У жовтні 2020 року під час візиту до Лондона президент України Володимир Зеленський та прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон підписали угоду про політичну співпрацю, вільну торгівлю та стратегічне партнерство між Україною та Великобританією. Документ, про який велися переговори протягом декількох років, має на меті уникнути негативних наслідків брекзиту та пов'язаного з ним виходу Лондона з угоди про асоціацію Україна-Європейський Союз.
У грудні 2020 року угода була затверджена українським парламентом і набула чинності 1 січня 2021 року. Вона замінила угоду про співпрацю між Україною та Великобританією, підписану ще в 1993 році, та угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом з 2014 року.
Новий документ передбачає лібералізацію умов двосторонньої торгівлі на ступінь не менший від діючого в даний час, внаслідок глибокого та універсального режиму зони вільної торгівлі, запровадженого угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Заплановано поступове створення зони вільної торгівлі та встановлено графік двостороннього скасування ввізних мит, і, що цікаво, узгоджений обсяг лібералізації є асиметричним - Великобританія скасує мито на товари українських виробників вже на початку 2023 року, а Україна запровадить аналогічне рішення для британських експортерів лише у 2026 році.
Тепер умови торгівлі можна змінити на щось задовільніше для обох сторін - на них не застосовуються обмеження, накладені ЄС. Україна зможе продавати більше сільськогосподарської продукції, Великобританія звільнилася від обмежень ЄС щодо, зокрема, продажу зброї Україні.
Угода також регулює питання захисту торгівлі, технічних, санітарних та фітосанітарних бар'єрів, що випливають із стандартів у цьому відношенні в обох країнах, а також такі сфери, як: торгівля послугами та електронна комерція, рух капіталу, питання державних закупівель, інтелектуальна власність та конкуренція.
Який обсяг співпраці, які детальні домовленості та наскільки глибоко британці входять в українську економічну реальність, можна побачити після аналізу змісту угоди. У документі узгоджено напрями та принципи співпраці у таких сферах як: енергетика, управління державними фінансами, оподаткування, охорона навколишнього середовища, транспорт, наука і техніка, сільське господарство, промисловість (включаючи космос), фінанси, туризм і навіть корпоративне управління та статистика.
Угода також передбачає створення українсько-британських установ, які повинні постійно вирішувати різні питання, що виникають внаслідок економічного співробітництва. Одним з них є, очевидний для торговельної угоди Комітет з торгівлі, який повинен вирішити проблеми, описані в розділі «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею».
Другий - це Діалог про стратегічне партнерство, який, зокрема, полягає в регулярному вирішенні питань безпеки, економіки та міграції. Цей орган повинен складатися з вищих посадових осіб або членів урядів України та Великобританії. Отже можна говорити навіть про квазі-членство України в британській системі Commonwealthu (Королівства Співдружності).
Британська економічна присутність в Україні вже давно проявляється в продуманих системних діях. Прекрасним прикладом цього є ситуація із закупівлями для української служби охорони здоров’я. Вже кілька років нею керує не Україна, а від її імені британська компанія Crown Agents, коріння якої сягає 19 століття, коли від імені уряду здійснювала фінансові операції британського мегаполіса з колоніями.
Британці вміло пов’язали свої економічні інтереси над Дніпром з питанням безпеки. Торік вони фактично розширили свою захисну парасольку над економічно стратегічно важливим Чорноморським регіоном - збільшуючи присутність своїх військово-морських сил у Чорному морі та проводячи військові навчання в прибережному степу.
У той же час Великобританія надала Україні 1,3 мільярда фунтів стерлінгів позики на будівництво кораблів для ВМС України. Цікаво, що в Лондоні не чекали української ініціативи, а самі підготували концепцію, захистивши в ній свої економічні та геополітичні інтереси, а потім поклали на стіл готовий пакет разом із вирішенням фінансових питань.
У серпні минулого року до Києва прилетів британський міністр оборони Роберт Бен Лоббан Уоллес, який зробив пропозицію - британці організовують будівництво восьми своїх сучасних ракетних катерів для ВМС України на одному з українських суднобудівних заводів та забезпечують фінансування програми. Корпуси двох кораблів будували б ще на британських верфях, а українські суднобудівники проходили б навчання та брали б участь у роботі. Ще шість катерів будуть повністю побудовані в Україні на суднобудівному заводі, обраному українським урядом, відповідно до домовленостей із британцями.
Уряди України та Великобританії також домовилися, що британці допоможуть побудувати військово-морські бази для українського флоту в Бердянську на узбережжі Азовського моря та в Очаківському районі на Чорному морі.
За словами командувача українського флоту Олексія Неїжпапи, Великобританія надала Україні позику на будівництво цих об'єктів.
Автором статті є Міхал Козак економічний журналіст сайту obserwatorfinansowy.pl/Л.І.