83 роки тому, в ніч з 12 на 13 квітня 1940 року, почалася друга — з чотирьох — масова депортація польського населення углиб Радянського Союзу, що охоплювала родини військовополонених із трьох спецтаборів — Козельська, Старобільська та Осташкова, а також родичів політв’язнів, ув’язнених у тюрмах Західної України та Білорусі. Депортували також родини військових, які втекли за кордон.
За даними НКВС, під час другої депортації поляків углиб СРСР було відправлено близько 61 тисяч осіб, переважно до Казахстану. Більшість депортованих, аж 80 відсотків, становили жінки та діти. На місці прибуття на людей чекали рабська праця, голод і хвороби. Смертність серед депортованих була дуже високою. Лише одиницям вдалося вижити та повернутися після війни до Польщі.
Водночас, з квітня по травень 1940 року совєти вбили майже 22 тисячі поляків, які потрапили в полон після радянської агресії проти Польщі у вересні 1939 року — це був Катинський розстріл.
«Забирали, арештовували та висилали всіх дружин та інших членів родин наших офіцерів, яких розстрілювали тоді в Катині», — розповів Мєчислав Поґодзінський з варшавського відділу Товариства сибіряків, якому було 11 років, коли його разом із усією родиною вислали до Сибіру.
Про те, як радянські солдати почали жорстоку депортацію у ніч з 12 на 13 квітня 1940 року згадав також і Мірослав Пославський, якому тоді було вісім років.
«Близько 2:00-3:00 ночі стук у двері. До нас заходять співробітник НКВС і двоє білорусів. Вони обшукують житло та кажуть пакувати речі. Пригадую, як моя мама сіла і говорить цьому співробітнику НКВС: "Візьміть, вбийте їх, я звідси не піду"», — додав чоловік.
Депортовані мали право забрати з собою одяг, посуд, харчі, техніку невеликого розміру, гроші та цінності, не більше 500 кілограмів на сім'ю.
На практиці, однак, офіцер НКВС, який керував операцією, давав лише кілька хвилин, щоби людина взяла стільки речей, скільки вона була в змозі винести.
На схід людей везли у вагонах по 30-60 осіб. У дорозі не вистачало їжі та води, розповсюджувалися хвороби, особливо серед дітей. Подорож у таких умовах тривала кілька тижнів.
IAR/Х.П.