Виставу за мотивами епічного театрального твору про жінок, війну, переміщення та опір «(beyond) Doomsday Scrolling» представляє в Нью-Йорку театральна група AnomalousCo. Вистава містить мотиви Варшавського повстання та вторгнення в Україну.
«Жінки, які відчувають наслідки війни по всьому світу — і в різний час — збираються разом в епічному кабаре-шоу в новому багатомовному творі феміністської групи AnomalousCo. У акторському складі – акторки з України, Польщі, Ісландії, Грузії, Молдови, Росії, Шотландії, Італії та Куби», — так журнал «Time Out» розповідає про спектакль у HERE Arts Center на Мангеттені.
Дія відбувається в уявному театрі, який прихистив жінок із різних куточків світу та в різні часи, які тікають від воєн. У виставі беруть участь 12 жінок і один чоловік. Їх супроводжує гурт під керівництвом української артистки Лесі Верби.
«(beyond) Doomsday Scrolling» розповідає про один день із життя 12 жінок, які ховаються в театрі – мікросвіті міжкультурного конфлікту та дружби. Перформанс завершується акцією спротиву, натякаючи на глобальну спадщину феміністичного мистецького активізму», — резюмують творці свій проєкт під керівництвом режисерки Кетрін Медерос Сисоєвої.
Роль учасниці Варшавського повстання виконує Вероніка Х. Возняк, яка живе в Нью-Йорку. Вона також є співавторкою тексту.
Вона розповіла Польському пресовому агентству, що давно цікавиться Польщею міжвоєнного періоду та трагедією Варшавського повстання. У сценах, де вона грає, використовує поезію Анни Свірщинської із збірки віршів «Я будувала барикаду». Музичні композиції були натхненні альбомом «Варшавське повстання» Лао Че.
«Обличчя молодих повстанців на фотографіях, у кіноархівах, їхні історії, записані в багатьох книжках і на клаптиках паперу нами самими (деякі збереглися донині) — незабутні. Я хочу прорватися крізь суперечливий героїзм, який є частиною польської ідентичності, і показати людям душу молодої людини, любові якої світ не заслуговує», — сказала Вероніка Возняк.
Режисерка вистави вказує на жах і шок після російського вторгнення в Україну та жах, спричинений циклічністю воєн у світі. Звертає увагу на почуття безпорадності, яке росте.
«Я розлючена як жінка через жахливий вплив війни на жінок. Мене, як жінку, розлютило те, як красномовні, пристрасні крики жінок продовжують не помічати, стирати та придушувати на міжнародному рівні», — сказала режисерка Кетрін Медерос Сисоєва.
РАР/С.Ч.