Найважливішим досягненням папи римського Івана Павла ІІ було не просто сприяння падінню комунізму, а й здійснення змін без кровопролиття, — зазначив отець, професор Пьотр Мазуркєвич із Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві. Він наголосив, що заслуги папи дозволяють називати його «великим».
Іван Павло ІІ помер 18 років тому, 2 квітня 2005 року у Ватикані. Йому було 84 роки. З перших днів він отримав прізвисько «Великий».
«В історії Католицької Церкви його отримували лише два Папи — Лев І, який помер 10 листопада 461 року, та Григорій І, який помер 12 березня 604 року. Бенедикт XVI нагадав, що прізвисько “Великий” пов’язане із заслугами в політичній сфері, які мали релігійне підґрунтя та значення для християнства та Церкви. Йдеться про ситуації, коли політичні успіхи відкривають щось про таємницю Бога. У випадку Івана Павла ІІ подія, яка відповідає цим критеріям, є роль, яку він відіграв у падінні комунізму", — сказав PAP о. проф. Мазуркєвич.
Політолог звернув увагу на те, що папа одразу після обрання на престол св. Петра в 1978 році заявив західноєвропейським політикам, що Ялтинська система є перехідною. Багато з них були переконані, що політичну систему може змінити лише нова світова війна. Тому вони дивилися на папу римського як на того, хто може призвести до ризику збройного конфлікту в його завзятті змінити наявний порядок у Європі», — пояснив професор Мазуркєвич.
Він нагадав, що суть східної політики Ватикану, т. зв ostpolitik полягав у підтримці відносин з комуністичними урядами для забезпечення свободи віросповідання.
«Іван Павло ІІ, чудово знаючи реалії співпраці з комуністами, зосередився на євангелізації. Тож він спілкувався не з комуністичною владою, а з людьми, що ми спостерігали під час його паломництв на батьківщину. Результатом візиту в 1979 році були, серед іншого, страйки 1980 року. Символічним вираженням цього став вигляд огорожі Ґданської корабельні, де поруч із зображенням Ісуса Милосердного та Матері Божої Ченстоховської були зображення Івана Павла ІІ», — зазначив о. проф. Мазуркєвич.
Він підкреслив, що «найважливішим досягненням Папи був не сам внесок у падіння комунізму, бо це, ймовірно, все одно сталося б за кілька десятиліть, бо це була неефективна система, а те, що зміни відбулися без кровопролиття, без чергової світової війни».
PAP/Т.А.
