Минув 81 рік від першої колективної втечі з німецького табору смерті Аушвіц-Біркенау. 10 червня 1942 року близько 50 в'язнів здійснили спробу звільнитися — вдалося це зробити лише дев'ятьом. Під час втечі, а також внаслідок помсти німців, загинуло близько 380 осіб.
Приводом для планування колективної втечі стала загроза неминучої смерті.
До групи з дев'яти в'язнів, яким вдалося опинитися на свободі, входили: Єжи Лахецький, Зенон Пєрніковський, Алєксандр Бучинський, Ян Лясковський, Юзеф Трачик, Тадеуш Хрусціцький, Юзеф Памров, Єуґеніуш Сточевський та Август Ковальчик. Після війни останній був актором і режисером, багаторічним віцеголовою Товариства опіки Освенціма та очільником Національної ради Польського союзу жертв нацизму.
Через роки в архівному інтерв’ю Польському радіо Август Ковальчик (помер у 2012 році) згадував драматичні обставини своєї втечі. За планом, це мало відбутися після сигналу про закінчення робіт з будівництва дренажної канави в Біркенау.
«Немов свисток, я зібрався о пів на шосту, подивився на колег. Знаю, що в моїй групі було 13 осіб. Дивлюсь на колег: вони одягнені, я йду по лопату. На мене націлена гвинтівка. У цей момент вибіг товариш, тож той (німець, – ред.) побіг за ним. Він зрозумів, що це втеча. Тож я кинув лопату. Переді мною ліс, і від дамби побіг найкоротшим шляхом до кущів», — говорив чоловік.
У 2007 році під час конференції, організованої Інститутом національної пам’яті, Август Ковальчик підкреслював, що кожен день, проведений у таборі Аушвіц, був пеклом.
За п'ять років функціонування німецького концтабору Аушвіц-Біркенау спробу втечі здійснили 928 в'язнів. Серед них найбільшу групу становили поляки — їх було 439, з них — 11 жінок. Вдалося втекти щонайменше 196 людям.
IAR/Х.П.