Допомога у гідному похованні невинно вбитих чоловіків, жінок та дітей повинна об'єднати обидві нації - заявив Інститут національної пам'яті. Позиція Iнституту нацпам’яті Польщі щодо польсько-української співпраці в контексті ексгумацій, поховань та вшанування пам’яті жертв воєн та геноциду, доступна з вівторка на сайті Інституту.
«Інститут національної пам'яті - Комісія з переслідування злочинів проти польської нації завжди виступав за міжнародну співпрацю - також у галузі національної пам'яті, - що підтримується в дусі партнерства, взаємоповаги та поваги до правди. Держави зобов'язані пам'ятати про своїх громадян, невинно вбитих за часів поневолення та про героїв боротьби за свободу та незалежність»,- читаємо в першому пункті позиції.
Інститут національної пам’яті також нагадав, що у 20 столітті і поляки, і українці були жертвами тоталітарних сил та злочину геноциду.
«Пам'ять про них також є універсальним викликом для обох країн. Це виражається прагненням забезпечити жертвам злочинів гідне поховання та протидію будь-якій формі прославлення військових структур та організацій, які скоїли військові злочини, злочини проти миру та злочини проти людства. Таке розуміння поваги для жертв може і повинно об'єднати обидві країни у галузі добросусідської співпраці», - додано.
На думку Інституту національної пам’яті, обидві нації не повинні розділяти виклики, пов’язані із зусиллями щодо забезпечення гідних поховань жертв геноциду.
«Обов'язок проведення ексгумацій та допомоги у перенесенні останків невинно вбитих чоловіків, жінок та дітей із смертних ям у могили, як вираз пам'яті та поваги до них, також повинен об'єднати обидві нації. Однак інтересам України, Польщі та інших народів відповідає абсолютне засудження всіх форм геноциду», - зазначив польський Інститут нацмап’яті.
Інститут національної пам’яті також наголосив, що Польща поважає українські прагнення зберігати пам’ять та місця поховань тих українських воїнів, які брали участь у взаємних українсько-польських та польсько-українських боях у 1918-1919 роках.
«Ми очікуємо подібної поваги до польських жертв конфліктів тих років - до їх кладовищ та їх права на гідне поховання. Польща, як держава-переможниця в цьому конфлікті, яка в міжвоєнний період своїми кордонами охоплювала спірні території, ніколи не вважала допустимим, щоб масові злочини щодо мирних мешканців були способом остаточно вирішити питання про їх приналежність»- підкреслив Інститут, а також зазначив, що в останні роки польська сторона дала згоду на будівництво низки українських місць пам’яті на своїй території.
PAP/Л.І.