«Наступу такого масштабу в Європі не було з часів Другої світової війни. Тому мало минути декілька десятків годин, перш ніж світ зрозумів, наскільки жорстокою є війна, яку Росія оголосила Україні. Однак після першого шоку настав час радикально переглянути підхід до Москви», - пише автор.
«Владімір Путін хотів закрити кампанію за два тижні, після чого Кремль повернувся би до "business as usual" із Заходом. З тією різницею, що тримаючи під контролем Україну, Емманюель Макрон однак заявив, що це не той календар, який передбачає Захід. Для нього розпочинається "дуже тривале" зіткнення, наслідком якого буде зведення Росії до ролі країни-парії на задвірки цивілізованого світу і повалення авторитарного режиму Владіміра Путіна», - підкреслює журналіст.
Як нагадує він, до цих пір жодна країна не зробила стільки для підтримки влади Кремля, як Німеччина. Бєлєцький погоджується, що після анексії Криму Анґела Меркель переконала ЄС ввести обмежені санкції проти Росії, але водночас вона розвивала імпорт російських енергоносіїв, забезпечуючи Москву постійним надходженням коштів на модернізацію армії.
«Однак тепер її наступник Олаф Шольц вирішив протистояти цьому виклику. Одним ходом він зробив Німеччину країною Європи, яка витрачатиме найбільше на оборону. Він дозволив провідним російським банкам бути відрізаним від системи фінансових операцій SWIFT. Він дозволив експортувати зброю в Україну. І заявив, що можливі подальші обмеження, в тому числі призупинення імпорту російського газу та нафти», - зауважує публіцист.
Автор впевнений, що кроки Берліна означають, що найсерйозніший пункт розбрату між Німеччиною та Польщею та іншими країнами на східному фланзі НАТО зникає. «Це веде до консолідації Заходу. Тим більше, що інші країни, які досі проводили політику поблажливості щодо Кремля, такі як Італія, Франція та Кіпр, пішли вслід Німеччини», - наголошує Бєлєцький.
Автор наголошує, що важливість зміни позиції Німеччини неможливо переоцінити. «Для припинення агресивної політики Москви задіюється найбільша економіка нашого континенту, потенціал якої в рази перевищує російську. Це починає нагадувати систему, яка склалася наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років після вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і приходу до влади Рональда Рейґана. На той час Кремль теж був виснажений – з одного боку, кривава війна, а з іншого – технологічні та економічні перегони, з якими він не впорався», - нагадує Бєлєцький.
«Це протистояння тривало десятки років до розпаду СРСР, що поклало край холодній війні. Чи сьогодні доведеться так довго чекати? Є підстави вважати, що однак ні. Путінська Росія набагато слабша за Радянський Союз. Ми також живемо в набагато більш інтегрованому та відкритому світі, де Москві буде важче переносити ізоляцію. Дні Путіна полічені», - наголошує Єнджей Бєлєцький.
«Rzeczpospolita»/Т.А.