Нещодавно в інтерв’ю виданню «Rheinische Post» на запитання про проект Nord Stream 2 президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав, що Берлін повинен звернути увагу на історичний вимір і нагадав про атаку на Радянський Союз 22 червня 1941 року. «Понад 20 млн людей у колишньому Радянському Союзі стали жертвами війни. Це не виправдовує сьогодні неправильної поведінки в російській політиці, але ми не можемо випускати з уваги ширшу перспективу», - відзначив Штайнмаєр, захищаючи газогін та пояснюючи, що «після тривалого погіршення відносин останніми рокам енергетичні відносини є майже останнім мостом між Росією та Європою». «Обидві сторони повинні подумати, чи цей міст можна повністю руйнувати (…) Як ми повинні впливати на ситуацію, яку вважаємо неприпустимою, коли розриваємо останні зв’язки», - сказав німецький президент.
Проти цих слів різко виступила Україна, наголосивши, що це спотворення історії – мовляв, зобов’язання перед Росією є, а перед Україною - ні?
Посольство України у Берліні висловило обурення у зв’язку із словами Штайнмаєра. «Сумнівні історичні аргументи президента сприйняли у Києві зі здивуванням та обуренням», - написав посол України в Німеччині Андрій Мельник.
«Хоча я погоджуюся із президентом Німеччини, що післявоєнні борги не були сплачені, Nord Stream 2 не є компенсацією, це крок за спиною Європи, антиєвросоюзний проект, що може невдовзі сприяти агресивній політиці Росії», - підкреслив, у свою чергу, у дописі в Твіттері прем’єр Матеуш Моравєцький.
Професор Пьотр Мадайчик із Інституту політичних студій Польської академії наук звертає увагу на два різні елементи, пов’язані із заявами німецького президента Штайнмаєра:
«Перший пов’язаний із аргументацією, що Німеччина має зобов’язання перед Росією. Ймовірно, ці слова не були продуманими, це була, скоріше, автоматична, підсвідома відповідь, яка показує, що частина німецької еліти вкорінила стереотипи типу „Схід – це Росія – а якась Україна, хто про це пам’ятає”. Звісно, шокуючим є те, що про це говорить колишній міністр закордонних справ Німеччини, колишній віце-канцлер і президент. Це політик із дуже великим досвідом, а тут ми бачимо, що говорячи про східних сусідів, він думає стереотипами, що „це Росія”».
Водночас багато років Німеччина заявляла, що Nord Stream 2 – це суто економічний та комерційний, а не політичний проект. Тепер Німеччина почала стверджувати, що проект є геостратегічним. На цьому минулого тижня наголосив міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас і застеріг від можливого зближення Росії та Китаю і «руйнування усіх мостів».
Професор Пьотр Мадайчик звертає увагу, що аргументу про «руйнування усіх мостів» використав як президент, так і міністр закордонних справ Німеччини, однак ідеї спільної політики щодо Росії бракує:
«Російський ринок для Німеччини є дуже важливим і санкції, звісно, зачіпають німецькі компанії. Але ані німецька, ані євросоюзна політика не має ідеї того, що робити з Росією, а тому немає ефективних санкцій та обмежень проти фінансів людей із кола Путіна, а замість цього є Nord Stream 2. Єдиним чинником, що може змусити перервати побудову газогону є Вашингтон та американські санкції, однак і це буде важко, оскільки головні німецькі політики дуже рішучі та переконані, що завершення цього проекту є в інтересах Німеччини».
Водночас в етері Польського радіо 24 експерт з енергетики Якуб Вєх із порталу energetyka24.com наголошує, що стратегічною ціллю Німеччини в трансформації енергетики є пропозиція, що вона зможе отримувати дуже великі обсяги російського газу безпосередньо із магістралі Nord Stream:
«Сукупна потужність двох трубопроводів надасть Німеччині доступ до 110 мільярдів кубометрів газу щороку. Це дуже багато. Для порівняння, річне споживання у Польщі складає 18 мільярдів. Це занадто для самої Німеччини, яка до пандемії була експортером газу і продавала приблизно 30 мільярдів кубометрів на рік. Це чітко показує, що Nord Stream 2 буде експортним трубопроводом. Газогін має перекачувати газу далі в Європу. Німеччина хоче створити центральний європейський газовий хаб. Головне завдання німецької енергетичної трансформації – стати експортером енергії. Німеччина хоче бути комісіонером російського газу в Європі. Для цього вона будує цю газомагістраль».
Якуб Вєх теж нагадує, що Росія вже віддавна використовує свої енергетичні ресурси як зброю для досягнення політичних цілей, що особливо відчутно у нашій частині Європи. За словами експерта, технічно Nord Stream 2 може бути завершений протягом двох місяців. Однак за умови, що не буде реакції США проти компаній, котрі реалізують цей проект:
«Навіть якщо газове сполучення Nord Stream 2 між Росією та Німеччиною прокладуть, це не буде однозначним тому, що ним попливе газ. Американські санкції можуть залишити трубу порожньою і жодна з європейських компаній не буде достатньо сміливою, аби купувати цей газ. Технічно труба буде добудована, натомість передача газу із наземних шляхів до Балтійського моря є непевною, як і позбавлення України статусу транзитної країни».
Якуб Вєх називає неправдивими твердженнями Німеччини про те, що Nord Stream 2 має сприяти енергетичній безпеці цієї країни:
«Цей газогін будують суто із політичних причин з російського боку та, частково, з погляду на експортні можливості з німецького боку. Німеччина є в енергетичній безпеці, має надлишки газу, які вона продає. Німці можуть теж отримувати більше газу з існуючої наземної інфраструктури. Тому логіки в офіційних поясненнях Німеччини про важливість побудови Nord Stream 2 немає. Сенс прихований у синергії російсько-німецьких інтересів. З боку Росії йдеться про політичну відмову від транспортування газу через Україну та можливість відкриття подальшого шляху агресії проти української держави. З боку Німеччини є натомість бачення створення європейського газового хабу, який отримувати прибутки від перепродажу газу до Європи. Ці бачення взаємодіють. Берлін та Москва мають спільний інтерес, вони переслідують його різними методами, в тому числі політичними та корупційними. Зокрема йдеться про інформацію у німецьких ЗМІ на тему подробиць корупційної пропозиції федерального уряду в Берліні американській стороні, згідно із якою Німеччина просила США відмовитися від санкцій проти Nord Stream 2 і не перешкоджати його побудові. За це Німеччина мала дофінансувати розбудову інфраструктури для прийняття скрапленого газу зі США на суму до 1 млрд доларів, а також обіцяла свою політичну підтримку таким проектам, як Baltic Pipe та збереженню транзиту російського газу територією України».
Минулої п’ятниці, коментуючи слова Франка-Вальтера Штайнмаєра про Nord Stream 2, прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький написав у Facebook: «Правда полягає в тому, що Nord Stream 2 - це найгірша можлива форма компенсації. Його реалізація не дозволить врегулювати жодні історичні рахунки – лише збільшить баланс на поточних банківських рахунках акціонерів цього проекту. Простіше кажучи: це інвестиція, яка завдає шкоди європейській солідарності. Це загроза безпеці Європи та одного з її найбільших сусідів - України. Будівництво газопроводу дає Росії ще один інструмент шантажу. Це свідчення слабкості, а не сили європейської політики».
PR1, PR24/Тарас Андрухович