81 рік тому, в ніч з 21 на 22 травня 1941 року, розпочалася четверта депортація поляків углиб СРСР. Це була остання велика депортація польських громадян з територій, які входили до складу Другої Речі Посполитої до 1939 року.
На рубежі травня-червня 1941 року Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) депортував близько 30 тис. поляків, переважно жителів Литви та інших окупованих балтійських країн, а також Білостоцької, Вільнюської та Гродненської областей. Вони були вимушено переселені в Алтайський і Красноярський краї, Казахську РСР, Новосибірську область, басейни Катуні й Бія. Смертність серед депортованих була дуже високою. Лише одиницям вдалося вижити та після війни повернутися до Польщі.
Депортовані мали право брати з собою одяг, посуд, харчі, дрібний інвентар, гроші та цінні речі, не більше 500 кілограмів на сім’ю. На практиці, однак, командир НКВС давав кілька хвилин, щоб взяти стільки речей, скільки людина могла самостійно нести.
Людей вантажили у вагони для худоби, які були замкнені ззовні. Полякам не повідомляли, куди їх везуть. У дорозі не вистачало їжі та води, поширювалися хвороби, особливо серед дітей. Вигнанці, які все ж досягали місця призначення, часто вмирали від хвороб і надмірної рабської праці.
У 1940-1941 рр. радянська влада здійснила чотири великі депортації зі східної території Другої Речі Посполитої. До сьогодні важко визначити кількість депортованих. За підрахунками польської влади, це було понад мільйон осіб. Історики з Інституту національної пам’яті (IPN) Польщі підрахували, що було депортовано 800 тис., а згідно з даними, отриманими із радянських документів, - 320 тис. Історики, що займаються цим питанням, наголошують, що в документах НКВС не враховуються засуджені у спрощеному порядку, незареєстровані та загиблі під час перевезень.
Депортації поляків на Схід були сплановані й систематично здійснювані таким чином, щоб вивезти з колишніх східних територій Польської Республіки всіх людей, які вважалися «небезпечними» для СРСР. Метою депортацій було знищення еліти та національно свідомого польського населення, яке могло протистояти владі. Депортації слугували руйнуванню соціальної структури, створюючи тоталітарну імперію робочої сили.
Серед депортованих углиб СРСР поляки становили найбільшу групу – понад 60% усіх депортованих. Другою за чисельністю групою були євреї. Також було депортовано багато українців і білорусів, а також кілька тисяч німців, литовців та росіян.
IAR/Д.Ю.