За підрахунками експертів, понад половина біженців з України залишаться жити у Польщі, сказала в інтерв’ю польському інформагентству PAP соціологиня, докторка Кароліна Подґурська з Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні.
Говорячи про визначення нинішнього потоку біженців з України до Польщі як «найбільшої кризи біженців з часів Другої світової війни», соціологиня нагадала, що слід також згадати міграційну кризу 2015 року, коли до Європи, в основному через Грецію та Італію, прибували біженці із Сирії, Іраку, Афганістану. «У Польщі в 1990-х роках відбулася інституціоналізація процедур щодо біженців, а потім до Польщі прибували тоді біженці з колишньої Югославії та сомалійці, а пізніше переважно чеченці, афганці, грузини та сирійці», – розповіла докторка.
При цьому вона наголосила, що навіть щодо ситуації 2015 року масштаби нинішньої кризи з біженцями є величезними, особливо враховуючи короткий час, що минув від її початку. Відповідаючи на запитання про реакцію суспільства на велику кількість людей, які приїжджають з-за східного кордону, вона підкреслила, що «як суспільство ми склали іспит». Експертка зазначила, що перші ініціативи підтримки були добровільні, спонтанні, інтервенційні та негайні.
«Люди почали дуже неформально організовуватися. Схоже, що з часом інтенсивність допомоги закономірно зменшиться через тягар, разом із затяжною війною в Україні. Людям також потрібно відпочити, дистанціюватися. З самого початку організації, які займаються наданням допомоги мігрантам, вказували на те, що сили потрібно вимірювати, адже ця допомога знадобиться в довгостроковій перспективі. Тим не менш, я вірю, що результати цього досвіду окупляться в майбутньому, особливо через створення мереж суспільної підтримки, які будуть неоціненними для майбутніх міграційних процесів», – оцінила докторка Подґурська.
Експертка зазначила, що в польському суспільстві вже з’явилися перші негативні голоси щодо напливу біженців з України, пов’язаних із рішеннями про підтримки біженців, наприклад, доступу до охорони здоров’я, ринку праці чи дошкільної освіти. Соціолог підкреслила, що це зовсім не нове явище.
«Таке ставлення ми спостерігаємо щоразу, коли помітно зростає кількість іммігрантів. Причому раніше воно в основному було адресоване мігрантам, які потенційно могли з’явитися в Польщі, але насправді не прибували до нас, як у 2015 році, коли йшла дискусія про міграцію як чинник, що загрожує безпеці держави», – нагадала соціологиня.
Коментуючи таку реакцію, вона наголосила, що слід пам’ятати, що гості з України є вимушеними мігрантами, тобто людьми, які шукають притулку від загрози, і скоріше «абсолютно не хотіли тут опинитися». «Вони не хотіли покидати свою країну; ситуація змусила їх до цього. Тут головне – розумно їм допомогти. Наприклад, можливо, для тих родин, які не декларують планів залишитися у Польщі на довше, немає сенсу включати дітей до польської системи освіти. Проте необхідно пропонувати інші, індивідуальні рішення, визначати та запрошувати до співпраці українських вчителів, попри все вчити мову та створювати законодавчу базу для гнучких рішень», – оцінила вона.
«За підрахунками експертів, понад половина мігрантів з України – а отже, можливо, понад мільйон людей – залишаться у Польщі на постійно, а решта повернуться в Україну після закінчення бойових дій», – сказала докторка Кароліна Подґурська.
При цьому вона додала, що всі ці процеси динамічно змінюються. Експертка пояснила, що більшість людей, безумовно, захочуть повернутися на батьківщину, але також можливо, що чоловіки з України з часом відвідають своїх дружин і дітей у Польщі, якщо їхня ситуація тут буде стабільною та безпечною.
«Може просто виявитися, що масштаби руйнувань в Україні унеможливлять повернення – принаймні наразі – і вони захочуть будувати тут своє життя заново», – додала соціологиня.
«Безумовно, найневигіднішим як для біженців, так і для суспільства, до якого вони потрапляють, є так зване тривале біженство, у якому через віру в те, що причини втечі скоро закінчаться, ніяких інтеграційних заходів не вживається», - сказала докторка Подґурська.
PAP/Т.А.