Колишній прем’єр-міністр Єжи Бузек в інтерв’ю Польському радіо згадує складні переговори перед вступом до Європейського Союзу:
«Вони також стосувалися наших наступників, які вели переговори останній рік. Попередньо ми провели переговори з урядом, який я очолював, а міністр Коляковський був головою переговорної групи, ми сформулювали цілі та сфери переговорів і більшість із них закрили. Ми дуже жорстко домовлялися, тому що могли собі дозволити такі переговори. Я представляв уряд, який був на 100 відсотків був солідарним, і не було сумнівів, що ми хочемо приєднатися до Європейського Союзу».
Професор Лєшек Бальцерович звертає увагу на стрімкий розвиток Польщі після 1989 року та її наступне входження до структур ЄС:
«Польща, порівняно з іншими країнами Європи, швидко надолужила втрачений через погану систему час — соціалізм, який панував до 1989 року, і це було в основному через внутрішню політику розвитку, в тому числі економічну. У свою чергу, ми повинні дивитися на внесок ЄС у розвиток Польщі в цілому, і тоді ми побачимо, що набагато краще бути в ЄС і використовувати, серед іншого, кошти ЄС, ніж бути поза його межами».
Колишній прем’єр-міністр Ян Кшиштоф Бєлєцький підкреслює, що 20 років перебування Польщі в ЄС були періодом розвитку:
«Я переконаний, що ніхто насправді не очікував, що членство і нова геополітична ситуація дадуть Польщі такий великий поштовх і відкриють для нас такі можливості».
Процес вступу Польщі до ЄС, включаючи переговори, тривав майже 15 років. Його кульмінацією стало підписання у квітні 2003 року в Афінах Договору про приєднання. Через два місяці після підписання договору на референдумі було прийнято рішення про вступ Польщі до Європейського Союзу. «За» проголосували 77,5 відсотка виборців.
23 липня 2003 року Договір про приєднання був ратифікований президентом Алєксандром Квасьнєвським, що означало остаточне прийняття документу Польщею. 1 травня 2004 року Польща стала повноправним членом Європейського Союзу.
IAR/Т.А.