У Варшаві вшанували пам’ять євреїв, яких змусили покинути Польщу 1968 року. Урочисті заходи відбулися перед будинком Ґданського залізничного вокзалу, звідки 56 років тому кільканадцять тисяч євреїв виїхало з Польщі, до чого їх змусила комуністична влада.
Причиною антисемітських переслідувань єврейського населення стали протести студентів після заборони виставляти в Національному театрі драму Адама Міцкєвича «Дзяди». Демонстрації 1968 року почалися у Варшавському університеті й охопили всю Польщу. Комуністична влада звинуватила в організації заворушень, зокрема, єврейських студентів та інтелігентські середовища.
Під час урочистого заходу біля пам’ятної дошки, присвяченої євреям, які вимушено емігрували, віцепрезидентка Варшави Альдона Махновська-Ґура наголосила, що пам’ять про цю трагедію — це наш обов’язок: «Бо це елемент нашої історії, з яким ми мусимо справитися і наступним поколінням, молодим людям, які не можуть цього пам’ятати, допомогти дізнатися, якою була правда, якими були наслідки. І щоб ми завжди пам’ятали, бо ненависть, дискримінація, антисемітизм — це речі, які є у нашому щоденному житті».
Засновниця та очільниця Фонду «Шалом», ініціаторка встановлення меморіальної дошки на будинку Ґданського вокзалу Ґолда Тенцер наголосила, що для неї пам’ять про березень 1968 року дуже болюча: «Березень — це для мене величезний біль. Пам’ятаю, коли я проводила всіх своїх друзів із Фабричного вокзалу в місті Лодзь і ми їхали сюди, на Ґданський вокзал. Мої друзі тепер розсіяні по всьому світу. Кожна родина зазнала втрат. Найгірше було з нашими батьками, які 20 років після війни наче заново почали життя і знову мусили пакуватися».
У врочистих заходах взяли участь мешканці Варшави. Комуністична влада 1968 року змусила до виїзду з Польщі приблизно 15 тисяч євреїв. Також затримано було понад дві з половиною тисячі учасників протестів і кільканадцять тисяч студентів відраховано з вишів. Роботу втратили викладачі, які підтримали студентські протести.
IAR/Н.Б.