Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, історик Наталія Яковенко, о. Сергій Дмитрієв і письменник Сергій Жадан стали лауреатами нагороди Форуму співпраці та діалогу Польща-Литва. «Ми дякуємо тим, хто тримає нас за руку в цій темряві», - сказав глава МЗС України.
Вручення нагород Форуму відбулося в Королівському замку у Варшаві. Відкриваючи захід, Йоанна Ґепферт, заступниця директора Інституту De Republica, який є співорганізатором заходу, нагадала, що премія була вручена майже рівно у 250-ту річницю першого поділу Польщі, який розпочав період падіння Польщі. Вона пояснила, що ця аналогія особливо актуальна в контексті російської політики, яка, за її словами, використовує методи, подібні до тих, що були в часи Катерини II. «Ми маємо справу з тим самим агресорським черевиком, тим же насильством і приниженнями, тією ж пропагандою про необхідність покінчити з анархією. Росія все ще вірить, що може нав’язати свій порядок іншим народам», – підкреслила вона. За словами заступниці директора Ґепферт, відповіддю на політику Кремля є тісна співпраця між країнами Центральної Європи.
Один із цьогорічних лауреатів премії, голова української дипломатії Дмитро Кулеба підключився до гостей урочистості вручення нагород через інтернет. Через ракетну тривогу, яку оголосили в українській столиці, зв'язок затримався на кілька хвилин. У своїй короткій промові Кулеба подякував полякам і литовцям, які першими почали допомагати Україні після російської агресії 24 лютого. «Ми дякуємо тим, хто тримає нас за руку в цій темряві», - додав він. Кулеба підкреслив, що майбутня перемога України буде також перемогою двох інших країн Люблінського трикутника – Литви та Польщі. Обидві ці країни відіграватимуть ключову роль у післявоєнній відбудові України, додав він. У цьому контексті міністр нагадав слова Єжи Ґедройця, який заявив, що умовою безпеки в Центральній Європі є незалежність України. Водночас він закликав запровадити санкції, які забороняють в’їзд громадян Росії на територію Євросоюзу, створити трибунал, який би судив російські злочини, а також визнати цю країну спонсором тероризму.
Другим нагородженим став Сергій Жадан – поет, письменник, музикант і перекладач, книжки якого вже багато років виходять у Польщі. Після російського вторгнення в Україну Жадан залишається у Харкові. Із цим містом на сході України письменник пов’язаний із самого свого літературного дебюту. Під час війни він є волонтером. У соцмережах він описує будні обстріляного міста. Анна Насіловська з Інституту літературних досліджень Польської академії наук підкреслила, що його творчість є доказом зрілості української літератури та вираженням національної ідентичності українців та новітньої історії. «Він автор, який не обманює», – підкреслила вона.
«Українські письменники несуть у світ правду. Але сьогодні українці діляться не на письменників і неписьменників, а на тих, хто бореться і не бореться за свободу», – зазначив нагороджений. Говорячи про зміни, які принесла російська агресія, він зазначив, що після 24 лютого «в наших містах була смерть». «Сьогодні українці борються за свободу та гідність України та всієї Європи. Армія – це скелет, наповнений любов’ю українців», – додав Жадан.
Серед відзначених була й Наталія Яковенко, 1942 р.н., український історик, професор Києво-Могилянської академії в Києві. Автор понад 160 праць з історії України. У Польщі, між іншим, видані її монографія та синтез. Представляючи лауреатку, директор Центру східноєвропейських студій Варшавського університету Ян Маліцький зазначив, що вона створила власну історіографічну школу, вписуючи історію козацтва в історію Республіки Польща. У листі до учасників урочистості проф. Яковенко згадала понад сорок років співпраці з польськими та литовськими істориками. Своїм найважливішим завданням вона назвала очищення мови спільної історії від радянської мови ненависті проти історії Республіки Польща.
Четвертий із нагороджених, отець Сергій Дмитрієв, є капеланом, який супроводжує бійців, які воюють на Донбасі. З 2022 року має звання сержанта Збройних Сил України. Належить до Православної Церкви України. До 2014 року був священиком церкви Московського патріархату. Має польське коріння. Допомагає найбіднішим, але також бере участь у форумах Люблінської четвірки, яка об’єднує інтелектуалів з Польщі, Білорусі, Литви та України. Звертаючись до присутніх, він нагадав девіз свого полку: «За життя ми будемо стояти тут до смерті». Він додав, що це виражає бажання жити і діяти для України. «Ми будемо продовжувати боротися за свободу», – сказав отець Дмитрієв.
PAP/Т.А.