«Німеччина впродовж довгого часу мала проблему із переслідуванням нацистських злочинців. Одразу після війни колишні опоненти воєнного часу робили це за неї – і так (для Німеччини, – ред.), це також було зручно, тому що їм не доводилося власноруч цим займатися», – говорить в інтерв’ю для Польського прес-агентства (PAP) німецький історик, професор Стефан Ленштадт з Університету Туро в німецькій столиці. Інститут Пілєцького в Берліні цього тижня організував дискусію, присвячену книзі Філіпа Ґаньчака «Ян Сен і покарання за злочини в Аушвіці» (нім. «Jan Sehn und die Ahndung der Verbrechen von Auschwitz»).
Ян Сен має таке ж значення для правового врегулювання нацистських злочинів у Польщі, як Фріц Бауер у Федеративній Республіці Німеччина. Сен був рушійною силою законного покарання німецьких злочинів у Польщі. Як голова Окружної комісії з розслідування нацистських злочинів у Кракові він допитував багатьох екстрадованих до Польщі націонал-соціалістів, зокрема, Амона Ґете, Рудольфа Гесса та Марію Мандль, – нагадують у берлінському відділенні Інституту Пілєцького.
У франкфуртському судовому процесі в справі Аушвіц Ян Сен відіграв важливу роль, оскільки завдяки його посередництву міг відбутися внутрішній огляд концтабору та було відправлено судову делегацію на місце злочину, що було незвично в політичному житті в часи Холодної війни.
В огляді, опублікованому Sueddeutsche Zeitung (SZ) професор Ленштадт, який займається вивченням Голокосту та юдаїки в Університеті Туро в Берліні, зазначив, що книга Ґаньчака, нещодавно видана в Німеччині, є «ретельно реконструйованим і дуже читабельним» описом життя Яна Сена. З 1945 року Сен «підштовхував комплексні розслідування жорстоких націонал-соціалістичних злочинів. Цей ранній початок та високопрофесійна робота (...) зумовили те, що донині найбільшу кількість німецьких злочинців було засуджено в Польщі, а не в Німеччині», – зазначив Стефан Ленштад на сторінках Sueddeutsche Zeitung.
На запитання Польського прес-агентства, чому так багато німецьких злочинців уникли справедливого покарання у своїй країні, науковець сказав, що Німеччина впродовж довгого часу мала проблему із переслідуванням нацистських злочинців.
«Одразу після війни колишні опоненти воєнного часу робили це за неї – і так (для Німеччини, – ред.), це також було зручно, тому що їм не доводилося власноруч цим займатися. У Німеччині судили лише тих злочинців, які до 1939 року переслідували інших німців – це була суто німецька справа», – зазначив професор.
PAP/Х.П.