Тортури, психологічне насильство та примусова русифікація — так розповідає про поведінку росіян щодо українських військових маріупольський воїн територіальної оборони Геннадій Старченко.
В інтерв’ю Польському радіо чоловік розповідає подробиці свого перебування в російському полоні, яке в його випадку тривало з середини травня майже до кінця жовтня.
Раніше, з 24 лютого 2022 року, він захищав своє місто. Як наголошує Геннадій, хоча війна почалася в 2014 році, і Маріуполь вже тоді був об'єктом атак, вторгнення такого масштабу не очікувалося. Геннадій Старченко наголосив, що його місто зазнало справжньої руйнації.
«Якщо на землі є пекло, то це був Маріуполь. Я уявляв, як воно розіб'є моє серце, як моє серце згорить. Люди просто ходили і нічого не відчували, як зомбі. Це було справді як у фільмі жахів. Все навколо руйнується, все зруйновано, і люди нічого не відчувають, вони просто шукають їжу і воду. Це дуже, дуже важко», — сказав він.
Геннадій Старченко, як один із захисників комплексу «Азовсталь», у середині травня потрапив у російський полон. Спочатку він пройшов через табір в Оленівці на окупованій території Донбасу.
«Росіяни прямо сказали: Женевська конвенція тут не діє (...) Була двоповерхова казарма 78 — місткість 220 осіб. Нас там було 575, повне перевантаження, люди спали на підлозі. не на ліжках, це навіть гірше концтабору», — сказав український військовий.
Потім співрозмовника Польського радіо перевезли до російського Таганрога, що на Азовському морі. Уже в перші дні Геннадія Старченка відправили в карцер. «Кімната півтора на два метри. Вікна немає, бо заґратовано, а кімната як підвал. Я там п'ять днів пробув. Я одразу зрозумів, як до нас ставитимуться. Вранці нам дали штуки білого і чорного хліба, вареної квашеної капусти, вона була така кисла, що не можна було їсти», — згадував він.
Геннадій Старченко зазначив, що фізичні тортури супроводжувалися психологічним насильством. Українські військовополонені проводили стоячи по 16 годин на добу, їм доводилося робити кілька десятків віджимань і присідань, все це супроводжувалося прослуховуванням і примусовим співом російського гімну. Крім того, росіяни вимушували давати викривальні свідчення.
«Вони намагалися змусити нас сказати, що ми виходимо з українського громадянства, підтвердити, що ми були свідками загибелі мирних жителів, або що ми самі вбивали мирних жителів. Нас ставили до стіни, били об стіну, казали нам розставити ноги на ширині плечей і тримати руки вивернутими назовні і знову нас били, ногами, гумовими кийками. Фізичним насильством хотіли змусити підтвердити все, що вони хочуть», — повідомив військовий.
Геннадій Старченко також перебував у колоніях у Каменську, Шахтинську та Курську. І в останньому місті була надія на обмін, адже тоді українські військовополонені отримували документи для заповнення, які вказували на можливість вийти на волю.
Сьогодні мрія маріупольського бійця — повернутися у своє місто та відбудувати його.
«Я не сумніваюся, що ми — українці і українська армія — повернемося у вільне місто Маріуполь. Таких, як я, є багато людей, які хочуть відбудувати Маріуполь і вдихнути в нього життя. Незважаючи на те, що багато наших побратимів загинуло, ми хочемо, щоб Маріуполь жив і ростив дітей і онуків», — запевнив він.
Геннадій Старченко додав, що прибув до Польщі з місією висловити щиру подяку за прийом українців.
«Також хочу розповісти нашу історію і попросити допомогти в порятунку інших бійців, які перебувають у полоні», – сказав військовий з Маріуполя. За його словами, йдеться про 4-5 тисяч військовослужбовців, які ув'язнені в Росії.
«Їх необхідно якомога швидше врятувати», — закликав Геннадій Старченко.
IAR/В.Г.