Російський політолог Андрєй Баунов у публікації аналітичного Центру Карнеґі вважає, що обмін політв'язнів на російських агентів не означає розрядки у відносинах із Заходом. За словами Баунова, росії не байдужі практики холодної війни, яку він вважає вершиною могутності СРСР.
Сам факт обміну «жодним чином не призводить ні до інтенсифікації контактів, ні до розслаблення відносин», — пише Баунов у статті. Він описує цю подію як «своєрідний обмін полоненими», який є «самою по собі ізольованою операцією» і не обов’язково віщує прагнення до миру.
Баунов нагадує, що це був найбільший обмін з часів холодної війни, що звучить небезпечно «лише для тих, хто боїться холодної війни». Влада в Москві до таких не відноситься, зазначає він.
«Таке порівняння (...) лестить Москві: холодна війна — це вершина геополітичної могутності СРСР і його глобальної сили. Це біполярний світ, де росія була одним із полюсів. Все, що нагадує холодну війну в нинішній ситуації, в якій опинилася росія, це не втрата досягнень, а повернення до минулого піку», — пише Баунов.
Згідно з цим міркуванням, «якщо росія повернулася до практик із часів найбільшої напруги холодної війни, а Захід бере участь у цих практиках, це означає, що повернення її втраченого глобального значення також неминуче», пояснює експерт. Контакти «як під час холодної війни» свідчать про «міжнародний престиж і стійкість режиму», а якби були натяки на потепління відносин, це нагадувало б періоди розрядки, а в очах Москви «розрядка — це слабкість, здача позицій», — пояснює Баунов.
Він наголошує, що для Москви «будь-яка співпраця із Заходом цінна» як підтвердження «багаторазово повторюваної тези про те, що росію не можна ізолювати, навіть коли вона воює».
Ця теза передбачає, що «Захід обов’язково повернеться до прагматичної, практичної співпраці» з Москвою.
Баунов також нагадує, що, «з точки зору російського режиму, яка транслюється назовні», але частково випливає з його внутрішнього переконання, «росія веде війну не з Україною, а із Заходом на українській території».
PAP/В.Г.
