Зателефонувавши Лукашенці, канцлерка (Німеччини – ред.) може демонструвати західній громадській думці, що засоби діалогу з Москвою вичерпані і залишається протистояння. Про це у статті «Меркель побоюється війни» пише публіцист Єнджей Бєлєцький на шпальтах свіжої «Rzeczpospolita».
Як зауважує автор, 50-хвилинна розмова Анґели Меркель з Лукашенкою у понеділок увечері була організована під час її двох попередніх телефонних розмов з Путіним. Він нагадує, що після сфальсифікованих виборів і придушення демократичного зриву в Мінську минулого літа жоден західний лідер не зробив такого кроку. На його думку, це означає певну легітимізацію диктатора.
Під час розмови Лукашенка пообіцяв, що почне вивозити людей з кордону, а гуманітарні організації отримають доступ до тих, хто там залишиться. Було домовлено, що протягом десятка днів, які Меркель ще залишатиметься на посаді канцлера, у двох політиків буде ще одна розмова. Тінь на довіру до Лукашенки, якщо він її взагалі зберіг, кинуло його запевнення, що це не він привіз мігрантів.
Як каже «Rz» директор Центру східних досліджень (OSW) Адам Ебергардт, цю розмову трактуватимуть у Мінську як доказ слабкості, а не сили Заходу, а перемовинам мали передувати набагато суворіші санкції. На додаток, за його словами, Мінськ не поступиться, поки не отримає значно більше, зокрема скасування санкцій.
Автор пише, що дипломатичні джерела у Варшаві визнають, що перед здійснення дипломатичного наступу на Сході, Берлін не консультувався з Польщею, а це обтяжить і без того погані взаємини з Берліном.
Проте, як пише публіцист, є й більш конструктивне тлумачення рішення канцлерки вести діалог з Лукашенкою. Політикиня, котра покидає свою посаду, не зв’язує руки новому уряду Німеччини. Однак це свідчить про те, що всі методи мирного вирішення суперечки вичерпані, що незабаром може виявитися вирішальним для мобілізації західної громадської думки проти Кремля, вважає автор статті.
Бєлєцький відзначає, що криза на польсько-білоруському кордоні – це лише частина набагато ширшої гри Путіна. Він нагадує, що минулого тижня американці поділилися розвідданими на засіданні Північноатлантичної ради, які показують, що Кремль серйозно розглядає можливість початку наступу цієї зими на Україну. Для цього підготовлено 114 тисяч солдатів на кордоні.
Як нагадує автор, наразі політика залякування неодноразово приносила Москві успіх: у Грузії, Сирії та Україні. Тепер, однак, час більше не грає на користь Путіна, додає він.
«Росія зрозуміла, що Україна по суті перетворилася на свого роду американський авіаносець, який перешкоджає втілити в життя імперські плани Путіна», - сказав «Financial Times» голова Фонду Карнегі Ендрю Вайс.
Відомий експерт з питань Східної Європи Андерс Аслунд нещодавно заявив «Rzeczpospolita», що завдяки підтримці Америки Україні вдалося створити одну з найефективніших армій у Європі. «Чашу гіркоти» в очі Путіна влила теж закупівля українцями турецьких безпілотників, а також маневри НАТО в Чорному морі та відмова все більш впевненого президента Володимира Зеленського йти на будь-які поступки Росії, пише автор публікації.
Як вважає Бєлєцький, у цій ситуації російський лідер вирішив, що збереження статус-кво у Східній Європі йому більше не сприяє. Під час двогодинної телефонної розмови в понеділок він сказав Емманюелю Макрону, що Москва більше не зацікавлена в продовженні Нормандського формату.
На думку автора, меседж Путіна виявився настільки сильним, що наступного дня міністри закордонних справ Німеччини та Франції Гайко Маас і Жан-Ів Ле Дріан, які зустрілися зі своїм українським колегою Дмитром Кулебою, заявили, що обидві країни абсолютно підтримують територіальну цілісність і суверенітет України.
Як вважає публіцист, за цими словами можуть послідувати серйозні дії. У вівторок регуляторний орган Німеччини призупинив процес сертифікації «Північного потоку-2», що може відкласти запуск газопроводу на багато місяців і навіть, як сказав «Rzeczpospolita» Андерс Аслунд, який може ніколи не відбутися. Крім того, минулого тижня лідерка «Зелених» у Бундестазі Францішка Брантнер, від якої буде новий міністр закордонних справ Німеччини, закликала призупинити імпорт калійних добрив з Білорусі, одного з основних джерел надходжень для Лукашенки, тоді як колишній міністр закордонних справ Гайко Маас наполіг на виключенні авіакомпаній, які співпрацюють з Лукашенкою, з європейського повітряного простору.
Водночас, як підкреслює публіцист, у Варшаві можна почути, що якщо Захід цього разу не стане твердо на захист України, наступний крок Путіна може мати екзистенційний вимір для Європи та США: перевірка Москвою гарантій безпеки НАТО, наприклад, на східному кордоні Польщі. Прелюдією до цього може стати нинішня міграційна криза, вважає Бєлєцький.
«Rzeczpospolita»/Т.А.