У Сеймі Польщі відбулася наукова конференція про жертв псевдомедичних нацистських експериментів у концтаборі Равенсбрюк.
Доктор Роберт Огроднік, капелан Клубу тих, хто вижив, із концтабору в Равенсбрюк, зазначив, що німецькі лікарі заносили інфекції в рани, зроблені на ногах в’язнів.
«Прооперовані кінцівки реагували запаленнями і нагноєннями. Інфіковані рани зашивали, що викликало жахливі болі, поки рана сама не відкривалася або її не відкривали хірургічним шляхом. Часто в рану вкладали чужорідні матеріали — скло, шматки дерева чи паперу, аби створити умови близькі до фронтових. Також інфекцію вводили внутрішньом’язево, а потім давали ліки. Ймовірніше за все, досліджували дію сульфаніламідів».
Отець-професор Даріуш Генрик Патер з Університету кардинала Стефана Вишинського нагадав, що в Третьому Райху знищення «нікчемного життя» було піднесено до рангу «найвищого обов’язку медицини».
Заступниця директора Національного музею в Любліні Барбара Оратовська розповіла про таємні листи, написані в’язнями табору невидимим чорнилом.
«Було велике свято в концтаборі, коли приходили листи до ув'язнених. Але їхні сім'ї також чекали на вісті від них. Коли приходили таємні листи з інформацією про те, що діється в таборі, родини зустрічалися, читали їх, передавали їх далі. Деякі потрапляли на радіо ББС. Саме завдяки цим листам світ дізнався про те, що в концтаборі Равенсбрюк здійснюють медичні експерименти».
Нацисти спеціально відібрали для операцій молодих польських жінок — політичних в’язнів зі смертним вироком, переважно з Люблінського етапу та з Варшави. Всього 74 жінки.
Загалом у тому найбільшому жіночому концтаборі перебували 130 000 жінок майже 30 національностей. У тому числі близько 40 000 польських жінок, з яких лише 8 000 вижили.
Конференцію організували віце-спікер Сейму Малгожата Госевська та фундація «Cultura Memoriae».
IAR / В.Г.