«До сьогодні багато сімей не оговталися від тієї трагедії. Діти, які втратили батьків, досі переживають травму», - сказав президент Анджей Дуда під час церемонії вшанування жертви воєнного стану Ґжеґожа Пшемика, що відбулася після півночі 13 грудня.
Урочистості з нагоди 40-ї річниці введення воєнного стану в Польщі за участю президента Анджея Дуди відбулися біля меморіальної дошки Ґжеґожу Пшемику на будівлі колишнього штабу Громадянської міліції (MO) у Старому місті Варшави. Там у травні 1983 року міліція побила випускника варшавської середньої школи.
«Ураження, яких Ґжеґож Пшемик зазнав у цьому місці, призвели до його смерті. Це місце, яке важливе для варшав’ян і всіх поляків. Для нас, хто пам’ятає воєнний стан, найважливіше, що молодь із Варшавського університету та інших університетів тут зібралася», - зазначив президент Республіки Польща у зверненні до ЗМІ.
Анджей Дуда також згадав інших жертв воєнного стану, в тому числі шахтарів, убитих на копальні «Вуєк». «Польща досі страждає від тих часів і жертв воєнного стану. До сьогодні багато сімей не оговталися від тієї трагедії. Діти, які втратили батьків, досі переживають травму», - сказав президент. Він також нагадав про гасло «Геть комунізм», яке скандували члени НСЗ (Незалежна студентська асоціація, NSZ). «Так, геть комуну, також із Верховного суду, тому що і цієї проблеми не вдавалося вирішити після 1989 року. Я сподіваюся, що вільна, суверенна Польща впорається з цією проблемою», - сказав президент Анджей Дуда.
Під час урочистих заходів члени Незалежної асоціації студентів Варшавського університету зачитали переклик пам’яті з іменами всіх відомих жертв воєнного стану. До меморіальної дошки поклали букет квітів і запалили свічки. Також виступила Кінґа Ґалацінська, активістка підпільної незалежної асоціації студентів. «У той час ми вважали хунту Войцєха Ярузельського втіленням зла. Ми вважаємо, що те, що тоді сталося, було злочином проти поляків», - сказала вона. Ґалацінська нагадала, що переважна більшість злочинів, скоєних режимом воєнного стану, не були засуджені після 1989 року. «Матері втратили своїх синів, і злочини не були засуджені. Моє покоління не може сказати, що Польща – справедлива країна», – сказала діячка опозиції.
Після урочистостей делегація Незалежної асоціації студентів пройшла до дошки, присвяченої пам’яті однієї з наймолодших жертв воєнного стану – Еміля Барханського. 10 лютого 1982 року разом із колегами з таємної організації Конфедерація польської молоді «Пілсудчики» він облив фарбою та підпалив пам’ятник радянському злочинцю Феліксу Дзержинському у Варшаві. 3 березня його заарештувала Служба безпеки у підпільній друкарні, а 3 червня 1982 року він зник безвісти. Через кілька днів його тіло було виловлено з річки Вісли. Зловмисників так і не знайшли.
12 травня 1983 Ґжеґож Пшемик, випускник середньої школи імені Анджея Фрича Моджевського, син опозиційної поетеси Барбари Садовської, святкував зі своїм другом Цезарієм Філософом на пл. Замковій успішне складання іспитів. Він був без документів, тому міліціонери доставили його до відділку поліції на вулиці Єзуїтська. Там він отримав понад 40 ударів кийками в плечі та спину, а також близько десятка ударів ліктем чи кулаком у живіт. Його доставили в лікарню, через два дні він помер. Його похорон став великою демонстрацією проти влади. Справа про його вбивство була прикрита комуністичним режимом. Це був один із найгучніших і найобурливіших злочинів воєнного стану.
Нагадаємо, 40 років тому, в ніч з 12 на 13 грудня 1981 року, було введено воєнний стан. Владу в Польщі перебрала військова хунта на чолі з генералом Войцєхом Ярузельським. Метою комуністичного режиму було знищити багатомільйонний рух «Солідарність». Військовий переворот коштував життя щонайменше кількох десятків поляків.
PAP/Т.А.