«Пандемія COVID-19 підкреслила необхідність скоординованих дій для здоров’я та спільної безпеки Польщі й України», - наголосили у спільній заяві члени робочих груп щодо COVID-19 Польської академії наук (ПАН) і Національної академії наук України (НАН України), котрі спільно обговорили помічені схожості та відмінності пандемії в Польщі й Україні та висновки, зроблені з цього.
«Польща й Україна мають багато спільного. Серед іншого, Польща є найбільшим міжнародним партнером України. Тому те, що відбувається в Україні, важливе для Польщі, і те, що відбувається в Польщі, впливає на багато заходів, що реалізуються в Україні. Пандемія COVID-19 підкреслила необхідність спільних дій для безпеки та здоров’я країн-сусідів. Розгляньмо докладніше історію епідемії COVID-19 у Польщі й Україні», - говориться у спільній заяві українських та польських учених.
Вони роблять висновок, що важливою є співпраця між Польщею та Україною у сфері транскордонного руху, взаємна інформаційна та просвітницька підтримка вакцинації проти COVID-19, а також доступ науковців до якісних, достовірних даних про епідемію.
Дослідники нагадують про розвиток пандемії та програми вакцинації в обох країнах. Вони зазначають, що показники вакцинації в Україні були значно нижчими, ніж у Польщі. Наразі в Україні повністю вакциновані 16% населення України, а в Польщі - 52 відсотки населення.
Як зазначається у виданні, у Польщі наразі основними рекомендаціями, спрямованими на зменшення масштабів епідемії, є: вакцинація, дотримання дистанції, а якщо це неможливо – носіння масок, провітрювання кімнат та дезінфекція. Обмеження на поїздки поширюються лише на мандрівки за кордон. Довідки про щеплення від COVID-19 (що підтверджують статус вакцинованої чи особи, котра перехворіла коронавірусом) офіційно не вимагаються в громадських місцях, на робочих місцях чи в школах, але іноді застосовуються до людей, які бажають відвідати пацієнтів у лікарнях.
«В Україні основними методами протидії пандемії SARS-CoV-2 є: соціальне дистанціювання, використання захисних масок і вакцинація. Рівень вакцинації українського населення є одним із найнижчих у Європі. В Україні працює класифікація епідемічного ризику за кольорами, що застосовується на регіональному та субрегіональному рівнях і визначає різний ступінь протиепідемічних заходів. На практиці обмежено міський та приміський громадський транспорт. Крім того, для мінімізації економічних наслідків від закриття підприємств уряд останнім часом пом’якшив обмеження для вакцинованих осіб», - читаємо у спільній публікації.
У тексті нагадується, що українці є найбільшою меншиною у Польщі (приблизно 2 млн осіб). «У 2013–2018 роках працівники з України збільшували польський валовий внутрішній продукт (ВВП) приблизно на 0,5 процентного пункту щороку, а загальний приплив емігрантів з України відповідає за 13% зростання польської економіки у цей період [1]. Для українського суспільства це означає, що оцінка доходів приватних осіб за останні 5 років становить близько 15,6 млрд доларів США. Це приблизно 30% загального зовнішнього доходу України і 2–3% ВВП України щорічно», - зазначено у публікації. Тому, як зазначили учені, ефективні правила регулювання транскордонного руху відповідають інтересам обох суспільств.
Вони також зазначили, що рівень вакцинації в Польщі в останні місяці сповільнився і практично зупинився на рівні близько 50%. На їхню думку, це пов’язано зі «значним скептицизмом щодо вакцинації, підкріпленим дезінформацією в соцмережах та низькою довірою громадян до державних інституцій». «Суспільство України також стикається з подібними явищами», – наголосили вони. За їхніми словами, низький рівень вакцинації говорить про те, що навіть після того, як початкові проблеми з постачанням вакцин вщухнуть, вакцинація населення може зупинитися на рівні 55%.
«У такій ситуації в обох країнах задля зменшення соціальної та економічної ціни продовження пандемії, можливо, знадобиться розглянути обов’язкову вакцинацію певних професійних і вікових груп», - наголошують учені з Польщі та України.
На їхнб думку, основною проблемою, з якою стикаються Україна та Польща, аналізуючи спільні риси, є наявність високоякісних даних. «Це стосується інформації як про реальну кількість випадків захворювання і смертей, так і про подальше спостереження за пацієнтами. Надлишкова смертність від COVID-19 перевищила офіційні дані в обох країнах, що свідчить про те, що реальні масштаби епідемії було недооцінено, а чимало випадків залишалися недіагностованими», - підкреслюють вони.
Вони додають, що країни розпочали програми секвенування порівняно недавно, і що масове секвенування дозволить ученим відстежити передачу конкретних штамів і ліпше зрозуміти напрямки та шляхи передачі вірусів між країнами.
Учені бачать певну схожість, зокрема подібний період епідемічних хвиль в обох країнах. Проте, як зазначено, також бачать відмінності – наприклад, більшу динаміку епідемії в Польщі. «Спочатку можна припустити, що подібність випливає, радше, з «біології» збудника, а відмінності – здебільшого від «соціології» його проникнення в популяції. Саме тут важливу роль відіграють моделі мобільності та демографічна структура, включно зі щільністю населення та структурою домогосподарств. Це також пов’язано з доступністю й використанням щеплень», - читаємо у публікації.
Польську робочу групу очолює президент ПАН професор Єжи Душинський, професор Кшиштоф Пирч (Яґєллонський університет) є заступником голови. Українську робочу групу очолює Президент НАН України академік Анатолій Загородний.
PAP, nas.gov.ua/Т.А.