Українська правозахисна організація «Центр громадянських свобод» відреагувала на отримання цієї престижної нагороди: «Пишаємося тим, що отримали Нобелівську премію миру, це визнання роботи багатьох правозахисників в Україні й не тільки в Україні».
Польське радіо для України поговорило з Євгенією Кубах, координаторкою напрямку організаційного розвитку та залучення ресурсів «Центра громадянських свобод». Євгенія зізнається, що ця нагорода стала справжньою несподіванкою для команди.
Я дізналася з нашого робочого чату. Я була в абсолютному шоку. Я спочатку думала, що це якась альтернативна премія, бо до цього наша голова Олександра Матвійчук отримувала альтернативну Нобелівську премію від шведської організації. Я думала, що йдеться про неї чи щось похідне. Потім я перевіряла в кількох джерелах і виявилося, що це, дійсно, Нобелівська премія миру. Я була реально в шоку.
Якщо чесно, то ця нагорода була абсолютно неочікуваною. Ми, звичайно, дуже багато робимо за останні місяці особливо. Наша організація завжди долучалася до питань захисту прав людини. Наша остання ініціатива «Трибунал для Путіна» пов’язана з документуванням воєнних злочинів та притягненням до відповідальності на міжнародному рівні тих, хто їх вчинив. Звичайно, ми робили багато, але не очікували того, що ми отримаємо цю премію.
Євгенія Кубах погодилася, що цю нагороду можна вважати відзнакою для всього правозахисного руху в Україні.
Звичайно, ви знаєте, це дуже важливо, коли правозахисників відзначають у такий спосіб. Це привертає увагу до їх діяльності й наповнює її сенсом, бо не завжди пересічним громадянам зрозуміло, що роблять ці таємні люди, чому вони говорять такі незрозумілі речі, і навіщо взагалі існує така річ як правозахисний рух. Звичайно, така премія дуже важлива, вона в принципі підіймає питання дотримання прав людини у будь-якій країні, в Україні зокрема.
Члени правозахисної організації «Центр громадянських свобод» у своєму офісі в Києві. EPA/SERGEY DOLZHENKO
«Центр громадянських свобод» був заснований у 2007 році для сприяння правам людини та демократії в Україні. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому організація почала документувати воєнні злочини РФ проти мирного населення України.
Раніше в нас була ініціатива «Євромайдан SOS». Це була реакція на події листопада 2013 року, коли ми надавали допомогу постраждалим під час подій Євромайдану і членам їх родин, допомагали в пошуку людей. Було опрацьовано понад 16 тисяч кейсів і надана допомога. Потім була робота по звільненню цивільних заручників. Це стосувалося українських політичних в’язнів в Росії, зокрема кампанія #SaveOlegSentsov та кампанії, направлені на звільнення заручників Кремля в цілому. З початком війни ми, дійсно, сфокусувались саме на документуванні воєнних злочинів, бо це сьогодні найважливіше. Це те, що може допомогти нам в майбутньому змінити, як ми сподіваємося, систему світової безпеки.
Коментуючи те, на що організація витратить отриману премію «Центр громадянських свобод», Євгенія Кубах зазначила, що рішення за правлінням організації.
Швидше за все вона буде витрачена на якісь проєкти, пов’язані зі встановленням миру, але знову ж таки, це не питання сьогоднішнього дня. Цьому має передувати тривале обговорення.
На запитання про те, як «Центр громадянських свобод» відреагував, що нагороду отримали також правозахисні організації з країни-агресора Росії та Білорусі, чи не зловживає Нобелівський комітет цією географічною прив’язкою, Євгенія Кубах зазначила, що «Центр громадянських свобод» немає наміру коментувати рішення Нобелівського комітету.
Насправді ми не аналізуємо політики Нобелівського комітету і в принципі прийняття ним рішень.
Євгенія Кубах додала, що офіційна позиція «Центру громадянських свобод» з цього приводу буде озвучена під час пресконференції у суботу, 8 жовтня.
Польське радіо для України зв’язалося також з відомим українським публіцистом Віталієм Портніковим з проханням прокоментувати рішення Нобелівського комітету. Перш за все, я поцікавилися, чи очікуваною для нього стала ця нагорода.
Я очікував, що Нобелівська премія миру буде в Україні цього року. В якому вигляді це буде зроблено я не знав, звичайно. Вважаю, що те, що вшановують правозахисників це гідне рішення. У нас є чимало гідних людей, які могли б отримати цю премію. Навіть в цьому контексті вибір Олександри Матвійчук, «Центру громадянських свобод» - це абсолютно правильне рішення, тому що це серйозна організація, яка роками займається адвокатурою прав людини в нашій країні, а тепер досить серйозно і ґрунтовно вивчає російські воєнні злочини.
Я думаю, що це нагорода всьому правозахисному руху на пострадянському просторі. Мені, до речі, хотілося, щоб нас не було серед нагороджених у такому контексті. Однак російська агресія, звичайно, надала особливої ваги й значення українським правозахисникам.
На питання про те, як Україні сприймати той факт, що нагороду також отримали правозахисники з Росії та Білорусі, Віталій Портніков зазначив, що треба пам’ятати, що нагороду отримали ті люди, які завжди хотіли, аби їх країни були такими ж, як Україна.
Тобто демократичними країнами, де поважають права людини. Я не вважаю, що українці мають відмовитися від премії, тому що і російський «Меморіал», який заборонений в Росії, і білоруська «Вясна», яка заборонена в Білорусі, а її керівник знаходиться у в’язниці, це організації, які є очевидними прикладами того, що навіть на території цих країн, одна з яких напала на Україну, а інша є співучасницею цього нападу, є люди, які готові жертвувати своїм здоров’ям і нормальним життям заради того, щоб зупинити диктатуру.
Білоруський демократичний активіст правозахисної організації «Вясна» Алесь Бяляцький виступає після отримання премії «За правильний спосіб життя». EPA/ANDERS WIKLUND SWEDEN OUT
Алесь Бяляцький, голова білоруської правозахисної групи «Вясна», який був ув’язнений минулого року, отримав премію після історичних демонстрацій і жорстоких репресій у Білорусі. Нагадаємо, що він був арештований в липні минулого року за звинуваченням в ухиленні від сплати податків, що критики Аляксандра Лукашенки розцінили як спробу змусити «Вясну» та Бяляцького припинити їхню роботу. Правозахисник із «Вясни» Зміцер Салавйов, який працював з Бяляцьким з 1998 року, зазначив, що ця нагорода приверне ще більшу увагу міжнародної громадянської спільноти до ситуації з правами людини у Білорусі.
Як приклад можна згадати те, що в четвер, 6 жовтня, посадили цілу сім’ю на довгі роки. Андрея Аляксандрова і його дружину Ірину Злобіну. Аляксандров отримав 14 років, а Ірина – 9 років. Андрей Аляксандров так само добре знає Алеся Бяляцького, він так само був з нами у «Вясні», з самого початку заснування «Вясни».
Зміцер Салавйов, коментуючи цьогорічний вибір Нобелівського комітету, зазначив, що кожна з цих організацій займається «корисними» речами.
«Меморіал» — це найстаріша організація, яка починала з того, що шукала інформацію про репресованих під час радянського періоду, у часи сталінського правління. «Центр громадянських свобод» — це дуже відома організація в Україні. Це партнер правозахисного центру «Вясна». Вони багато що зробили, у тому числі для допомоги білоруським біженцям, які були вимушені втікати з Білорусі в Україну після початку репресій.
Жінка проходить повз вивіску з написом «Товариство Меморіал» біля входу в головний офіс правозахисного центру в Москві. EPA/MAXIM SHIPENKOV
З проханням про коментар Польське радіо для України звернулося також до співголови ради Правозахисного центру «Меморіал» Сєрґєя Давідіса.
Нобелівський комітет вирішив, що така заява, виражена в одночасному присудженні премії двом правозахисним організаціям і одному лідеру правозахисної організації, який знаходиться у в’язниці, трьох країн, дві з яких знаходяться під гнітом диктатури, а третя захищається від агресії, буде доречна. Очевидно, що кандидатів велика кількість, і справа не в наших заслугах, хоча ми й вдячні за таку високу оцінку, але врешті-решт ми, як і все російське громадянське суспільство, не змогли запобігти війні. Я не схильний переоцінювати наші заслуги, хоча, звичайно, нам приємно, адже це важлива і висока оцінка багаторічної роботи великої сім’ї «Меморіалів», працівників різних «Меморіалів» протягом багатьох років.
На запитання про негативну реакцію з боку української громадськості на присудження премії одразу українським та російським правозахисникам, Сєрґєй Давідіс зазначив, що зараз українці мають повне право на таку реакцію.
Люди, які зараз щоденно мобілізують усі свої ресурси, втрачають життя, захищаючись від агресії, мають право на будь-яку думку. Засуджувати когось за його думку, яка вистраждана, неможливо. Однак ми взаємодіємо з «Центром громадянських свобод» при пошуку українських військовополонених, цивільних осіб, що були вкрадені, допомагаємо українцям, що були вивезені на територію Росії, тому зі сторони правозахисників я не стикався з такою думкою. Сподіваюся, що цього не станеться. Однак люди можуть казати все, що думають. Вони мають на це повне право.
Урочисте вручення нагород відбудеться 10 грудня у Швеції.
Дар'я Юр'єва