У столиці Литовської Республіки презентували книгу під назвою «Вільняни, свідки Катині, емігранти. Станіслав Свянєвич і Юзеф Мацкєвич». З цієї нагоди Польський інститут у Вільнюсі організував також дискусію. Видання є колективною працею під редакцією журналістки Ілони Лєвандовської та Анджея Пукшти, політолога з Університету Вітовта Великого в Каунасі.
Як повідомляє кореспондент Польського радіо Каміль Залєвський, робота над книгою розпочалася після наукової конференції, що відбулася у Вільнюсі два роки тому з нагоди 120-річчя від дня народження Юзефа Мацкєвича та 25-річчя від дня смерті Станіслава Свянєвича.
«Ця книга містить теми, запропоновані авторами доповідей, часом це дуже захоплива та збагачувальна інформація. Тішуся, що знайшлося місце розповісти про Ідалію Жиловську, доньку Мацкєвича, яка, треба визнати, ніколи не мала можливості, скажімо, відчути досягнення свого батька. Мацкєвич дійсно належав до менш щасливих письменників, однак, його дочка була ще нещасніша через дуже важкі умови життя», — поділилася з Польським радіо Ілона Лєвандовська.
Як підкреслила редакторка, якщо постать письменника і журналіста Юзефа Мацкєвича досить відома, то про Станіслава Свянєвича мало хто знає.
За словами Ілони Лєвандовської, нагадування про трагедію Катині є актуальними у світлі сьогоднішніх подій.
«Ми говоримо про цю книгу в той час, коли воєнні злочини в нашому регіоні, як могло колись здаватися, відійшли у минуле... Однак, як виявилося, теми, які обговорювали Мацкєвич і Свянєвич, можуть бути знову актуальними», — додала співрозмовниця Польського радіо.
Директорка Польського інституту у Вільнюсі Дорота Мамай, зі свого боку, зазначає, що досвід як Юзефа Мацкєвича, так і Станіслава Свянєвича показує, що попри час росіяни не змінили своїх методів.
IAR/Х.П.