Доктор Пшемислав Духнєвич, психіатр з Інституту психіатрії та неврології у Варшаві та психотерапевт з Центру інтенсивної короткострокової динамічної психотерапії, наголосив на тому, що, спілкуючись з дітьми з України, необхідно прислухатися до їхніх потреб, цінувати їх та сприймати серйозно:
«Ми наводимо приклад шафи в будинку, в який хтось запустив феєрверки. У такій ситуації ми не можемо дотягнутися до цих феєрверків, тому що таким чином ми можемо допомогти вогню дістатися назовні та знищити не лише шафу, але і весь будинок, всю родину… Тому ми намагаємося міцно тримати дверцята шафи, щоб вогонь не знищив її. Важливо не задавати дитині питання про те, що з нею сталося, для того, щоб задовольнити нашу цікавість. Прийде час, щоб "зробити порядок у шафі"… Після терапевтичної чи психіатричної бесіди, але поки що це не той момент. Не зараз».
Як зазначив Павел Волінський, менеджер, який займається соціальними проєктами для родин і сімейної політики, колишній президент правління фонду «Матері та тата», а нині також член Ради сім’ї, дорослі також мають вплив на те, як до українських дітей-біженців ставляться польські однолітки.
Повну розмову експертів можна послухати на вебсторінці Першого каналу Польського радіо у вкладці «Audycje».
IAR/Х.П.