Понад 30 священиків було вбито під час Катинського розстрілу співробітниками НКВД, нагадує історик Патрик Плескот. У Сеймі триває конференція «Катинські капелани», організована Інститутом національної пам’яті напередодні 80-ї річниці розкриття Катинського розстрілу. У ній беруть участь історики, які спеціалізуються на темі радянських злочинів проти поляків під час Другої світової війни.
Патрик Плескот пояснює, що Червона армія, увійшовши до Польщі у 1939 році, заарештовувала не лише польських офіцерів, поліцейських, державних чиновників, а й священнослужителів, яких спіткала трагічна доля навесні 1940 року. «Мова йде про капеланів, які були в’язнями таборів для військовополонених, а потім були вбиті радянською владою і кинуті в ями смерті. Дуже різні люди, різних поколінь, їх об’єднувало одне: у таборах для польських офіцерів вони намагалися забезпечити військовополонених не лише католиків, тому що до цих таборів також кидали православних і греко-католиків, був там також головний рабин Війська Польського», — розповідає історик.
Патрик Плескот пояснює, що більшість священиків, убитих під час Катинського розстрілу, були військовими капеланами, а в таборах радянська влада до них ставилася винятково. «Радянська влада робила все, щоб викорінити будь-які прояви релігійного життя в таборах для військовополонених, тому священиків розглядали як особливу групу загрози, яку потрібно нейтралізувати. Можна сказати, що зі священиками було гірше: їх шукали та особливо стерегли радянські кати», — пояснює історик.
А під час конференції науковці також обговорюють долі священнослужителів, які зберегли пам’ять про Катинський розстріл, зокрема ксьондза Здзіслава Пешковського та ксьондза Стефана Нєдзєляка.
Конференція відбувається напередодні Дня пам’яті жертв Катинського розстрілу, під час якого співробітники НКВД за наказом Сталіна та вищої влади Радянського Союзу в квітні та травні 1940 року вбили пострілом у потилицю майже 22 000 поляків, взятих у полон у вересні 1939 року. Серед них було близько 14 500 військовополонених — офіцерів і поліцейських — із таборів і понад 7 000 в’язнів, заарештованих на окупованих «совєтами» територіях. Тіла безіменно ховали в ямах смерті, щоб їх ніколи не знайшли.
IAR/С.Ч.