Шостий пакет санкцій з ембарго на російську нафту може стати найсильнішим ударом по Росії на сьогоднішній день. Однак Кремль не може компенсувати свій втрачений вплив деінде або вищими цінами. Принаймні над цим розмірковує на шпальтах «Rzeczpospolita» польський публіцист Павел Рожинський.
Як пише він, Європейська комісія запропонувала заборонити імпорт російської нафти до країн ЄС протягом шести місяців, а продуктів нафтопереробки – до кінця року. За оцінками Польського економічного інституту, російський бюджет втрачатиме від цього близько 51 мільярда доларів на рік. Це, безсумнівно, порушення фінансових основ країни, яким разом нафта і газ дають аж 38 відсотків усіх надходжень. Хоча Росія має величезні валютні резерви та гроші, наразі вона може використовувати їх лише обмежено і стикається із загрозою їх швидкого зникнення.
Публіцист наголошує, що саме нафта фінансує війну Путіна, і цим він пояснює відчайдушне прагнення Європейської комісії проштовхнути ембарго. При цьому він зауважує, що Москва може ще довго протистояти подальшим економічним ударам Заходу, якщо успішно перенаправить експорт цієї сировини. Автор додає, що на відміну від газу, це не так складно.
«Брюссель шукає рішення, які запобігли би подібним маневрам. Він розглядає можливість запровадження спеціальних рахунків, на які будуть збирати надходження Росії від нафти. Питання полягає в тому, наскільки країни за межами Європи можна змусити до цього, і наскільки такі рішення можуть бути ефективними. Звичайно, вже є мережа тисяч лівих торгових і транспортних компаній, які допоможуть Росії уникнути санкцій. Про те, що їхні попередні пакети (санкцій) наразі не виявилися щільними, свідчить приклад перетину тисячами російських чи білоруських вантажівок польського кордону на підставі лівих паперів (наприклад, контрактів, укладених нібито до 24 лютого). Якщо Захід впорається з усім цим, то лиш тоді він покаже свою справжню силу», - пише оглядач.
Павел Рожанський вважає, що ідеальним рішенням, яке може позбавити усієї цієї забави, було би різке доведення до падіння цін на нафту, як це зробили наприкінці 1980 років. Тоді, як нагадує автор, Сполучені Штати у співпраці з країнами Перської затоки економічно знищили СРСР. Утім, як із жалем констатує публіцист, нині у Заходу немає вже такої рушійної сили, і зараз таке здається неможливим. Що гірше, санкції можуть призвести до подальшого підвищення ціни на цю сировину. Одним із найгірших жахів Брюсселя сьогодні, як застерігає публіцист, є ситуація, коли нафта продовжує дорожчати, а Росія легко обходить санкції і може продовжувати війну тривалий час.
«Rzeczpospolita»/Т.А.