересні 1940 року Вітольд Пілецький добровільно здався німцям з метою потрапити у концтабір Аушвіц-Біркенау. Тут Пілецький став організатором підпільного руху, а також висилав звіти про побачене на місці:
“У жовтні 1940 року він вислав перший рапорт про нелюдські умови життя в’язнів та їх невільничу працю в концтаборі. У березні 1941 року цей звіт потрапив до Лондона, в руки польського уряду у вигнанні. Важливою є теж його діяльність на місці — Пілецький організував та розвивав підпільну діяльність в’язнів, а також мережу взаємодопомоги”.
У 1943-44 роках Вітольд Пілецький служив у ІІІ відділі Головного командування Армії Крайової, у 1944 році він брав участь у Варшавському повстанні. У 1944-45 роках він був у німецькому полоні, згодом служив в Армії Андерса в Італії. У жовтні 1945 року, за особистим наказом генерала Владислава Андерса, Вітольд Пілецький повернувся до Польщі, де збирав інформацію про солдатів АК, ув’язнених у таборах НКВД на території Польщі.
У 1947 році Вітольда Пілецького було арештовано. Комуністична влада Польщі оскаржила Пілецького у шпигунстві та засудила до смертної кари, яку було виконано 25 травня 1948 року. Досі не знайдено останків Вітольда Пілецького.
IAR/Я.С.