Минулі весна й літо пройшли під знаком пожеж і диверсій у Європі. Тривають підпали й диверсії в Україні, які здійснюють зовсім не фахові диверсанти, а звичайні собі користувачі Інтернету.
Я спробувала з’ясувати, що ж такого особливого у цих звичайних собі користувачів інтернету, що вони стають диверсантами. От ми з вами не стаємо, а вони стають. Це ж чому? Також я з’ясовувала, які механізми такого, на жаль, дуже результативного вербування.
Наприкінці травня у ЗМІ звучало інтерв’ю директорки Програми трансатлантичної безпеки в Центрі нової американської безпеки Андреа Кендалл-Тейлор, яка чітко вказала на організаторів і замовників диверсій у Європі, а також їхню мету. «Росіяни хочуть перенести війну в Європу, але вони не хочуть війни з НАТО», — сказала директорка Програми трансатлантичної безпеки.
«Хоча ці дії можуть здатися випадковими, американські та європейські чиновники з питань безпеки кажуть, що вони є частиною узгоджених зусиль росії, спрямованих на те, щоб уповільнити передачу зброї Києву і створити видимість зростання європейської опозиції до підтримки України. За словами посадовців, цією кампанією керує військова розвідка росії — ГРУ», — повідомляло тоді видання The New York Times.
Підпали або спроби підпалів широкого спектра об'єктів, серед яких склад в Англії, лакофарбовий завод і величезний ринок у Польщі, житлові будинки в Латвії, магазин IKEA в Литві. Були й підпали приватних будинків бізнесменів, причетних до виробництва зброї для України та військової допомоги, підпали приватних суден у Хорватії. Зрештою, не лише підпали, а й інші диверсії: руйнування залізничних колій, спроба підпалу приватного музею окупації Латвії чи знищення інших об’єктів інфраструктури.
У липні 2024 року ЦРУ заявило про плани росіян вбити генерального директора збройного концерну Rheinmetall Арміна Паппергера, через що низка оборонних компаній Німеччини вирішила переглянути заходи безпеки.
24 серпня 2024 року в аеропорту Парижа, як повідомляє французький канал новин, заарештували засновника месенджера «Телеграм» Павла Дурова.
Весна й літо й вересень... 7 вересня у спільній статті для Financial Times очільник британської служби розвідки МІ-6 Річард Мур та голова американського ЦРУ Білл Бернс заявили про «безрозсудну диверсійну кампанію» з боку росії по всій території Європи. Посадовці заявили, що світовий порядок перебуває під найсерйознішою загрозою з часів Холодної війни через російські диверсії.
Я запитала фахівців про механізм вербування таких агентів. У професійній діяльності мені теж доводиться використовувати телеграм, але я жодного разу не потрапляла на пропозиції якоїсь такої роботи або — що теж цілком можливо — не звертала на них уваги, гортаючи або видаляючи автоматично як інформаційне сміття чи спам. У будь-якому випадку, до мене такі пропозиції не доходять, а до майбутніх диверсантів доходять. Як?
Доктор Міхал Марек, керівник групи аналізу зовнішніх загроз NASK, вважає, що російськомовні користувачі телеграму є саме тими, кого російські спецслужби розраховують завербувати як диверсантів.
М.М.: Насамперед нове явище, можливо, не масове, але насправді у досить серйозних масштабах, тобто спроби російської сторони залучити до співпраці осіб, які проживають у Польщі, через соціальні мережі, особливо через телеграм. І це стосується не лише громадян Республіки Польща, але також важко сказати, більшою чи меншою мірою, насамперед російськомовних громадян інших країн, тобто українців, білорусів, росіян, які живуть тут, у них російська сторона особливо зацікавлена.
Використання телеграму — абсолютно логічне, бо телеграмом користуються насамперед російськомовні, тому саме ця платформа насамперед використовується для впливу на них і для спроб вербування.
І тут достатньо, щоб особа, яка регулярно користується телеграмом, просто потрапила не на той канал, де отримала, наприклад, цікаву пропозицію роботи, зацікавилася нею, налагодила тісніший контакт із особою, яка, наприклад, пропонує дуже вигідні фінансові умови для роботи, яка фактично не вимагає жодних серйозних зобов’язань. А пізніше, з часом, тут уже з’явиться пропозиція або щодо диверсійної діяльності, або просто надання інформації про рух залізничного транспорту, різних явищ, які стосуються соціально-політичного життя, або військового аспекту функціонування польської держави. Тому тут потрібно звертати увагу особливо російськомовних осіб, які користуються телеграмом, щоб вони були пильними, бо те, що здається просто невинною розмовою або просто цікавою пропозицією роботи, може закінчитися спробою вербування. Сподіваймося, що воно буде невдалим, що усвідомлення цих загроз може бути тим фактором, який насторожить таку людину в потрібний момент і вкаже, що їй треба відхилити цю пропозицію, бо ця пропозиція просто закінчиться для неї трагічно.
Звичайно, не лише російськомовні можуть піддаватися вербуванню, як каже доктор Марек. І не лише через телеграм. У західному світі набагато популярніші тік-ток та інстаграм, через які масово поширюється дезінформація та пропаганда, зокрема й російська. Геймерські чати також можуть бути таким інструментом.
М.М.: Цей тип діяльності відбувається через багато інших платформ соціальних мереж, а також через чати, якими користуються, наприклад, геймери, які проводять багато часу за комп’ютерними іграми онлайн і під час гри ще спілкуються в чатах. Тож під час розмов там також може бути спроба вербування.
Варто пам’ятати, що російська сторона також активна в Польщі, і є громадяни Республіки Польща, які також можуть і, ймовірно, проводять таку діяльність через спілкування в межах зустрічей ультраправих чи, де-факто, проросійських кіл. Можуть бути подібні пропозиції в більш завуальованій чи більш прямій формі, комплексні. Тож тут ця діяльність здійснюється багатоаспектно, багатовекторно. Водночас як у Німеччині, так і у Великій Британії телеграм може й не популярний для всього суспільства, але використовується, зокрема в Німеччині, саме російськомовною спільнотою, особливо громадянами Німеччини, які є етнічними росіянами.
Тому знову ж таки, механізм, який використовується в Польщі, часто тиражується в інших напрямах. Тому ще раз звертаю увагу, що такі інструменти та канали використовують для такого типу діяльності.
Максим Сієр, аналітик фундації Infoops Polska, який вивчає когнітивні помилки та їхню роль в інформаційних і психологічних операціях росії нагадує, що російська дезінформація має розбудований багаторічний вимір, завдяки якому росія сформувала власну цільову аудиторію, з опорою на прихильників теорій масових змов.
М.С.: Тут ми торкаємося двох цікавих питань, окрім того, як це працює. У польській науці ще з часів поділу і того, як росія намагалася на нас вплинути, ми говоримо про механізми несуверенітету. Є чудова наукова книга з такою назвою, «Mechanizmy niesuwerenności», яку я щиро рекомендую.
Річ у тім, що росіяни ніколи не діють і не планують від учора на сьогодні. Насамперед протягом багатьох років відбувався цілий процес створення таких груп, сприйнятливих до російського наративу, їхньої пропаганди та дезінформації, тобто були спроби створити власних реципієнтів, які би некритично сприймали світ, який подають росіяни. Ось такі ці механізми несуверенітету, і для цього будувалися цілі мережі.
Ідеться про те, щоб певний реципієнт, назвімо його пан Х, був переконаний, що діючи супроти своєї держави, наприклад, польської, і виконуючи якийсь саботаж, наприклад, руйнуючи залізницю під поїздом із американською зброєю для України, щоб цей пан Х був переконаний, що він діє добросовісно і рятує польську державу. І через це довгими роками подається багато наративів, змішаних із теоріями змови, які показують світ, у якому за всім злом стоять трансатлантичні сили на чолі зі США. Про те, що Польща є, наприклад, несуверенною державою, несамостійною країною, що нами правлять якісь таємні єврейські змови, що наші політики, добрі чи погані, компетентні чи ні, це не цікаво, але що вони зовсім не поляки, а якісь привезені з-за кордону прислужники якогось там хазарського походження. Тож щоб цей пан Х чи група таких осіб, бо часто на цьому ґрунті створюються цілі антисистемні групи чи спільноти, у їхній свідомості були переконані, що вони насправді не зраджують країну, не шкодять їй, а, навпаки, рятують! Звідси багато таких закликів, що рятуймо нашу країну від іще однієї великої змови. І дуже часто росіяни, навіть пропонуючи цей тип наративу, не закликають — агов, любіть нас, бо ми такі круті чи ще якісь там, а навіть не згадуючи росію, а просто через цю систему акаунтів, часто навіть цілі екосистеми акаунтів, які дублюють інші акаунти, поширюють, і за ними стоять особи, які насправді створюють акаунти.
Максим Сієр підкреслює, що схожі механізми застосовуються щодо українського населення на окупованих територіях.
М.С.: Подібні механізми, але в незрівнянно більших масштабах, застосовуються щодо українського населення на окупованих територіях, тобто з 2014 року — на території всього Донбасу, а тепер і щодо населення Маріуполя та, на жаль, інших окупованих територій. Ми знаємо випадки чи витік інформації, коли люди в російських так званих фільтраційних таборах, так гарно названих, але краще не цитувати в ефірі, хто які муки там проходив, але ми знаємо випадки, коли людям у цих таборах інтенсивно промивали мізки, наприклад, втовкмачували інформацію, що Західна Україна вже давно в руках Польщі. Це також спроба розділити наші народи. Тож люди, після того, як вийшли з цих фільтраційних таборів, спочатку дзвонили, наприклад, до своєї родини на Західній Україні і питали, чи можна там говорити українською, чи платиш польськими злотими. На жаль, ці інструменти переконання використовувалися, а в відповідно побудованому людському когнітивному середовищі, тобто або в цих таборах, або в Інтернеті, де ми знаходимося довго-довго, бо ж це не триває від учора до сьогодні.
Це звичайний процес радикалізації, схожому процесу піддаються радикали й терористи з різних сторін. Він досить універсальний, лише має свої специфічні відхилення, чи ми говоримо про якийсь релігійний радикалізм, чи тут, наприклад, радикалізм ідентичності, чи радикалізм ідеологічний, коли йдеться про російську федерацію. І когнітивна особливість людини в подібному середовищі полягає в тому, що людина буде отримувати та сприймати реальність, яка їй тут представлена.
Відповідні пропагандистські телеграм-канали належним чином розрекламовані як антисистемні, де є найправдивіша правда, де немає цензури та багато іншого, вони ніби свободолюбні, але де-факто вони такими не є, бо тут ідеться про анархію, а не про свободу. Тож користуючись лише такими телеграм-джерелами, входячи у цей тип інформаційних екосистем і поглинаючи інформацію, яку нам там подають днями, тижнями, іноді роками, наша підсвідомість, а потім і наша свідомість насичується запрограмованим образом світу. Люди навчені не черпають інформацію з таких джерел, вони скоріше сприймають їх як джерела для дослідження або спостереження. Але люди ненавчені починають приймати цей образ світу, ну бо наші механізми створення думок, або, як вони називають це в росії, рефлексивного управління, ці механізми сприйнятливі. Немає людей, застрахованих від пропаганди чи дезінформації, є лише більш чи менш сприйнятливі до них.
Ок. Ось ти — не особа з критичною свідомістю, а ходячий продукт російської пропаганди... Ну або тобі капець, як потрібні гроші. Але як можна не розуміти, що якщо ти підпалив машину, то рано чи пізно потрапиш у в'язницю?
Професор Марек пояснює, що частіше вербування не відбувається прямо.
М.М.: По-перше, російська сторона проводить вербування не прямо чи грубо, а тут використовують різноманітні прийоми маніпулювання. Це робиться таким чином, щоб людина, яка зацікавилася й почала розмовляти, лише через тривалий час зорієнтувалася, до чого вона насправді причетна. Спочатку це приємна пропозиція роботи.
Спочатку російській стороні передається інформація, яка начебто не зовсім впливає на безпеку країни. Спочатку це щось невинне. Лише потім вони починають лавірувати десь на межі між зрадою державних інтересів і відсутністю цієї зради. І лише в наступному кроці, коли переступаєш ту межу, з якої немає повернення, розпочинаються більш жорсткі дії. Тим часом у російської сторони вже є компромат, матеріали, якими вона може шантажувати. Тож тут не все так зрозуміло, а особливо це не є зрозумілим для всіх.
Я все одно прагнула укласти хоч загальний портрет оцього завербованого (таки в чоловічому роді, бо хоча є інформація про вже затриманих поліцією чи спецслужбами жінках, але чоловіків, щонайменше викритих, таки більше). Тож який вік, який рівень освіти, соціальний і матеріальний статус, чи справді лише особи з проросійськими поглядами — з отієї підготовленої групи, про яку казав Максим Сієр? Є журналістські матеріали, де йдеться про молодих бідних мігрантів.
Міхал Марек погоджується, що така ймовірність існує.
М.М.: Фактично здається, що ці фактори відіграють ключову роль. По-перше, якщо хтось має ідеологічне підґрунтя для співпраці, то таку людину набагато легше завербувати, так? Проте, якщо у нас є особа, знову ж таки, наприклад, російськомовна, яка приїжджає до Польщі, яка мала якесь своє уявлення, але стикається з реальністю, яка не завжди така приваблива, як очікування: наприклад, їй важко знайти роботу, а умови життя не такі хороші, як вона очікувала. І тут з’являється можливість заробити легкі та швидкі гроші. Готовність до такої співпраці означає відкриття для подальшої прямої співпраці з російською стороною. Узагалі росіяни знають, що особи, з якими легше співпрацювати, — це мігранти. Ймовірно, ці люди не мають стабільної життєвої ситуації. Це люди, які тут просто будують своє життя заново, — у кожній країні, куди вони приїжджають. Тому цими людьми швидше зацікавиться російська сторона. Ми можемо якось визначити освіту за віком. І, мабуть, в Україні підпалюють українські підлітки, а не мігранти.
Я наголошую, що ситуація в Україні чи в таких країнах, як Польща, зовсім інша. Механізми ті самі, але умови інші. Однак і в Україні, і в Польщі швидше молодь більш відкрита до такої діяльності. Молодь — це та група, яка швидше спокуситься обіцянкою легких, швидких і великих грошей.
Максим Сієр також погоджується, що версія з молодими людьми, яким потрібні гроші, а зокрема з мігрантами, є логічною, зважаючи на досить велику хвилю не лише українських, але й білоруських мігрантів, які опинилися на Заході після придушення протестів. Далеко не всім мігрантам інтеграція з місцевим суспільством дається легко. Експерт згадує також польський досвід, коли впала залізна завіса.
М.С.: Ми це чудово знаємо, я маю на увазі Польщу і те, як важко було це змінити, коли ми роками жили за залізною завісою, і раптом Захід відкрився для нас і стався такий світоглядний стрибок зі зміною ідентичності й ідеології, чи просто через доступ до різних типів прав, свобод чи матеріальних благ. Це спричинило великий когнітивний дисонанс і труднощі адаптації до нього.
Те ж саме може бути й у цьому випадку. Це може породити певне розчарування та злість, яку хтось, навіть перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, може захотіти таким чином виплеснути. А може просто якась така легковажність. Я не хотів би занадто узагальнювати, а для точнішого визначення нам потрібна інформація зі сфери діяльності спецслужб. Наприклад, яким чином здійснювалося управління такого виду групою. Бо це було би відповіддю на питання, чи виконавець мозок, наприклад, знав, для кого і що він робить, а також питання, як роздавав завдання і вербував своїх помічників, бо він міг, наприклад, брехати й сказати, слухайте, це проста, швидка робота, ми встановлюємо камери на коліях і отримуємо тисячу доларів чи щось таке. Він навіть міг би сказати, що це звичайна робота, я не знаю, працівників державних лісів чи когось такого, щоб, наприклад, переконати цих людей і не давати їм забагато грошей, щоб не викликати підозри.
Щоб робити такі далекосяжні прогнози щодо того, хто має яку мотивацію та як виглядає управління такими групами, нам потрібні відповіді на такі запитання та спеціальні знання.
Думаю, було би добре, якби психологи, які працюють у спецслужбах, могли ширше спілкуватися з такими типами людей, бо для мене особисто й із погляду моєї докторської дисертації, дивним є, як легко ці люди приймають такі радикально небезпечні рішення за таку малу платню. Це тема для глибшого дослідження, оскільки тут система винагород і покарань незбалансована. Небезпека непропорційна до таких занадто низьких заробітків. Із відповідної літератури ми знаємо, що у випадку терактів чи організованої злочинності, ці дії оцінюються на чорному ринку в рази вище. Тоді відповідь на питання, як росіяни знаходять таких виконавців у таких обсягах, буде, ймовірно, просто в масовості.
За принципом хто попадеться — той попадеться. Я не знаю, зі 100 людей 90 відпаде, п’ятеро будуть журналісти, двоє, можливо, контррозвідники з країн НАТО, і один буде той, хто попався. Можливо, виходять із такого правила, що робимо масовку, а один спіймається — і супер.
Максим Сієр також нагадує, що в російській підривній діяльності на Заході важливе не лише пряме вербування, а й розповсюдження російських пропагандистських наративів. І ось цим розповсюдженням займаються не стільки молодь чи підлітки, чи бідні люди з низьким соціальним статусом, скільки цілком собі освічені й респектабельні представники західного світу.
М.С.: Ми визначаємо це як певні вразливості, соціальні чи психологічні, і коли ми дивимося на зріз осіб, які, скажімо так, вважаються лідерами думок, але лідерами цієї проросійської думки тобто виступають таким резонатором російської дезінформації чи пропаганди, то серед них є також особи з науковими ступенями, які добре влаштовані в житті. Якщо ми бачимо мережі цих так званих корисних ідіотів, або людей, яким платили в Сполучених Штатах, цих інфлюенсерів, то ми не можемо сказати, що вони з якихось інтелектуальних низів.
Спецслужби європейських країн із початку вересня все частіше попереджають про зростання диверсійної активності «Рівень ризику змінився», — сказав Reuters віцеадмірал Нільс Андреас Стенсоенес, голова Норвезької розвідувальної служби. Таку ж оцінку висловив директор Міжнародного центру оборони та безпеки Естонії Індрек Каннік: «За останні два роки в Європі різко зросла кількість спроб саботажу та дій, зокрема таких "сміттєвих" операцій. Це тероризм у чистому вигляді».
Те, про що говорить експерт Максим Сієр, Індрек Каннік назвав «trash fishing» — виловлювання сміття й пояснив, що такий механізм вигідний росії, бо хоча й має низький коефіцієнт корисної дії, але зовсім не потребує витрати ресурсів і абсолютно безпечний для анонімних організаторів.
Безпечний для організаторів, але вкрай небезпечний для виконавців, як наголошують мої сьогоднішні співрозмовники Міхал Марек і Максим Сієр. Їхні рецепти протистояння такій російській діяльності прості: пояснювати тисячі разів на всіх платформах, у всіх мережах про небезпеку й наслідки таких «легких заробітків». Так як у м’ясних штурмах росіянам байдуже до сотень тисяч загиблих, так само байдуже їм у м’ясних диверсіях до подальшої долі таких одноразових запальничок. Ба більше — вигідно, щоб запальнички згорали після кількох підпалів, бо й ризику розголошення менше, і платити не треба. А для наступних сміттєвих завдань в безмежних нетрях Інтернету завжди вловиться якесь інше сміття.
Індрек Каннік вважає, що росіяни вдаються до нього, бо офіційні спецслужби задіяні у війні в Україні й протистоянню західним спецслужбам.
26 вересня група журналістів Проєкту розслідування корупції та організованої злочинності (ПРКОЗ, англ. Organised Crime and Corruption Reporting Project) публікувала великий матеріал «Зроби коктейль Молотова»: як європейців вербують через телеграм для вчинення диверсій, підпалів і вбивств. Журналісти-розслідувачі проєкту через телеграм нібито найнялися для здійснення диверсій і описали в матеріалі механізм цього вербування.
Заради справедливості треба згадати, що раніше журналісти польського видання OKO.press проводили такий експеримент і про це була вже передача з аналітикинею соцмереж Анною Мєжинською. Запрошую послухати на сайті Польського радіо для України.
Знову, як бачимо, увага до телеграму, бо це ж таки основний інструмент вербування. Цікаво, як на ситуацію вплине чи вже вплинуло, але ми ще про це не знаємо, затримання французькими службами власника телеграму росіянина Павла Дурова.
Коли говоримо про диверсії та підпали, зокрема, треба згадати й мету такої діяльності, яка здається дивною, бо інколи маємо враження, що підпалюють що завгодно (зрештою, поліції та спецслужбам з’ясовувати, чи за цими політичними диверсіями не ховаються якісь окремі економічні злочини).
Журналісти-розслідувачі цитують оцінку Марти Туул, речниці естонської служби безпеки KAPO, яка заявила, що метою таких атак було «викликати страх, невдоволення та плутанину в суспільстві». «Успіх атаки не вимірюється кількістю спаленого чи пограбованого майна. Суспільству достатньо панікувати та сумніватися у функціонуванні держави», — наголосила вона.
Індрек Каннік виділив більш конкретну політичну мету. «Найважливіша мета росії у здійсненні диверсій, — сказав він, — це створити хаос і страх у західних суспільствах, що призведе до влади політичні сили, які готові не підтримувати Україну».
Які ж це сили?
Маємо зовсім свіжий приклад такої розгорнутої операції з готовими наслідками.
Улітку, у час найбільшої спеки, коли в Греції, Хорватії, Північній Македонії, Чорногорії, Болгарії горіли ліси, ці пожежі могли здаватися природними, бо повторюються ледве не щороку, але ось уже зараз, із 15 по 20 вересня лісові пожежі у Португалії охопили близько 135 000 гектарів, а загальна площа, спалена в Португалії цьогоріч, склала майже 147 000 гектарів. Згідно з даними європейської системи Copernicus це третій найбільший показник за останнє десятиліття,
Отут уже важко переконувати, що ліси горіли через природні умови. І справді Головне управління реінтеграції та пенітенціарних служб 18 вересня повідомило, що 74 особи заарештовані або їх утримують у в’язницях країни за підозрою у скоєнні лісових пожеж.
Судова поліція Португалії заявила 16 вересня, що вже затримала щонайменше 29 осіб за підозрою в лісових пожежах у 2024 році, що є рекордом, близьким до того ж періоду минулого року.
Здогадаєтеся, яким буде дальший розвиток подій?
Португальські ультраправі критикують владу Португалії за те, що не справилася з пожежами.
Ультраправа популістська партія «Чега» («Досить!»), яка зайняла третє місце на парламентських виборах і тепер качає країну демонстраціями проти міграції та за повернення португальської ідентичності, оголосила, що вона вимагає термінових дебатів з урядом, про те, «що пішло не так» у боротьбі з пожежами, і вимагатиме змін у керівництві Цивільного захисту.
Якщо в країні безпорядок і хаос, то хіба ж є краще рішення, ніж сильна й рішуча рука, яка наведе порядок? Наприклад, рука нового Сталіна чи Гітлера? Країни Заходу вже десятки років вигодовують цього миршавого монстра, тож чи варто тепер дивуватися, що популістські рєшали впевнено крокують до влади.
Звукову версію передачі запрошую послухати в оданому аудіофайлі або на сторінці подкастів Польського радіо для України.
Сніжана Чернюк