Доктор Себастьян Розенбаум з Інституту національної пам’яті в Катовицях назвав катастрофічними наслідки переходу Червоної армії через Верхню Сілезію 78 років тому.
У річницю найкривавіших подій Мєховицької різанини газета Dziennik Zachodni нагадує, що лише в Мєховицях — нинішньому районі Битома — між 25 і 28 січня 1945 року понад 380 мирних жителів — чоловіків, жінок, дітей і людей похилого віку загинули від рук совєтів.
Себастьян Розенбаум розповідає, що солдати червоної армії з особливою жорстокістю поводилися з тією частиною Верхньої Сілезії, яка до війни входила до складу Третього рейху.
«Не забуваймо, що Верхня Сілезія до 1939 року була поділена Катовиці були в Польщі, а Битом, Ополе, інші міста належали Третьому рейху. Коли червона армія зайшла на ці землі, для червоноармійців, для совєтів — це територія Рейху, тобто вони вважали, що можна чинити ті самі злочини, які німецька армія чинила на території союзу, і вони ці злочини вчиняли».
Історик зазначив, що на цих територіях росіяни діяли зі сліпою агресією, руйнуючи інфраструктуру, будівлі, вчиняючи звірства проти мирного населення.
«Почалася хвиля вбивств, ґвалтувань, підпалів, знищень, крадіжок, грабежів, які охопили всю територію цієї донімецької території Верхньої Сілезії. Ці землі плюндровано, людей вбивали. Гинуть сотні людей. Вчиняються різанини — такі як в Мєховицях, районі Битома, де червоноармійці за кілька годин вбили близько 300 цивільних осіб, яких виловлювали та страчували без жодних звинувачень».
Радянська влада особливо жорстоко ставилася до інвалідів, вважаючи їх інвалідами війни, хоча багато з них були шахтарями на пенсії. Червоноармійці вбивали німців, сілезців, а також примусових робітників: поляків з генерал-губернаторства. У Мєховицях першою жертвою, застреленою радянськими солдатами, був Вінцентій Бобер, робітник, який вийшов з будинку.
Інститут національної пам’яті наголошує, що доказом радянської ненависті були написи, зроблені білою олійною фарбою: «Смерть німецьким загарбникам» і «Ми покінчимо з ворогом у його лігві».
Впродовж багатьох років ці написи неможливо було видалити. Після першої хвилі радянська влада приступила до планомірного, систематичного знищення Верхньої Сілезії — її інфраструктури та населення. Вони вивезли на примусові роботи до СРСР понад 40 тис. осіб, переважно чоловіків. Третина з них загинула.
IAR/В.Г.