40 років тому, ввечері 28 серпня, розпочався страйк у гуті «Варшава». Це був перший і найбільший заклад праці у столиці Польщі, який зупинив роботу у солідарності з робітниками, котрі страйкували на Балтійському узбережжі в серпні 1980 року.
Страйк розпочався у відділі середнього та невеликого прокатного млина, де перед обідньою перервою зачитали звернення до робітників. Наступного дня роботу зупинила більшість відділів гути та були сформовані вісім вимог до адміністрації закладу. Однією з них була гарантія безпечної подорожі та повернення делегації гутників до Ґданська.
Робітники були налаштовані рішуче і не мали наміру здаватися, - говорить голова Управління ветеранів та репресованих осіб Ян Юзеф Каспшик: „Кожне місто тоді склало іспит. Вся країна і найважливіші центри заявили, що незалежність для поляків є найважливішою”.
Спочатку влада планувала силою зупинити протести. Однак масштаби по всій країні перевищили можливості комуністів, - говорить історик професор Вєслав Висоцький:
„Кількість закладів, що за кілька днів приєдналися до страйків, перевищувала можливості використання сили. Водночас функціонери органів безпеки не вірили, що вони представляють якусь вірну справу”.
31 серпня у гуті «Варшава» розпочалися перемовини із владою. О 1-ій ночі 1 вересня вони завершилися підписанням порозуміння».
Наприкінці серпня і на початку вересну порозуміння підписали у найбільших закладах праці по всій країні. У Польщі розпочався понад річний «Карнавал Солідарності».
«Солідарність» - багатомільйонна незалежна самоврядна профспілка – стала представником людей праці та політичною організацією, що функціонує демократично у недемократичній державі. Колискою «Солідарності» були великі заклади праці, зокрема, Ґданська і Щецинська судноверфі, сілезькі копальні, механічні заклади в Урсусі, у яких масові страйки розпочалися влітку 1980 року.
IAR/Т.А.