У Росії відбулися чергові протести проти Путіна та на захист російського опозиціонера Навального. Акції традиційно супроводжувалися жорстокими затриманнями, побиттями та розгонами.
Доктор Адам Ебергардт, директор Центру східних досліджень у Варшаві звертає увагу, що важко передбачити мобілізаційний потенціал російської опозиції, яка, у результаті дій влади, є дуже слабкою і досі опиралася на прізвище Навального, якого арештували і схоже, що невдовзі він опинитися у в’язниці. Ще одним питанням, за словами експерта, є настрої російського суспільства. Адам Ебергардт при цьому заспокоює емоції та закликає не переоцінювати чисельності російських протестів:
«Російські настрої вже віддавна псуються унаслідок втоми від Путіна, його все меншої харизми. На це вплинув теж Навальний зі своїми фільмами, що розкривають корупцію кремлівської влади. Однак ситуацію у Росії наразі дуже важко передбачити. З одного боку, російська влада „вигасає” і суспільні настрої є негативними. Але з іншого боку, не переоцінюймо кількості осіб, які беруть участь у мітингах. У Москві, де проживає більше людей, ніж у всій Білорусі, на вулиці вийшло приблизно кільканадцять тисяч людей, а в Мінську виходило і понад сто тисяч. Російський протестний рух вчиться у білоруського. Влада в Кремлі дуже побоюється, що Білорусь може стати „заразною” для Росії. Нагадаю теж, що локальні протести у Росії тривали навіть декілька місяців. Тому кремлівський режим не може спати спокійно, хоча на цьому етапі важко сказати, що йому слід чогось дуже боятися».
За словами доктора Адама Ебергардта, Навальний став каталізатором для протестів у Росії. Однак, як зауважує політолог, питання у тому, наскільки російське суспільство дозріло, аби системно, а не епізодично висловлювати своєї незадоволення, бо його рівень є дуже високим. Ебергардт теж вказує на одну річ, яка завжди служила Путіну, а також диктатору Білорусі Лукашенці - це відсутність альтернативи. Експерт каже, що ці системи так запрограмовані, що навіть незадоволені люди махають рукою, аби диктатори далі правили, аби не дійшло до анархії і дестабілізації.
Натомість експосол Польщі в Україні Ян Пєкло не виключає, що у найближчих кремлівських колах є ідея контрольованої зміни влади. Він теж порівняв події в Росії із протестами, що відбуваються у Білорусі:
«Путін стає дедалі слабшим та неефективним. Тому якщо не відбудеться контрольованої зміни влади, до може статися неконтрольована зміна, що може були значно гіршою для апарату держави. У Білорусі тривають протести проти Лукашенки, а, у свою чергу, Лукашенка отримав досить чітку підтримку з боку Путіна. Можна сказати, що обидва вони починають опинятися у подібній ситуації, позаяк, найімовірніше, ми будемо свідками прогресуючих протестів у Росії. Путін, який сам захотів підтримати Лукашенку, опиниться у подібній ситуації, в якій опинився Лукашенка в Білорусі».
Ян Пєкло також звертає увагу, що в Україні до особи Навального ставляться із дуже великою дозою стриманості:
«Йому згадують різні висловлювання, що не були приємними для українців – про Крим, який нібито має залишитися російським, який не є бутербродом, що можна просто передавати із рук в руки. Також це його слова про те, що росіяни та українці – це той самий народ, що вписується у путінський наратив. Також це підтримка Навальним вторгнення до Грузії, а також його реакція на проголошення автокефалії українського православ’я і те, що Путін змарнував великий дар, яким є великоросійське православ’я».
Головний редактор порталу biznesalert.pl Войцєх Якубік, натомість, прокоментував нещодавній виступ Путіна під час відеозвернення до учасників Всесвітнього економічного форуму в Давосі та звернув увагу на іміджеву політику, яку проводить президент країни-агресора:
«Путін використовує міжнародну сцену для творення іміджу імперської Росії і такої, з якою варто робити бізнес. Можливо він взяв участь у форумі в Давосі, щоб показати, що він все ще є учасником міжнародних відносин і не підданий остракізму. З іншого боку, можливо, він хотів заявити про економічну присутність Росії і скористатися фактом, що вплутування деяких країн у бізнес-відносини з Росією впливає на їхню закордонну політику і потім такі держави, наприклад, лобіюють проти антиросійських санкцій, що ми неодноразово бачили у Європейському Союзі».
Ян Пєкло підкреслює, що у контексті фільму про палац Путіна його слова про захист убогіших людей звучить цинічно та смішно. Виступ Путіна на форумі у Давосі мав служити внутрішнім справам і показати росіянам, що Путін нібито є партнером для найважливіших політиків західного світу, додає екс-посол Польщі в Україні.
Водночас за словами Войцєха Якубіка, Путін хоче грати із Заходом, який вступає у цю гру:
«Ми ще не на тому етапі відносин між Росією та Заходом, що дозволило би повністю розірвати їх. Є прибічники цивілізування Росії завдяки діалогу, особливо в Німеччині, яка переконує, що ми будь-якою ціною потребуємо діалогу і про це говорив теж наступник Анґели Меркель Армін Лашет, який сказав, що у ці важкі часи нам потрібний діалог з Росією. Такі люди, які за будь-яку ціну намагаються співчувати і розуміти режим Путіна завжди будуть захищати збереження контактів із режимом та його лідером і не дозволять допустити остракізму, що міг би бути одним із способів впливу на Кремль, аби той змінив свою поведінку».
Тут слід звернути увагу на дуже м’яку реакцію Заходу на вибрики Путіна, переслідування опозиції, жорстокі розгони акцій протесту. Більше того, верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель, попри заклики групи євродепутатів, не відмовився від своєї поїздки до Москви, що запланована на цей тиждень. Ян Пєкло звертає увагу, що Кремль ніколи не переймався закликами Заходу:
«Мені дивно, що деякі політики на Заході досі цього не розуміють і досі хочуть закликати. Поїздка Жозепа Борреля до Росії звучить як повністю неадекватна реакція. Цей візит служитиме виключно легітимізації Путіна в Росії: „погляньте люди, до мене приїжджає такий поважний гість із Євросоюзу, а це означає, що я важливий і ви повинні рахуватися зі мною і не протестувати”».
У свою чергу, Войцєх Якубік нагадує, що після введення санкцій за анексію Криму, зокрема, проти голови російської газової компанії «Новатек», але потім змінився її очільник і «Новатек» продовжує спокійно продавати скраплений газ Європі, а Крим надалі залишається під російською окупацією. Тому, на переконання експерта, потрібний удар у фундамент режиму, а справжнім ударом було би закриття «російської заправної станції», санкції проти Ґазпрому, Роснєфті, Росатому, зупинка проекту Nord Stream 2. Але у цій справі, на жаль, як переконує Якубік, бізнес постійно виграє. Експерт звертає теж увагу на велику кількість західних політиків, котрі перебувають на російській фінансовій голці:
«Таких людей напевно можна знайти у найбільш екстремістських партіях, як лівих, так і правих – у Національному фронті у Франції, Lega Nord в Італії, Альтернативна для Німеччини. Також у Польщі була партія Zmiana, яку, на щастя, делегалізували. Є також окремі політики у менш екстремістських партіях. Зазвичай це люди з минулим в організаціях, пов’язаних із Радянським Союзом, а також в комуністичних чи соціалістичних організаціях періоду холодної війни. Це люди, яких Росія підтримує різними дотаціями, підтримує їхні економічні інтереси. Росіяни втручаються теж економічно: беруть регіонального політика, дають йому багато грошей за економічну співпрацю і потім цей політик захищає Росію, відбуваються спортивні події за кошт Ґазпрому в Німеччині і потім ціла федеральна земля Макленбург-Передня Померанія захищає проект Nord Stream 2, створюючи спеціальну фундацію, яка повинна дозволити цьому проекту обійти санкції США, але це йому не вдасться. Росіяни купують звіти, доповіді, учених. Наприклад, опитування, що німецька громадськість підтримує Nord Stream 2, фінансувалося людьми, пов’язаними з Росією. Регулярно виходять звіти із представленням російського погляду. Все це м’яка сила Росії, що дуже ефективна і дозволяє створювати проросійські еліти на Заході, які захищають Росію, незважаючи на ціну».
За словами Войцєх Якубіка, це проросійське лобі та російські троянські коні є дуже сильними в Євросоюзі, оскільки воно паралізує і блокує ефективну відповідь Європи щодо того, що відбувається, наприклад, в Україні, Сирії. У цьому контексті він звертає увагу на помітну різницю між діями Європи та рішучою реакцією США.
PR24/Тарас Андрухович