«Мандрівнику в часі з 1930-х років було би неважко визнати режим Путіна фашистським. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищуючий акт насильства та ями з трупами навколо українських міст; усе це дуже просто» — пише професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер на шпальтах New York Times.
На його думку, «війна з Україною — це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й повернення до традиційної фашистської риторики та практики: інші люди тут для колонізації, Росія невинна через своє давнє минуле, існування України — це міжнародна змова, а війна — відповідь».
«Ми помиляємося, обмежуючи наш страх перед фашизмом образом Гітлера та Голокосту», — каже Снайдер, стверджуючи, що цей рух «мав прихильників по всій Європі (і в Америці), і в усіх цих варіаціях мова йшла про тріумф волі над розумом».
«Багато хто вагається, щоб сьогодні Росію розглядати як фашистську, тому що сталінський Радянський Союз називав себе антифашистським», але саме «гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння Росії сьогодні», — стверджує історик.
«Як зазначав нацистський мислитель Карл Шмітт, фашистська політика починається з визначення ворога, а оскільки радянський антифашизм мав на меті лише визначення ворога, він дозволив фашизму проникнути в Росію через чорний вхід», — пише Снайдер.
Він підкреслює, що «в Росії ХХІ століття "антифашизм" став просто правом російського лідера визначати ворогів нації (...), для президента "фашист" або "нацист" — це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України, а українці є "нацистами", тому що вони не визнають, що вони росіяни, і чинять опір».
«Мова ворожнечі, спрямована проти українців, сприяє їхньому вбивству, як це видно в Бучі, Маріуполі та всіх частинах України, які були під російською окупацією. Братські могили — це не нещасний випадок на виробництві, а очікуваний наслідок фашистської війни на знищення», — наголошує Снайдер, який є автором багатьох досліджень про фашизм, тоталітаризм та європейську історію.
PAP/М.Ш.