Керівник Управління у справах ветеранів і жертв репресій Польщі Ян Юзеф Каспшик зазначив, що відзначення 80-ї річниці Замойського повстання, яке спалахнуло наприкінці листопада 1942 року, відновлює пам’ять про цю подію та її обставини.
«Повстання тривало майже рік і було опором Польської підпільної держави німецькій політиці», — сказав в інтерв’ю для Радіоінформаційного агентства Ян Юзеф Каспшик, наголосивши на тому, що «політика німецької держави проводилася свідомо, організовано та планово щодо завойованих польських територій».
«Панівна раса — бо так себе називали німці — вірила, що завжди і все зможе робити з поляками, з підкореними народами. Польський опір показав, що ні, що тут Польща і тут живе польський дух. І хоч Польща не мала власної незалежної держави, бо була завойована німцями, ця країна ніколи не дозволяла її принизити та повністю знищити».
Керівник Управління у справах ветеранів і жертв репресій нагадав, що у тамті часи було переселено 110 тисяч осіб — з них повернулася лише половина. 20 відсотків людей було вбито в концтаборах.
«Драматична доля торкнулася особливо дітей із Замойського краю», — підкреслив Ян Юзеф Каспшик.
«Доля 30 тисяч дітей, яких забрали у батьків, та яких потім жорстоко германізували у німецьких родинах, у родинах СС-івців. Їхню особистість стирали. Батьки часто не могли знайти своїх дітей після війни навіть за допомогою Червоного Хреста».
Замойське повстання було найбільшим територіальним актом організованого опору поляків, які зі зброєю в руках виступили проти злочинної політики німецького Третього Рейху.
IAR/Х.П.