«У пошуках польськості. Історія, писана Картою поляка», – це публікація, видана на честь поляків, які протягом багатьох десятків років плекали польську мову та культуру за межами своєї батьківщини. 11 вересня відбулася презентація книжки у Міністерстві закордонних справ.
Директорка Департаменту співпраці з Полонією і поляками за кордоном Івона Козловська сказала, що ідея видати таку публікацію виникла десять років тому. За її словами, у книжці незвично, за допомогою розповідей, показано історію співвітчизників на Сході: «Ця публікація особлива, тому що таблиці зі статистичними даними ми замінили незвичайними, індивідуальними оповіданнями, які написані емоціями. Як читаємо у спогадах у нашому виданні, для літніх осіб Карта поляка була і є дуже бажаним свідоцтвом приналежності до польського народу. Бажаним, тому що протягом багатьох десятків років була чимось недосяжним, забороненим, неможливим».
Віцеміністр Шимон Шинковський вель Сенк заявив, що такими публікаціями Міністерство закордонних справ сплачує борг перед поляками на Сході. Він нагадав, що 2016 року внесено зміни до закону про Карту поляка, завдяки чому про отримання цього документа може клопотатися багато осіб з інших держав, ніж Казахстан та Україна: «Від часу введення в дію закону про Карту поляка, від 2008 року дотепер, видано понад 320 тисяч цих документів. На основі змін, внесених 2016 року, у Польщі оселилося приблизно 30 тисяч осіб, які мають Карту поляка, значна частина здобула також польське громадянство».
Віцеміністр закордонних справ Шимон Шинковський вель Сенк додав, що Карта поляка – не лише сухі цифри, а перш за все – доля окремих сімей. Однією з них, яку представлено під час презентації книжки, є сім’я Алєксандера і Людміли Суховєцьких. Наприкінці серпня цього року подружжя повернулося до Польщі з Казахстану спеціальним рейсом разом із понад вісімдесятьма іншими поляками.
IAR/Н.Б.