Життя в Києві порівняно нормальне, але це лише видимість, — каже настоятель місцевих домініканців в інтерв’ю Польському радіо. Отець Ярослав Кравець зазначає, що бойові дії точаться переважно на сході та півдні, але небезпечно й у Києві. Про війну нагадує регулярне виття сирен тривоги:
«Якщо порахувати загальний час сирен тривог від початку війни, то це буде приблизно 50 днів. Є люди, котрі це ігнорують, є й люди, котрі дуже важко це переживають, змушені сходити на станцію метро... Кожен має індивідуальну здатність справлятися зі стресом чи загрозою».
Про жахи війни отцю Ярославу Кравцю розповідають самі українці. Домініканець згадує розмову з жінкою, яка прийшла до нього по допомогу:
«За мить вона додала, що вже вдруге втікає від війни. На початку, в 2014 році, з Донбасу. Але вже тут, на Київщині, якось влаштувала своє життя. Але знову прийшла війна. І тоді я усвідомив: „Господи, яка ж це трагедія людини, яка протягом 10 років вдруге позбавлена дому, свого місця вкорінення”».
Для отця Ярослава Кравця важливим і радісним моментом, коли він міг зітхнути з полегшенням, був той, коли він уперше після початку війни побачив дітей на ігровому майданчику та на вулицях.
Отець Ярослав Кравець каже, що після понад двох років війни не бачить в українцях змирення та додає: «Вони розуміють, що скласти зброю і здатися росії, — не означає мир».
IAR/Т.А.