Психологічна та дезінформаційна діяльність, зокрема штучно створена криза поблизу прикордонної місцевості Уснаж-Ґурни, відіграє ключову роль у демографічному нападі на Польщу, який триває уже протягом місяця, - вказує польський юрист, журналіст та автор документальних фільмів Вітольд Репетович. Він проаналізував ситуацію, що виникла на польсько-білоруському кордоні та вказав на механізм психологічно-дезінформаційної діяльності.
Зосередження уваги на приблизно 30 мігрантах, які кочували у Білорусі біля кордону з Польщею, було спрямоване на висміювання атакованої країни та зведення нападу до нібито побоювання Польщі «перед купкою вмираючих біженців». По-перше, мета полягала у створенні хибного уявлення про ситуацію, в якій мігранти, які перебували на кордоні, повинні були тікати від талібів з Афганістану, рятуючи своє життя, а потім опинилися в руках бездушної польської Прикордонної служби, що жорстоко катувала та позбавила їжі вмираючих «біженців».
Варто ще раз підкреслити, - наголошує Вітольд Репетович, що цей образ не мав нічого спільного з реальністю, і дедалі більше фактів свідчать про те, що група в Уснажі-Ґурному з самого початку співпрацювала з білоруськими службами, виконуючи тут свою роль.
Про це свідчать, серед інших, висновки польських служб про те, що принаймні деякі з цих людей раніше проживали в Російській Федерації, а також фотографії, які демонструють хороші стосунки між мігрантами та офіцерами білоруських служб, включаючи регулярні зустрічі, а також підвезення людей до цієї групи.
Інша мета — це відвернути увагу громадськості від суті проблеми, тобто від факту спроваджування тисяч мігрантів до кордону з Польщею, Литвою та Латвією, шляхом домінування у ЗМІ повідомлень про ситуацію в Уснажі-Ґурному та пов’язаний сюжет. У такий спосіб робиться спроба перенаправити дискусію з реальної проблеми білорусько-російського демографічного нападу на штучну проблему «прийому біженців» та «нелюдського» поводження з ними, - наголошує журналіст.
Надзвичайний характер ситуації, що став причиною запровадження надзвичайного стану, був пов'язаний, зокрема, з ефективністю білорусько-російської психологічної та дезінформаційної діяльності, що було б неможливим без свідомої чи неусвідомленої підтримки польської сторони. Психологічне послання мало призвести до підриву довіри громадян атакованої країни до держави та її інститутів, таких як армія чи прикордонна охорона, тобто розрив зв'язків, що є дуже значною загрозою національній безпеці.
Положення про надзвичайний стан діють тривалий час і їх конституційність не підривається, а це означає, що запровадження надзвичайного стану не порушує принципів демократичної правової держави. У цьому контексті варто підкреслити, що заборона перебування в певних місцях, або фотографування конкретних об’єктів чи людей, не є обмеженням свободи засобів масової інформації, які надалі можуть вільно повідомляти про ситуацію на білорусько-польському кордоні.
Ні надзвичайний стан, ні інші закони не обмежують продовження зусиль щодо дезінформації. Проблема в тому, що в такій демократичній правовій державі, як Польща, запровадження відповідальності за дезінформацію неможливе, оскільки це вважатиметься наступом на свободу ЗМІ.
Аналіз інформаційної політики різних ЗМІ в Польщі щодо білорусько-російської демографічної атаки та провокації в Уснажі-Ґурному показує, що питання про те, чи є щось дезінформацією, дуже часто викликає суперечки. Тому право на дезінформацію слід вважати необхідною ціною демократії, яка, однак, не позбавляє права оцінювати такі дії в умовах гібридної атаки, - підкреслює Вітольд Репетович.
defence24.pl/Л.І.